Ухвала суду № 70052050, 03.11.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13053/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді Лемак О.В.,

при секретарі судового засідання Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії заступника начальника Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_1, де зацікавлені особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконними дій та скасування повідомлення,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Родовід Банк» звернулося до суду зі скаргою на дії заступника начальника Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_1, де зацікавлені особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконними дій та скасування повідомлення.

Скаргу мотивує тим, що 10.06.2014 року Апеляційним судом Закарпатської області було ухвалене рішення у справі № 2-364/11 про стягнення у примусовому порядку з Боржника фізичної особи ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» суми боргу в розмірі 1338159 грн. та 1820 гривень судових витрат. 01 вересня 2016 року виконавчий лист підписаний головою Ужгородського міськрайонного суду та 22 вересня отриманий представником АТ «Родовід Банк» для звернення до органів ДВС для відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення заборгованості з Боржника ОСОБА_2 та ОСОБА_4

30.11.2016 року АТ «Родовід Банк» звернулося до Ужгородського міського ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області про відкриття виконавчого провадження.

05.12.2016 року АТ «Родовід Банк» отримало повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання від 02.12.2016 року, яке винесене заступником начальника Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_1.

Підставою для винесення повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання є те, що виконавчий документ на виконання надійшов без квитанції про сплату авансового внеску.

Враховуючи вищевикладене скаржник вважає, що головним державним винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання з порушенням норм матеріального та процесуального права, яка має бути скасована з наступних підстав.

Зазначає, що відповідно до ч. 2ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від сплати авансового внеску звільняються державні органи. Законодавством не визначено поняття «державні органи». Конституція та закони України визначають поняття «органи державної влади» та «органи місцевого самоврядування». Разом з тим, АТ «Родовід Банк» в розмірі 99,99 відсотків належить Державі Україна в особі Міністерства фінансів України, який є центральним органом виконавчої влади і, здійснюючи право власника, формує його органи управління в повному складі із представників Держави, тобто державні органи.

Крім того, відповідно до ч. 2ст. 22 ГК України субєктами господарювання державного сектора економіки є субєкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує пятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих субєктів. Відповідно, АТ «Родовід Банк» є субєктом господарювання державного сектора економіки.

Крім того, вказує, що на підставі ч. 1 ст.36та ч. 2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набув всіх повноважень органів управління банку з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення, а його уповноваженій особи делеговані повноваження вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління банку.

Таким чином, на думку скаржника, при примусовому виконанні рішення на підставі виконавчого документа за заявою АТ «Родовід Банк» згідно з ч. 2ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач звільнений від сплати авансового внеску.

Посилаючись на вказане, просить визнати незаконними дії заступника начальника Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_1 по виконавчому провадженню при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 02.12.2016 року та скасувати повідомлення заступника начальника Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_1 від 02.12.2016 року про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання.

В судове засідання особи, які беруть участь у справі, не зявилися, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. В матеріалах справи містяться заяви, в яких вони просять розглянути скаргу без їх участі.

За таких обставин, суд проводить слухання справи за відсутності сторін та без фіксування судового процесу технічними засобами, що не суперечить вимогам ч. 2ст. 197 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ (ст. ст. 383,384 ЦПК України).

Судом встановлено, що 10.06.2014 року Апеляційним судом Закарпатської області було ухвалене рішення у справі № 2-364/11 про стягнення у примусовому порядку з Боржника фізичної особи ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» суми боргу в розмірі 1338159 (один мільйон триста тридцять вісім тисяч сто пятдесят девять) грн. та 1820 гривень судових витрат. 01 вересня 2016 року виконавчий лист підписаний горовою Ужгородського міськрайонного суду та 22 вересня отриманий представником АТ «Родовід Банк» для звернення до органів ДВС для відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення заборгованості з Боржника ОСОБА_2 та ОСОБА_4

30.11.2016 року АТ «Родовід Банк» звернулося до Ужгородського міського ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області про відкриття виконавчого провадження.

Повідомленням заступника начальника Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_1 від 02.12.2016 року вказаний виконавчий документ: виконавчий лист №2-364/11, виданий 01.09.2016, повернуто без прийняття до виконання на підставі п. 8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За ч. 2 вказаної статті закону до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника юридичної особи.

Від сплати авансового внеску, крім визначених у абзаці 2 ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачів, також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів І та ІІ груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Орган держави (державний орган) це організаційно і структурно уособлена частина державного механізму, яка наділена в установленому Конституцією України порядку державно-владними повноваженнями, правовими і матеріально-фінансовими ресурсами для реалізації завдань і функцій державної влади.

Конституція України регламентує такі основні складові організації і діяльності органів державної влади: а) закріплює загальне призначення цих органів як засобу, інструменту реалізації народовладдя, народного суверенітету (ст. 5); б) встановлює основні принципи їх організації і діяльності (поділ влади, участь громадян в управлінні державою, законність діяльності тощо) (статті 5, 6, 19); в) розмежовує повноваження загальнодержавних і місцевих органів (статті116,119 Конституції); г) встановлює структуру державних органів і правовий статус найважливіших з них: Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд (розділи 4, 5 6, 12).

Система державних органів утворює державний апарат. Основоположною ознакою належності державного органу до державного апарату є наявність у органу держави державно-владних повноважень. Головні з них закріплені в Конституції України.

Державно-владні повноваження характеризуються тим, що:

а) порядок формування і діяльність органу, його структура і компетенція закріплюються нормами права, насамперед конституційного;

б) орган держави наділяється правом видання юридичних актів, які є обов'язковими для виконання суб'єктами права (закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів тощо);

в) встановлені цими нормативно-правовими актами приписи забезпечуються засобами переконання, виховання, а за необхідності можливості застосування примусової сили держави;

г) державний орган при реалізації своїх функцій і повноважень спирається на матеріально-фінансове забезпечення своїх приписів (наприклад, фонди держави, кошти державного бюджету України тощо). Примусовий характер владних повноважень державного органу, його монополія на застосування насильства принципово відрізняє його від інших політичних і суспільних інститутів.

З огляду на вказане, скаржник ПАТ «Родовід Банк» не має зазначених вище характеристик державного органу, оскільки не наділений державно-владними повноваженнями та його діяльність не спрямована на виконання функцій держави.

Належність державі 99,99 відсотків ПАТ «Родовід Банк», про що вказується у поданій скарзі, не наділяє скаржника державно-владними функціями, а тому доводи скарги є необґрунтованими.

У розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000№2121-III банк це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків, при цьому, банківська система України не включає в себе ані органи державної влади, ані державні органи, які за своєю суттю є тотожними (ст. 4 закону). Крім того, за положеннями ст. 5 вказаного закону держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором , а органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

У розумінні ст. 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ПАТ «Родовід Банк» не є державним банком, а враховуючи норми наведеного закону, що регламентують процедуру створення банків, держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів визначається одним із учасників банку (ст. 14 закону).

Також, у контексті ст. ст. 79, 80 Господарського кодексу України ПАТ «Родовід Банк» відноситься до господарських товариств.

Крім того, скаржник зазначає, що на підставі ч. 1 ст.36та ч. 2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набув всіх повноважень органів управління банку з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення, а його уповноваженій особи делеговані повноваження вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління банку.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, а відповідно до ч. 7 ст. 3 цього Закону органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень.

У відповідності до положень ст. 5 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд підзвітний Президенту України, Кабінету Міністрів України та Національному банку України.

Таким чином,розділ ІІ Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який визначає правовий статус Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не відносить Фонд до органів державної влади.

Крім того, судом встановлено, що до органу державної виконавчої служби із заявою від 30.11.2016 року вих. №25-11-б.б./6130 звернулася уповноважена особа АТ «Родовід Банк», а не уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, судом встановлено, що повертаючи виконавчий лист стягувачу, державний виконавець діяв в рамках вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ПАТ «Родовід Банк» не є державним органом, а тому пільги щодо звільнення від сплати авансового внеску до нього не застосовуються.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що твердження скаржника щодо неправомірності дій державного виконавця є необґрунтованими, останнім при поверненні виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання дотримані вимоги Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про відсутність підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст. ст.210,293,383-389 ЦПК України, ст. ст. 26, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 3, 5 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії заступника начальника Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_1, де зацікавлені особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання незаконними дій та скасування повідомлення відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом пяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5