Рішення № 70051718, 02.11.2017, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/786/17

Номер провадження № 2/315/273/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

у складі головуючого: судді Яроша С.О.

при секретарі: Прістенській Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Гуляйпільська державна нотаріальна контора Запорізької області, про стягнення суми заборгованості із спадкоємців позичальника ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

07.07.2017 року до суду звернулося Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості із спадкоємців позичальника ОСОБА_3

В позові позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного між позивачем і ОСОБА_3 кредитного договору №97#00017231423 від 17.01.2014 року ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 24000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 31% на рік на поточні потреби з кінцевим терміном повернення 16.01.2017 року, однак 13.02.2015 року від родичів ОСОБА_3 банк дізнався, що позичальник помер 14.10.2014 року, на день смерті остання мала перед банком заборгованість в сумі 19775,16 грн., 26.03.2015 року банком на адресу Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області направлено претензію до спадкоємців про наявність заборгованості, однак нотаріальна контора відмовилась повідомляти про осіб, які отримали спадщину після померлої, зі слів родичів померлої банк дізнався, що спадщину прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яким 19.06.2017 року банк направив вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором в межах вартості отриманого у спадок майна, посилаючись на ст.ст. 1216, 1218, 1282 ЦК України прохає стягнути з відповідачів суму заборгованості за кредитом по 9887,58 грн. з кожного в межах вартості отриманого у спадок майна, а також витрати на сплату судового збору в сумі 1600 грн.

10.10.2017 року до суду звернувся представник позивача ОСОБА_4 з заявою про розгляд справи у відсутність представника, не заперечував проти заочного розгляду справи.

11.10.2017 року до суду звернувся державний нотаріус Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області ОСОБА_5 з заявою про розгляд справи у її відсутність.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом, в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у свою відсутність, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи судом, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи у свою відсутність не надали.

Представник третьої особи: Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у свою відсутність.

Суд, керуючись ст.224 ЦПК України, так як проти цього не заперечує представник позивача, розглядає справу заочним розглядом на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу при розгляді даної справи не здійснювалось.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному, об`єктивному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає встановленими наступні обставини:

17.01.2014 року між ОСОБА_3 та позивачем укладено кредитний договір №97#00017231423, що підтверджується його копією (а.с.15-22).

17.01.2014 року ОСОБА_3 звернулася до позивача з заявою про перерахування кредитних коштів в сумі 24000 грн. на її поточний рахунок №26208000231423 (а.с.23).

Відповідно до умов договору позивач надає відповідачу кредитні кошти у сумі 24000 грн. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 31 % на рік з кінцевим терміном повернення 16.01.2017 року (а.с.15).

14.10.2014 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЖС №308569.

13.02.2015 року позивач отримав копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (а.с.9-10).

26.03.2015 року позивач направив на адресу Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області претензію до спадкоємців ОСОБА_3 на суму 19775,16 грн. (а.с.11).

04.04.2015 року ОСОБА_2 звернулася до Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області з заявою про прийняття спадщини за законом після померлої 14.10.2014 року ОСОБА_3

04.04.2015 року ОСОБА_1 звернулася до Гуляйпільської державної нотаріальної контори Запорізької області з заявою про прийняття спадщини за законом після померлої 14.10.2014 року ОСОБА_3

04.04.2015 року Гуляйпільською державною нотаріальною конторою Запорізької області заведено спадкову справу після померлої 14.10.2014 року ОСОБА_3, що підтверджується копією спадкової справи.

27.07.2015 року Гуляйпільська державна нотаріальна контора Запорізької області повідомила позивача про те, що спадкова справа після померлої ОСОБА_3 не заводилась (а.с.13).

19.06.2017 року позивач направив ОСОБА_1 вимогу про сплату заборгованості ОСОБА_3 на суму 19775,16 грн. (а.с.24).

19.06.2017 року позивач направив ОСОБА_2 вимогу про сплату заборгованості ОСОБА_3 на суму 19775,16 грн. (а.с.25).

Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходить з наступного:

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Книгою шостою Спадкове право Цивільного Кодексу України, параграфом 1 Позика та параграфом 2 Кредит Цивільного кодексу України та умовами кредитного договору №97#00017231423 від 17.01.2014 року.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до ч.4 ст.1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до п.189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції № 296/5 від 22.02.2012 року, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 Цивільного кодексу України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, відсутній обов’язок нотаріуса повідомляти спадкоємців, які прийняли спадщину, про надходження претензії кредитора спадкодавця.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладеного у його постанові від 08.04.2015 року у справі № 6-33цс15, який відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, оскільки зі смертю боржника зобов’язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов’язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців. Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред’явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб’єктивне право, а не є строком позовної давності, як зазначив суд.

Судом встановлено, що між спадкодавцем ОСОБА_3, яка померла 14.10.2014 року, та її кредитором - позивачем у справі 17.01.2014 року укладено кредитний договір №97#00017231423, в той час як після смерті останньої спадщину після неї прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Судом встановлено, що до суду звернувся кредитор спадкодавця ОСОБА_3 з позовом до спадкоємців ОСОБА_3 відповідно до ст.1282 ЦК України з вимогою про стягнення суми заборгованості за кредитним договором із спадкоємців позичальника ОСОБА_3, які прийняли спадщину після померлої та зобов’язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідно до п.1.1, 1.2 кредитного договору №97#00017231423 від 17.01.2014 року банк зобов’язується надати позичальнику кредитні кошти у сумі 24000 грн. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 31 % на рік.

Однак судом не встановлено обставини, що позивач надав ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 24000 грн. відповідно до п.1.1 кредитного договору №97#00017231423 від 17.01.2014 року, так як позивач не надав суду належного письмового доказу про перерахування кредитних коштів в сумі 24000 грн. на рахунок ОСОБА_3 відповідно до наданої нею заяви від 17.01.2014 року.

Крім того, судом встановлено, що позивач дізнався про відкриття спадщини після померлої 14.10.2014 року ОСОБА_3 13.02.2015 року, отримавши від родичів померлої копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3

Судом встановлено, що 19.06.2017 року позивач як кредитор спадкодавця ОСОБА_3 після відкриття 14.10.2014 року спадщини після померлої звернувся до її спадкоємців: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вимогою про сплату заборгованості ОСОБА_3 на суму 19775,16 грн.

Суд доходить висновку, що позивач як кредитор спадкодавця ОСОБА_3 пропустив встановлений ч.2 ст.1281 ЦК України строк у шість місяців від дня, коли він дізнався про відкриття спадщини після померлої 14.10.2014 року ОСОБА_3, а саме: 13.02.2015 року, отримавши копію свідоцтва про смерть останньої, для звернення до спадкоємців померлої 14.10.2014 року ОСОБА_3 з вимогою про сплату заборгованості, а саме: звернувся з претензією до спадкоємців 19.06.2017 року.

А тому відповідно до ч.4 ст.1281 ЦК України позивач як кредитор спадкодавця ОСОБА_3 втратив право вимоги до спадкоємців померлої 14.10.2014 року ОСОБА_3 про сплату заборгованості на суму 19775,16 грн.

А тому позов не підлягає задоволенню як такий, що не підтверджений встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Керуючись ст.ст. 8-11, 58, 60, 88, 212-215, 218, 224-226, ч.1 ст.360-7 ЦПК України, ст.ст. 11, 1216, 1218, 1220, 1268, 1269, 1281, 1282 ЦК України, кредитним договором №97#00017231423 від 17.01.2014 року, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості із спадкоємців позичальника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

На заочне рішення може бути подана заява про його перегляд протягом 10 днів з дня отримання відповідачами копії заочного рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особою, яка була відсутня в судовому засіданні, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Ярош С.О.