Ухвала суду № 70051565, 31.10.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 299/1521/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

31 жовтня 2017 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів Собослоя Г. Г., Бисаги Т. Ю.

з участю секретаря Сочки І. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє згідно довіреності від імені відповідача ОСОБА_2, на рішення Виноградівського районного суду від 26 січня 2017 року по справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В :

Заочним рішенням Виноградівського районного суду від 26 січня 2017 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № MKVOGL0000000001 від 24.04.2008 року в розмірі 37 328, 50 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 970 167, 68 грн. Вирішено питання про судові витрати.

На це рішення відповідач ОСОБА_2, від імені якого діє його представник ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу. Зазначає, що рішення місцевого суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим. Зокрема, при видачі кредиту не було дотримано вимог Закону «Про захист прав споживачів» щодо надання необхідної інформації щодо сукупної вартості кредиту, його складових та умов. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог (а.с.116-120).

У судовому засіданні в апеляційній інстанції представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 скаргу підтримав та просив задовольнити. При цьому він пояснив, що про судове рішення відповідачу ОСОБА_2 відомо не було, рішення було ухвалено у заочному порядку, заяву про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення. Апелянт не погодився також з розміром заборгованості, однак не заперечує того факту, що така може мати місце. Апеляційним судом було надано представнику апелянта можливість надати власний розрахунок заборгованості, однак представник цим не скористався, розрахунку суду не подав, свої доводи щодо розміру заборгованості не конкретизував, зокрема щодо конкретних її складових, з якими він не погоджується. Крім того, представник апелянта пояснив, що наразі кредитний договір не оспорено, однак його довіритель має намір зробити це у майбутньому.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» Гриниха Т. Ю. скаргу не визнала та просила її відхилити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

З матеріалів справи слідує, що 24 квітня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № MKVOGL0000000001 від 24.04.2008 року на суму 43 620, 01 доларів США строком до 24.04.2028 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 24 квітня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким останній поручився перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними грошима відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 05.04.2016 року в нього виникла заборгованість в розмірі 37 328, 50 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 970 167, 68 грн. З них:

-30 806, 36 доларів США борг по кредиту;

-3732, 70 доларів США борг по відсоткам;

-102, 02 доларів США комісія;

-9, 62 доларів США фіксована частина штрафу;

-1777, 09 доларів США процентна складова штрафу.

2 листопада 2015 року банком було надіслано боржнику та поручителю письмове повідомлення про наявність заборгованості та можливість звернення до суду із позовом у випадку її непогашення. Однак, таке повідомлення залишилося без реагування з боку відповідачів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд правильно виходив з того, що відповідачі повинні нести солідарну відповідальність, оскільки боржник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, що є умовою для стягнення цієї заборгованості достроково в судовому порядку.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі про недотримання вимог Закону «Про захист прав споживачів» при укладенні кредитного договору матеріалами справи не підтверджуються. Відповідач ОСОБА_2 зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним або його частини до суду не подава.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.

Враховуючи наведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє згідно довіреності від імені відповідача ОСОБА_2,- відхилити.

Рішення Виноградівського районного суду від 26 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді