Рішення № 70048055, 07.11.2017, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/14527/17

Провадження № 2/712/609/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2017 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - Шмагайло Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно, посилаючись на те, що 20 червня 2008 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01011917665, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 52595,18 грн.

18.05.2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобов’язувалось передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ПростоФінанс», а ТОВ «ПростоФінанс» зобов’язувалось відступити ТОВ «Кредитні Ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору відступлення. Таким чином, ТОВ «ПростоФінанс» було відступлено право грошової вимоги за кредитним договором № 01011917665 від 20.06.2008 року ТОВ «Кредитні Ініціативи».

Відповідно до умов кредитного договору та Договору відступлення, позивач вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов Кредитного договору.

У порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 27.09.2016 року має прострочену заборгованість по відсотках – 30526,90 грн., заборгованість за комісією – 3524,20 грн.

У зв’язку з систематичним порушенням боржником своїх зобов’язань зі сплати кредиту відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору, йому було нараховано неустойку (штраф), розмір якої станом на 27.09.2016 року становить 8433,54 грн.

З метою забезпечення належного виконання зобов’язань за кредитним договором № 01011917665 від 20.09.2008 року ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_1 уклали договір застави транспортного засобу № 01011917665 від 20.06.2008 року. Основним забезпеченням по кредитному договору є транспортний засіб марки FUAH0008 VAZ Autotechnology, модель 21121, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем зобов’язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованість по кредиту, заборгованість за відсотками та комісією, неустойку за невиконання умов договору (штраф).

Просили суд звернути стягнення на предмет застави, а саме на транспортний засіб марки FUAH0008 VAZ Autotechnology, модель 21121, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи», заборгованість – 42484,64 грн., шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача – адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Просив застосувати строки позовної давності, оскільки відповідач зобов’язався погашати заборгованість не пізніше 10 числа місяця у відповідному платіжному періоді, а отже платіж ОСОБА_1 слід було внести 10 червня 2012 року, а банк звернувся до суду з позовом в грудні 2016 року. Крім того, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.12.2012 року № 2-2627/12 із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 01011917665 від 20.06.2008 року в розмірі 56237,24 грн. та судові витрати в розмірі 526,37 грн. Зазначив, що в серпні 2016 року ОСОБА_1 погасила всю заборгованість, що підтверджується копією платіжного доручення та постановою ДВС про закінчення виконавчого провадження. Вказав, що дана заборгованість не відповідає дійсності та являється незаконною. Позивач рахує борги починаючи з 20.06.2008 року по 27.09.2016 року не дивлячись на те, що в грудні 2012 року було рішення Соснівського районного суду м. Черкаси, за яким вже стягувались суми, котрі зазначає позивач.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України), суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 20 червня 2008 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01011917665, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 52595,18 грн.

18.05.2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобов’язувалось передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ПростоФінанс», а ТОВ «ПростоФінанс» зобов’язувалось відступити ТОВ «Кредитні Ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору відступлення. Таким чином, ТОВ «ПростоФінанс» було відступлено право грошової вимоги за кредитним договором № 01011917665 від 20.06.2008 року ТОВ «Кредитні Ініціативи».

25.05.2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір відступлення прав за договорами забезпечення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого у реєстрі №650,651 та Додаток №1 до нього, в якому міститься інформація про відступлення права вимоги за Договором застави, укладеним з відповідачкою (рядок 319).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 27.09.2016 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 42484, 64 грн., з якої заборгованість по відсотках становить 30526,90 грн., заборгованість за комісією – 3524,20 грн. та штраф – 8433,54 грн.

З метою забезпечення належного виконання зобов’язань за кредитним договором № 01011917665 від 20.09.2008 року ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_1 уклали договір застави транспортного засобу № 01011917665 від 20.06.2008 року. Основним забезпеченням по кредитному договору є транспортний засіб марки FUAH0008 VAZ Autotechnology, модель 21121, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України закріплений обов'язок позичальника повернути позику, а саме: позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про заставу» застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Згідно із ч. 3 ст. 3 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого зобов'язання.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Отже, застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору - заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, вона встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя і сама по собі є не зобов'язанням, а способом забезпечення вже існуючого зобов'язання.

Згідно положень ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням),то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Банк виконав свої зобов’язання щодо надання кредитних коштів. Кредит надавався у вигляді непоновлюваної лінії для придбання автомобілю. Також був укладений договір застави зазначеного автомобіля.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 скористалася кредитом та частково виконувала зобов'язання за кредитним договором, однак з серпня 2012 року порушила умови кредитування, у зв’язку із чим виникла заборгованість.

Відповідно до умов кредитного договору (п.6.2.3) кредитодавець має право незалежно від настання кінцевого терміну повернення кредиту вимагати від позичальника дострокового погашення заборгованості та вимагати розірвання цього договору.

Проте відповідно до п.5.1.6, 7.3 кредитного договору кредитодавець має право при порушенні умов кредитного договору направити письмову вимогу боржнику про усунення порушень договору, та у випадку невиконання вимоги протягом 30-днів – достроково вимагати повернення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Кредитні Ініціативи» 25.09.2012 року відповідно до квитанції за № 1595 на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено повідомлення з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 56237,24 грн., та вимагало від позичальника у строк до 7 днів з дня відправлення вимоги повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штрафні нарахування.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 05 грудня 2012 року, яке вступило в законну силу, задоволено позов ТОВ «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_1 Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 20.06.2008 року № 01011917665 в сумі 56237,24 грн. та судовий збір в розмірі 526,37 грн.

30.08.2013 року постановою державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби ЧМУЮ відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2-2627\12 виданого 18.03.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи" заборгованості в сумі 56237,24 грн.

06.09.2013 року державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 40035111 до зведеного виконавчого провадження № 41194912.

31.08.2016 року державним виконавцем закінчено виконавче провадження на підставі п.8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку з повним фактичним виконанням боржником виконавчого документа.

Так, як вбачається з платіжного доручення № 8295 від 30.08.2016 року на рахунок ТОВ «Кредитні Ініціативи» сплачено 56237,24 грн.

Таким чином, у зв’язку з порушенням позичальником ОСОБА_1 виконання зобов’язання за кредитним договором ТОВ «Кредитні Ініціативи» використало право вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, надіславши повідомлення про повернення всієї суми кредиту, фактично змінивши кінцевий термін виконання зобов’язань на жовтень 2012 року.

Після невиконання зазначеної вимоги ТОВ «Кредитні Ініціативи» був направлений позов до Соснівського районного суду міста Черкаси про стягнення заборгованості, який задоволено вищезазначеним рішенням від 05.12.2012 року. 31.08.2016 року виконавче провадження з виконання даного рішення завершено у зв’язку із повним виконанням.

Представник відповідача заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов - з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цього права.

Згідно ст.267 ЦК України сплив позовної давності до пред’явлення позову, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до п. 9 Постанови №5 від 30.03.2012р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Наявними матеріалами підтверджується, що позивач ТОВ «Кредитні Ініціативи» в трирічний термін, починаючи з жовтня 2012 року, тобто з моменту надіслання вимоги про досудове врегулювання спору, за захистом свого права шляхом звернення стягнення на заставне майно до суду не звернувся.

Суд критично ставиться до тверджень представника позивача на переривання строку позовної давності, у зв’язку зі сплатою відповідачем у серпні 2016 року заборгованості у розмірі 56237,24 гривень. Зазначив, що ними позов до суду поданий у грудні 2016 року, отже відлік строку, за який має бути стягнута заборгованість за нарахованими відсотками, розпочинається з грудня 2013 року та закінчується у грудні 2016 року.

Як вбачається із наданих відповідачем копії платіжного доручення від 30.08.2016 р. Соснівським відділом ДВС ЧМУЮ було здійснено перерахування на рахунок ТОВ «Кредитні Ініціативи» суми заборгованості в розмірі 56237,24 грн. (боржник ОСОБА_1Л.). Вказані дії не можуть свідчити про визнання відповідачем свого боргу або іншого обов'язку та бути підставою для переривання перебігу позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України або свідчити про зміну (подовження) строку виконання зобов’язань відповідача перед позивачем) з наступних підстав.

Здійснення вказаного єдиного платежу відповідно до змісту постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.08.2016 р. із виконання судового рішення № 2-2627/12 виданого 18.03.2013р. Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» боргу 56237,24 грн. стало підставою для закінчення вказаного виконавчого провадження.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Так само, відповідно до вимог ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові, зокрема, для громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відтак, погашення боргу за кредитним договором від 20 червня 2008 року між позивачем та відповідачем відбулося в рамках виконавчого провадження з виконання судового рішення від 05.12.2012 р. № 2-2627/12, що не свідчить про визнання нею свого боргу та переривання перебігу позовної давності у силу ч. 1 ст. 264 ЦК України.

Відповідно до 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем пропущено трирічний строк звернення до суду (щодо неустойки річний строк), представник відповідача заявив клопотання про застосування до правовідносин, які є предметом даного позову, наслідку спливу позовної давності.

Отже, позовні вимоги заявлені позивачем у грудні 2016 року, тобто після спливу строку, у межах якого він мав можливість звернутися до суду з таким позовом, а саме -до жовтня 2015 року, тому в задоволенні позову суд вважає необхідним відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212, 213-215, 218, ЦПК України, ст.ст. 16, 256-267, 1049, 562, 610-612, 614, 615, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, Постановою №5 від 30.03.2012р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий: Т.Є. Троян