Ухвала суду № 70047817, 06.11.2017, Соснівський районний суд м. Черкас

Cправа № 712/8979/17

Провадження № 2-а/712/657/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 листопада 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – Пересунька Я.В.,

при секретарі – Сагун Я.І.,

за участі представника позивача – ОСОБА_1,

представників відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси питання про залишення без розгляду позову товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-Інвест-К» до Черкаської міської ради про визнання нечинним (таким, що не набрало чинності) рішень №2-672 від 22 січня 2015 року, № 2-1312 від 26 червня 2015 року та №2-136 від 28 січня 2016 року,

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-Інвест-К" (далі – ТОВ "Житлобуд-Інвест-К") звернулось до суду з трьома окремими позовами, в яких просить визнати нечинними та такими, що не набрали чинності: 1) рішення Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року № 2-1312 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси"; 2) рішення Черкаської міської ради від 22 січня 2015 року № 2-672 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси"; 3) рішення Черкаської міської ради від 28 січня 2016 року № 2-136 "Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року № 2-1312 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси".

Позовні вимоги кожного з указаних позовів обґрунтовано тим, що з відповіді Черкаської міської ради на запит від 4 липня 2017 року позивачу ТОВ "Житлобуд-Інвест-К", яке є власником значної кількості нерухомості у м.Черкаси, стало відомо про прийняття міською радою прийнято вищевказаних рішень, якими встановлено місцеві податки на території міста Черкаси. Ці рішення за своєю правовою природою є нормативно-правовими актами, оскільки містять адміністративно-правові норми, що встановлюють загальні правила регулювання однотипних правовідносин та розраховані на широке коло осіб, і ці рішення встановлюють зобов’язання для позивача сплачувати місцеві податки та збори.

Проте проекти вказаних нормативно-правових актів не було оприлюднено за 20 робочих днів до розгляду на сесії Черкаської міської ради та не забезпечено проведення належного аналізу регуляторного впливу.

Крім того, проекти цих нормативно-правових актів узагалі не було оприлюднено у встановлений законом спосіб.

Так, у Черкаської міської ради відсутній друкований засіб масової інформації, а на час прийняття оспорюваних рішень був відсутнім і офіційний сайт.

Таким чином, розміщення оголошень в інформаційному віснику "Місто" щодо прийняття вищевказаних нормативно-правових актів, яке інколи не мало навіть повного тексту таких актів, а також на сайті Черкаської міської ради, на думку позивача, не можна вважати їх офіційним опублікуванням.

Статтею 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з п. 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

У статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Судом установлено, що 22 січня 2015 року Черкаською міською радою прийнято рішення від № 2-672 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси", 25 червня 2015 року - № 2-1312 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси", а 28 січня 2016 року - № 2-136 "Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року № 2-1312 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси".

За змістом ст. 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Судом також установлено, що рішення Черкаської міської ради від 22 січня 2015 року № 2-672 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси" було оприлюднено в інформаційному віснику Черкаської міської ради "Місто" № 1 від 2 лютого 2015 року та на офіційному сайті Черкаської міської ради; рішення Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року № 2-1312 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси" – в інформаційному віснику Черкаської міської ради "Місто" № 5 від 30 червня 2015 року та на офіційному сайті Черкаської міської ради, а рішення Черкаської міської ради від 28 січня 2016 року № 2-136 "Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року № 2-1312 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси" – в інформаційному віснику Черкаської міської ради "Місто" № 1 від 5 лютого 2016 року та на офіційному сайті Черкаської міської ради.

Таким чином, оспорювані рішення органу місцевого самоврядування було прийнято та оприлюднено ще в 2015 та 2016 роках, а їх положення з того часу застосовуються до відповідних суб’єктів, у тому числі й до позивача.

У судовому засіданні 6 листопада 2017 року представник позивача не заперечував, що ТОВ "Житлобуд-Інвест-К" сплачувало місцевий податок на нерухомість за належні їм об’єкти нерухомого майна на території міста Черкаси у 2015 та 2016 роках, що також підтверджується наданим представником Черкаської міської ради розрахунком сплаченого цим товариством податку на нерухомість за 2015 та 2016 роки.

Таким чином, ще у 2015 та 2016 роках ТОВ "Житлобуд-Інвест-К" було відомо про існування оскаржуваних рішень Черкаської міської ради і це товариство використовувало зміст цих рішень під час сплати податків.

Право на судовий захист гарантується кожному (стаття 6 КАС України). Особа, право, свобода чи інтерес якої порушуються, не визнаються чи оспорюються, має право на звернення до суду за їх захистом чи поновленням.

За практикою Європейського Суду з прав людини (справа «Каменівська проти України») право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Із позовами про оскарження рішення Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року № 2-1312 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси", рішення Черкаської міської ради від 22 січня 2015 року № 2-672 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси" та рішення Черкаської міської ради від 28 січня 2016 року № 2-136 "Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 25 червня 2015 року № 2-1312 "Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси" позивач ТОВ "Житлобуд-Інвест-К" звернулось до суду 18 липня 2017 року.

Таким чином, суд робить висновок, що перебіг встановленого КАС України шестимісячного строку звернення позивачем до суду з адміністративним позовом розпочався з часу фактичного використання ТОВ "Житлобуд-Інвест-К" у своїй діяльності положень оскаржуваних ним нормативно-правових актів у 2015 та 2016 роках, і такий строк позивачем пропущено станом на 18 липня 2017 року.

Водночас суд критично оцінює доводи позивача про те, що шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом необхідно відраховувати з часу отримання 6 липня 2017 року ТОВ "Житлобуд-Інвест-К" відповіді на їх запит до Черкаської міської ради, оскільки звернення з указаним запитом суд розцінює як штучне створення умов для звернення до суду з адміністративним позовом поза межами встановленого законом шестимісячного строку, що суперечить принципу стабільності правовідносин та принципу правової визначеності.

Оскільки судом не встановлено підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та враховуючи дату подачі адміністративного позову, заявлений поза межами строку звернення до суду позов підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 99, 100 КАС України,

у х в а л и в:

Залишити без розгляду адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-Інвест-К» до Черкаської міської ради про визнання нечинним (таким, що не набрало чинності) рішень №2-672 від 22 січня 2015 року, № 2-1312 від 26 червня 2015 року та №2-136 від 28 січня 2016 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду, шляхом подання до Соснівського районного суду м.Черкаси апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення, із одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Я.В. Пересунько