Рішення № 7004606, 07.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/48907.12.09 За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління «МЖК-1»

про стягнення 64996,97 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління «МЖК-1»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

про визнання недійсним договору в частині зміни в односторонньому порядку розміру лізингових платежів

                                                                       Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Мукоїда Л.В. –представник за довіреністю № 26-12/08-6 від 26.12.2008р.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з’явились

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено первісний позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління «МЖК-1»заборгованості за договором фінансового лізингу № L1233-10/07 від 15.10.2007р. у розмірі 64996,97 грн., в тому числі 60257,12 грн. –основний борг, 2539,14 грн. –пеня, 530,19 грн. –3% річних, 1670,53 грн. –збитки від інфляції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору фінансового лізингу позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове володіння та користування за плату майно –Бетононасос виробництва «Путцмайстер Мертельмашинен ГмбХ»(ФРН) Міксокрет М-740 DB в комплекті з приладдям, (2007 р.в.) зі шлангом для розчину 65 мм 100м.

З позовної заяви слідує, що відповідачем порушуються умови договору, а саме п.п. 5.1.-5.5. Загальних умов фінансового лізингу та п. 8.1.4. Так, відповідач повинен був здійснювати лізингові платежі згідно з додатком №1 до Договору «Графік платежів від 21.09.2007р.», однак відповідач сплату за договором не здійснює належним чином, в зв’язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 60257,12 грн.

З посиланням на п. 5.1. Договору та ст.. 625 ЦК України позивач вважає, що відповідач зобов’язаний також сплатити на його користь 2539,14 грн. пені, 530,19 грн. 3% річних, 1670,53 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2009р. порушено провадження по справі № 53/489, розгляд справи призначено на 21.09.2009р.

          Через відділ Діловодства суду відповідач подав клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом було задоволено.

          В судовому засіданні 21.09.2009р., в порядку ст.. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 12.10.2009р.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2009р., у зв’язку з нез’явленням в засідання суду повноважних представників сторін, розгляд справи було відкладено до 30.10.2009р.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2009р. за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору на більш тривалий; прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління «МЖК-1»про визнання недійсним договору в частині зміни в односторонньому порядку розміру лізингових платежів; прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 111811,32 грн., в тому числі 100068,24 грн. –основний борг, 7606,48 грн. –пеня, 1221,27 грн. –3% річних, 2915,33 грн. –збитки від інфляції; розгляд справи відкладено на 16.11.2009р.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом зазначає, що укладений договір фінансового лізингу № L1233-10/07 від 15.10.2007р., зокрема, Розділ 6 Додатку № 4 до договору Порядок зміни лізингових платежів, суперечить ст. 632 Цивільного кодексу України, ст.189 Господарського кодексу України та п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998р. №1998.

          В судовому засіданні 16.11.2009р. відповідач за первісним позовом надав відзив на первісну позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги позивача в частині стягнення з останнього 71325,17 грн. без вирахування надмірно сплачених сум за період з листопада по грудень 2008р.           

Через відділ Діловодства суду відповідач за зустрічним позовом подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечив.

          В судовому засіданні 16.11.2009р., в порядку ст.. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 07.12.2009р.           

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 07.12.2009р. первісні позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Проти задоволення зустрічного позову заперечив.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судове засідання 07.12.2009р. не з’явився.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не надходило.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.12.2009р. за згодою представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.10.2007р. між сторонами у справі було укладено договір фінансового лізингу № L1233-10/07, відповідно до умов якого лізингодавець (позивач) зобов’язався на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) від 15.10.2007р. № Р1233-10/07 придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (Додаток № 2 до цього Договору) (надалі – «Предмет лізингу»), а Лізингоодержувач зобов’язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору (п. 1.1. договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу предмет лізингу: Бетононасос виробництва «Путцмайстер Мертельмашинен ГмбХ»(ФРН) Міксокрет М-740 DB в комплекті з приладдям, (2007 р.в.) зі шлангом для розчину 65 мм 100м., що підтверджується Актом приймання-передачі предмета лізингу від 08.11.2007р.

          Розглядаючи зустрічний позов про визнання недійсним договору в частині зміни в односторонньому порядку розміру лізингових платежів, суд встановив, що відповідно до п. 4.1. договору фінансового лізингу № L1233-10/07 від 15.10.2007р. лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, та комісію Лізингодавця. Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку (п. 4.2. Договору).

Згідно з п. 4.7. договору фінансового лізингу № L1233-10/07 від 15.10.2007р. оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних) здійснюється Лізингоодержувачем в національній валюті України –гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця.

Пунктом 4.9. договору всі визначені розділом 4 лізингові платежі, за виключенням компенсації відсотків за фінансування придбання Предмету лізингу, лізингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в Графіку.

У Графіку лізингових платежів (Додаток №1 до договору № L1233-10/07 від 15.10.2007р.) сторони домовились, що коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами пунктів 6.1.1-6.1.5 Загальних умов.

Відповідно до п.6.1. Загальних умов фінансового лізингу Лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):

6.1.1.          У випадку зміни встановленого на день укладення Договору розміру ставки USD LIBOR (фіксована індикативна ставка, яка нараховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозиції ресурсів банків-членів Британської Банківської Асоціації (BBA LIBOR Contributor Panel Banks). Фіксується на 11.00 (одинадцяту годину рівно) за Лондонським часом для певних валют та строків кредитування. При реалізації Договору, ставка визначається на дату за даними системи РЕЙТЕРС) за період 1 місяць, розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу.

6.1.2.          У випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності Лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з Предметом лізингу та/або виконанням Лізингодавцем своїх обов'язків за Договором.

6.1.3. У разі перевищення розміру комісії Лізингодавця за Договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від вартості Предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення.

6.1.4. Оскільки для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні Сторони обрали валюту - долари США, то у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого НБУ курсу гривні до доларів США по відношенню до визначеного в п.2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до доларів США.

6.1.5. В інших випадках, визначених Договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у Лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього Договору та пов'язані з ним.

Відповідно до п. 6.2. загальних умов змінений за правилами п. 6.1 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Спір в цій частині спору виник через те, що позивач за зустрічним позовом вважає Розділ 6 Додатку № 4 до Договору фінансового лізингу № L1233-10/07 від 15.10.2007р. таким, що суперечить законодавству України, а відповідач за зустрічним позовом проти цього заперечує.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг»предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В порядку ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Таким чином, позивач та відповідач в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору лізингу, договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом

Відповідно до ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не забороняє сторонам при визначенні грошового зобов'язання використовувати як грошовий еквівалент іноземну валюту, при цьому порядок визначення сум, що підлягають сплаті у гривнях сторони можуть визначити у договорі.

У Розділі 6 Додатку № 4 до Договору фінансового лізингу № L1233-10/07 від 15.10.2007р. сторони визначили порядок зміни лізингового платежу в гривнях залежно від зміни курсу гривні до долару США, а також ставки USD LIBOR за період 1 місяць.

За вказаних обставин суд вважає, що спірний Розділ 6 Додатку № 4 до Договору фінансового лізингу № L1233-10/07 від 15.10.2007р. не суперечить нормам ст. ст. 533, 632 Цивільного кодексу України, тому у позові належить відмовити.

Судом не можуть бути задоволені позовні вимоги позивача з посиланням на ст.189 Господарського кодексу України та п.1 абз. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998р. з наступних підстав.

Відповідно до ст. 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Як вбачається з умов укладеного договору, всі лізингові платежі визначені та здійснюються у гривнях, що не суперечить положенням ст.189 Господарського кодексу України.

Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98р. №1998 формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни. Спірні умови договору, якими встановлюється порядок зміни лізингових платежів не суперечать п.1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України, оскільки предметом та підставами даного спору не є обґрунтованість розміру лізингових платежів.

Суд також не вбачає підстав для визнання недійсним Розділу 6 Додатку № 4 до Договору фінансового лізингу № L1233-10/07 від 15.10.2007р. з посиланням на ст.. ст.. 203, 207, 215, 217 ЦК України, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 202, ч. 2 ст. 203, 205, 207, 237 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов‘язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання недійсним Розділу 6 Додатку № 4 до Договору фінансового лізингу № L1233-10/07 від 15.10.2007р., необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що підстави, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України, для визнання недійсним Розділу 6 Додатку № 4 до Договору фінансового лізингу № L1233-10/07 від 15.10.2007р. відсутні, а спірний Розділ 6 Додатку № 4 до Договору фінансового лізингу № L1233-10/07 від 15.10.2007р. є дійсним та таким, що відповідає чинному законодавству України.

Розглядаючи первісний позов про стягнення з ТОВ «Будівельне управління-1» заборгованості в розмірі 111811,32 грн., в тому числі 100068,24 грн. – основний борг, 7606,48 грн. –пеня, 1221,27 грн. –3% річних, 2915,33 грн. –збитки від інфляції суд встановив, що Розділом 5 Загальних умов фінансового лізингу визначені строки та порядок сплати лізингових платежів.

Лізингоодержувач зобов’язується сплачувати зазначені в Графіку лізингові платежі (п. 5.1.). Лізингоодержувач сплачує зазначені в Графіку авансові лізингові платежі на підстав рахунку протягом 5 днів з дня укладення Договору. Рахунок на оплату авансових лізингових платежів надається Лізингодавцю при укладенні Договору (п. 5.2.). Лізингоодержувач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4. цього Договору на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку. У разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов’язаний звернутися до Лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов’язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п. 5.3.). Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. Поточний лізинговий платіж за перший період лізингу Лізингоодержувач сплачує авансом до 15 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому Предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі. Зазначені в Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу, в прямому порядку (п. 5.4.). Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі незалежно від фактичного користування Предметом лізингу (п. 5.5.).

У Графіку лізингових платежів (Додаток №1 до договору №L1233-10/07 від 15 жовтня 2007 року) сторони домовились, що коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами пунктів 6.1.1-6.1.5 Загальних умов.

Відповідно до п.6.1. Загальних умов Лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):

6.1.1.          У випадку зміни встановленого на день укладення Договору розміру ставки USD LIBOR (фіксована індикативна ставка, яка нараховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозиції ресурсів банків-членів Британської Банківської Асоціації (BBA LIBOR Contributor Panel Banks). Фіксується на 11.00 (одинадцяту годину рівно) за Лондонським часом для певних валют та строків кредитування. При реалізації Договору, ставка визначається на дату за даними системи РЕЙТЕРС) за період 1 місяць, розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу.

6.1.2.          У випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності Лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з Предметом лізингу та/або виконанням Лізингодавцем своїх обов'язків за Договором.

6.1.3. У разі перевищення розміру комісії Лізингодавця за Договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від вартості Предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення.

6.1.4. Оскільки для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні Сторони обрали валюту - долари США, то у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого НБУ курсу гривні до доларів США по відношенню до визначеного в п.2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до доларів США.

6.1.5. В інших випадках, визначених Договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у Лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього Договору та пов'язані з ним.

Відповідно до п. 6.2. загальних умов змінений за правилами п. 6.1 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Таким чином, у випадку зміни встановленого Національним Банком України курсу гривні до доларів США, а також ставки USD LIBOR на період 1 місяць відбувається зміна розміру, визначених у Графіку лізингових платежів. Розрахована таким чином сума підлягає сплаті Лізингоодержувачем.

Проте, відповідач, в порушені умов Договору, належним чином не виконує свої зобов'язання у зв’язку з чим у останнього за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року (14 - 23 періоди) утворилася заборгованість у розмірі 100 068,24 гривень за наступними рахунками-фактурами: №L1233-10/07/14 від 02 січня 2009 року на суму 10 182,13 гривень №L1233-10/07/15 від 02 лютого 2009 року на суму 10 124,68 гривень №L1233-10/07/16 від 02 березня 2009 року на суму 10 102,23 гривень, №L1233-10/07/17 від 01 квітня 2009 року на суму 10 058,17 гривень №L1233-10/07/18 від 05 травня 2009 року на суму 9 983,69 гривень №L1233-10/07/19 від 01 червня 2009 року на суму 9 806,22 гривень №L1233-10/07/20 від 01 липня 2009 року на суму 9 786,65 гривень №L1233-10/07/21 від 03 серпня 2009 року на суму 9 808,24 гривень №L1233-10/07/22 від 01 вересня 2009 року на суму 10 124,06 гривень №L 1233-10/07/23 від 01 жовтня 2009 року на суму 10 092,17 гривень.

В кожному рахунку-фактурі зазначено ставку USD LIBOR, курс НБУ грн./долар США на дату виставлення рахунку та коефіцієнт індексації платежу.

На доказ направлення вказаних рахунків-фактур на сплату поточних лізингових платежів відповідачу позивач надав суду належним чином завірені копії: списку № 8 від 06.01.09, списку № 8 від 04.02.09, накладної № 37 від 28.02.09, списку № 8 від 28.02.09, накладної № 42 від 02.04.09, списку № 8 від 28.02.09, списку № 8 від 05.05.09, накладної № 43 від 01.06.09, списку № 8 від 05.05.09, списку № 8 від 03.07.09, накладної № 45 від 02.07.09, списку № 80 від 04.08.09, накладної № 47 від 01.09.09, списку № 7 від 02.09.09, списку № 280 від 02.10.09.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Особа яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень частини 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління «МЖК-1» 100068,24 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Крім того, в зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення платежу, позивач просить суд стягнути з відповідача 7606,48 грн. пені.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

У відповідності п. 5.1. договору фінансового лізингу, за несвоєчасну будь-якого платежу (його частини) за Договором Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно зі ст.. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст.. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нарахована пеня за не виконання договірних зобов’язань. Розмір неустойки відповідача за прострочені платежі за Договором фінансового лізингу за розрахунками позивача становить 7606,48 грн.

Також позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2915,33 грн. –збитків від інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми –1221,27 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього на підставі статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню 3 % від простроченої суми, розмір яких відповідно поданого позивач розрахунку становить 1221,27 грн., а також інфляційних витрат –2915,33 грн.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача то первісний позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплати держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання первісного позову покладаються на відповідача за первісним позовом, в витрати по сплати держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання зустрічного позову на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління «МЖК-1»(01133, м. Київ, Печерський район, бульвар Лихачова, 1/27, код ЄДРПОУ 33786281, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (01133, м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, 28А, код ЄДРПОУ 34480657) заборгованість в розмірі 100 068 (сто тисяч шістдесят вісім) грн.. 24 коп., пеню в розмірі 7 606 (сім тисяч шістсот шість) грн.. 48 коп., три проценти річних в розмірі 1221 (одна тисяча двісті двадцять одна) грн.. 27 коп., інфляційні витрати в розмірі 2915 (дві тисячі дев’ятсот п'ятнадцять) грн.. 33 коп., судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 118 (одна тисяча сто вісімнадцять) грн.. 11 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.. 00 коп..

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.