Рішення № 7004599, 07.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/65407.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солідарність»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Венеція»

про стягнення 3000,00 грн.           

                                                                                Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :          

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Венеція»заборгованості за Договором перевезення вантажів автомобільним транспортом № 3Л від 05.11.2008р. в розмірі 3000,00 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2009р. порушено провадження по справі № 53/654, розгляд справи призначено на 07.12.2009р.

В судове засідання 07.12.2009р. представник позивача не з’явився, проте через відділ Діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвали суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 19.11.2009р. про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстр відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.11.2008р. між сторонами у справі було укладено Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 3Л, відповідно до п. 1.1. якого предметом даного договору є надання перевізником транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів, згідно з умовами даного договору. Предметом, що підлягає перевезенню, є продукти харчування й інші товари (п. 1.2. договору).

Обсяг перевезень, найменування й адреса вантажоодержувача, місце завантаження вказуються в заявці на перевезення, що складається на кожен факт перевезення (п. 1.3. договору).

Згідно з вказаним договором позивачем було прийнято до виконання транспортне замовлення відповідача: Волинська обл.. м. Рожище –м. Луцьк –м. Хмельницький –м. Ужгород; сік натуральний в склі 19304 кг., вартість вантажу 121018,33 грн. з ПДВ, кількість піддонів 33, кількість автомобілів 1, тип рухомого складу –фура тентована, дата доставки вантажу ТОВ «Волинська продуктова компанія»- 12.11.2008р., ПП «Гамма-м»- 13.11.2008р., ТОВ «Оптис-к»- 14.11.2008р.

Вантаж було доставлено позивачем до місця призначення своєчасно і без зауважень, що підтверджується товарно-транспортними накладними та відмітками в них вантажоодержувачів.

Розмір оплати за транспортні послуги, надані перевізником, терміни й умови оплати визначаються за домовленістю сторін і фіксуються в заявках на перевезення вантажу (п. 6.1. договору).

Так, із заявки вбачається, що вартість перевезення сторони погодили у розмірі 5500,00 грн.

Згідно з пунктом 6.3. Договору відправник вантажу розраховується із перевізником за надані транспортні та експедиційні послуги та інші роботи, пов’язані з перевезенням вантажів, не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання від перевізника документів на оплату (два примірники акту виконаних робіт, рахунок, податкова накладна) та документів на відвантаження згідно з розділом 2 цього договору.

          Позивач по справі направляв на адресу відповідача визначені в п. 6.3. договору документи на доказ чого надав суду належним чином завірену копію повідомлення про вручення з відміткою відповідача про отримання.

          Крім того матеріали справи містять підписаний та погоджений у двосторонньому порядку Акт № ОУ-0000147 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 5500,00 грн.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноважений на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

З огляду на вищенаведене відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за надані послуги перевезення до 20.01.2009р.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати за надані послуги перевезення належним чином не виконав оплативши позивачу лише 2500,00 грн., що підтверджується банківською виписку з особового рахунку позивача. Таким чином відповідач заборгував позивачу суму коштів в розмірі 3000,00 грн. (5500,00 грн. –2500,00 грн.)

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо належного виконання зобов’язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Венеція»(02068, м. Київ, вул. Гани Ахматової, 15, оф. 271; ідентифікаційний код 36058647, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солідарність»(45200, Волинська область, Ківецівський район, м. Ківерці, вул. 17 Вересня, 33-1; ідентифікаційний код 32598124) основний борг в сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.