Ухвала суду № 70045343, 26.10.2017, Апеляційний суд Київської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Журби С.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Маркет» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Маркет» про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2015 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, накладено арешт на належне ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме: склад площею 158,4 кв.м, будинок лісника площею 341,8 кв.м, будинок бджоляра площею 28,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Віжомля, нежитлову будівлю, яка має реєстраційний номер 6470210, загальною площею 361,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та нежитлову будівлю з реєстраційним номером 36432778, загальною площею 359,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У липні 2017 року заявник товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Маркет» подав до суду заяву про скасування застосованих судом по справі заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на наступне нерухоме майно - склад площею 158,4 кв.м., будинок лісника площею 341,8 кв.м., будинок бджоляра площею 28,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Віжомля. Свою заяву обґрунтував тим, що суд безпідставно наклав арешт на вказане майно, так як воно відповідно до свідоцтва про право власності від 18 липня 2014 року належить на праві власності ТОВ «Бренд Маркет». У зв'язку з наведеним заявник просив суд скасувати вжиті ухвалою від 12 листопада 2015 року заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на вищезазначене нерухоме майно.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову у справі відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, заявник ТОВ «Бренд Маркет», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Апеляційну скаргу обґрунтував тим, що судом невірно надано оцінку наданим доказам та допущено невідповідність його висновків обставинам справи. Зазначає, що спірними договорами дарування жодним чином не були порушені права позивача, який не був стороною правочину. Вважає оспорювану ухвалу незаконною, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:

У відповідності до положень ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо її було постановлено з додержанням вимог закону, або ж змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє нову ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування. Також апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З аналізу наведеної норми вбачається, що апеляційний суд має право скасувати чи змінити ухвалу суду першої інстанції виключно у разі встановлення порушень вимог закону, які були допущені при постановленні такої ухвали.

Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як передбачено положеннями ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечений серед іншого і накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для скасування застосованих по справі заходів забезпечення позову відсутні. З наведеними висновками суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Свою заяву про скасування заходів забезпечення позову заявник обґрунтовував тим, що суд першої інстанції в порядку забезпечення позову до ОСОБА_3 наклав арешт на майно, яке належить не йому, а заявнику, а згодом безпідставно відмовився цей арешт скасовувати.

У відповідності до положень ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених ст. 28 цього закону.

Згідно вимог ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно містяться у відповідному Державному реєстрі прав. При цьому відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим законом.

З матеріалів справи вбачається, що при накладенні арешту на майно відповідача належність ОСОБА_3 такого майна була встановлена судом відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Більш того, апеляційним судом була перевірена належність спірного майна на час розгляду апеляційної скарги. Відповідно до отриманої судом інформації у вищевказаних Державних реєстрах міститься інформація про реєстрацію права власності такого майна як за відповідачем, так і за апелянтом. Різниця у цих записах є лише адреси спірного майна, яка відповідно до представлених до справи документів змінювалася, однак такі дані до реєстру внесені не були.

Зважаючи на те, що вирішення питання належності права власності на спірне майно не є предметом розгляду даної справи, а заявником не було надано до суду доказів з приводу оспорювання чи скасування протирічливих даних Державних реєстрів, колегія суддів приходить до висновку про те, що в ході розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову ТОВ «Бренд Маркет» не було беззаперечно доведено основного свого посилання - накладення арешту на майно, що належить цьому товариству, що й було належним чином констатовано судом першої інстанції.

Ураховуючи викладене, будь-яких невідповідностей висновків суду першої інстанції обставинам справи чи вимогам закону колегія суддів апеляційного суду не вбачає. При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції діяв на підставі положень процесуального законодавства, а правові підстави для скасування застосованих судом заходів забезпечення позову на даний час відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Маркет» відхилити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Т.Ц. Кашперська

А.С. Сержанюк