Ухвала суду № 70045179, 19.10.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 379/837/17 Головуючий у І інстанції Потеряйко С. А.Провадження № 22-ц/780/4725/17 Доповідач у 2 інстанції Коцюрба О. П.Категорія 26 19.10.2017

УХВАЛА

Іменем України

19 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Сержанюка А.С., Журби С.О.,

При секретарі - Топольському В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Таращанського районного суду Київської області від 09 серпня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до Таращанського районного суду Київської області з позовом, в якому просило суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19 червня 2008 року в розмірі 34 433,77 грн., яка складається з 3 954,78 грн. - заборгованість за кредитом; 25 701,19 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 900 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 250 грн - штраф (фіксована частина); 1 627,80 грн. - штраф ( процентна складова) та судові витрати в розмірі 1 600 грн.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 09 серпня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просило, скасувати рішення Таращанського районного суду Київської області від 09 серпня 2017 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначило, що рішення Таращанського районного суду Київської області від 09 серпня 2017 року ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом недостатньо та не повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи, що мають значення для справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Таращанського районного суду Київської області від 09 серпня 2017 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримала відповідно до договору б/н від 19 червня 2008 року кредит у розмірі 4 200 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. В довідці про зміну умов кредитування вказано всі зміни кредитного ліміту.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» затверджених наказом N0 СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Останній платіж в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором було внесено відповідачем 02 грудня 2014 року в сумі 300.00 грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором,

заборгованість за кредитним договором № б/н від 19 червня 2008 року станом на 31 травня 2017 року рахується в розмірі 34 433,77 грн., з якої: 3 954,78 грн. - заборгованість за кредитом; 25 701,19 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 900 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 250 грн- штраф (фіксована частина); 1 627,80 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, сторони мають виконувати зобов'язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ст. 611 ЦК України вказано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з положень ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочення), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики,

що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, необхідною умовою укладення правочину такого як надання кредитних коштів є укладення кредитного договору, натомість договір на який посилається позивач, був укладений шляхом підписання анкети-заяви, яка разом з Умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає договір про надання банківських послуг.

Викладене підтверджується матеріалами справи про отримання відповідачем 19 червня 2008 року банківської картки НОМЕР_1 «УНІВЕРСАЛЬНА» від ПАТ КБ «ПриватБанк», де був кредитний ліміт 1 500 грн. та базова кредитна ставка 3%.

22 лютого 2010 року ОСОБА_3 замінила попередню банківську картку на іншу за НОМЕР_2 «УНІВЕРСАЛЬНА» від ПАТ КБ «ПриватБанк», де кредитний ліміт встановлений 2 000 грн. та базова кредитна ставка 3%. Дане підтверджується Анкетою-заявою від 22 лютого 2010 року.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів підтримує думку суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення заборгованості з відповідача в розмірі 4200 грн за договором № б/н від 19 червня 2008 року є безпідставною, за відсутності кредитного договору як такого, так як Анкета-заява не може вважатися доказом укладення кредитного договору та передачі кредитних коштів.

З змісту заяви клієнта від 22 жовтня 2010 року та Умов і правил надання банківських послуг,строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки.

При цьому, кредитним лімітом \кредитом, кредитною лінією\ є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності \повернення\.

П.2.1.1.2.10 при отриманні картки клієнт зобов'язаний підписати картку у спеціально відведеному місці.

П.2.1.1.2.11строк дії картки вказано з її лицьового боку\ місяць і рік\. Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця і по закінченню строку дії картки вона пролонговується на новий строк (шляхом пред'явлення клієнту банком картки з новим строком дії) - п. 2.1.1.2.12.

Однак, заява клієнта та інші матеріали, які надані банком, свідчать про те, що відповідачем дійсно отримана картка 19 червня 2008 року НОМЕР_1 «УНІВЕРСАЛЬНА» та 22 лютого 2010 картка за НОМЕР_2 «УНІВЕРСАЛЬНА», проте, із матеріалів справи вбачається, що кредитний ліміт відповідачу змінювався із 2008 року шість разів (20 червня 2008 року -1 500 грн.; 10 липня 2010 року - 3 000 грн.; 29 вересня 2010 року - 4 200 грн.; 03 березня 2015 року - 3 960 грн.; 19 серпня 2015 року -3 960 грн.).

Позивач не надав у відповідності до ст. 60 ЦПК України доказів анкет-заяв, договорів про згоду відповідача на зміну кредитного ліміту з 29 вересня 2010 року, тобто, матеріали цивільної справи не містять доказів, що мало місце пролонгування кредитної картки та її отримання відповідачем.

Крім того, наданий суду розрахунок заборгованості за договором б/н від 19 червня 2008 року та за договором б/н від 20 червня 2008 року не містить даних про те, за якою ж карткою зроблено цей розрахунок.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, колегія суддів вважає, що Таращанський районний суд Київської області розглядаючи дану справу дійшов до правильного висновку про недоведеність обставин справи, та неналежного виконання ОСОБА_3 покладених на неї за кредитним договором обов'язків, та на законних підставах відмовив ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог.

Так як Таращанський районний суд Київської області розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно відхилити, а рішення Таращанського районного суду Київської області від 09 серпня 2017 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 09 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: