Рішення № 7004482, 06.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/11806.10.09 За позовом          ВАТ „Броварський завод комунального устаткування”; до                    ТОВ „БМ Плюс”;

про          стягнення 57329,06 грн.

Суддя: Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:                    Білан І.Д., представник, довіреність б/н від 10.03.2009 р.;

Від відповідача:          Малашенко Р.В., представник, довіреність б/н від 21.04.2009 р.;

На підставі статті 77 ГПК України у справі оголошувалась перерва: з 21.07.2009 р. по 31.08.2009 р.; з 31.08.2009 р. по 06.10.2009 р.; та справа була відкладена слуханнями: з 21.04.2009 р. до 19.05.2009 р.; з 19.05.2009 р. до 11.06.2009 р.; з 11.06.2009 р. до 25.06.2009р.; з 25.06.2009 р. до 21.07.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 57025, 51 грн. (55122, 37 грн. основного боргу та 1903, 14 грн. інфляційних втрат), 303, 55 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 573, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з мотивів, вказаних у позовній заяві.

ТОВ „БМ Плюс” у наданому відзиві на позов просило відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що продукція була поставлена не у повній комплектності.

          Позивачем в порядку ст. 22 ГПК України подано до суду уточнення позовних вимог, в яких зазначено, що з ТОВ „БМ Плюс” на користь ВАТ „Броварський завод комунального устаткування” підлягає стягненню 55 122 грн. 37 коп. заборгованості по оплаті поставленої продукції, 1 359 грн. 18 коп. трьох проценти річних з простроченої суми, 564 грн. 81 коп. витрати по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

03.06.09 ТОВ „БМ Плюс” надало відзив на уточнену позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні уточнених позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач мав право зупинити виконання свого обов’язку відповідно до ст. 538 ЦК України, але своїм правом він не скористався, жодних претензій, листів з проханням сплатити аванс у повному обсязі не надіслав.

          ТОВ „БМ Плюс” через канцелярію суду 11.06.2009 р. подано клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, в якій Товариство просить витребувати у ВАТ „Броварський завод комунального устаткування” наступні документи:

відомості експлуатаційних документів; загальну пояснювальну записку для паливної котельні; робочі креслення. Специфікації обладнання виробів і матеріалів для паливної котельні; гідравлічну схему; схему електричну загальну та з’єднань; документи на трубу димову; технічне обґрунтування та інструкція по використанню; свідоцтво виготовлення та прийомки про відповідність до стандартів, технічної документації та визначає придатність котельні до експлуатації; свідоцтво про упаковку котельної для транспортування; розрахунок на прочність; схему хімічної водоочистки; документацію на обов”язкові узли котельної: пристрій контролю, манометри, вакуумметри, димосос, датчик тиску повітря, запально-захистний пристрій, сигналізатор газу, щит управління горілкою; посвідчення про якість монтажу котла у котельній, яке відповідає діючим Правилам та технічним умовам; формуляр на котельню, який підтверджує придатність котельної до експлуатації; сертифікат відповідності на котельню.

Представник позивача проти витребування вказаних вище доказів заперечує.

Вищезазначене клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає, оскільки сторонами подано достатньо документів і матеріалів, які необхідні для правильного вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2009 р. в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просить позовну заяву залишити без задоволення.

          Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,—

В С Т А Н О В И В:

Між ВАТ „Броварський завод комунального устаткування” (далі-позивач, постачальник) та ТОВ „БМ Плюс” (далі-відповідач, покупець) 03.03.2008 р. укладено договір поставки, за умовами якого, постачальник зобов’язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2. цього договору, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1 договору).

Покупець доручає, а постачальник бере на себе виконання комплексу робіт з поставки паливної котельні згідно специфікації у додатку 1, що є невід’ємною частиною даного договору на територію, вказану покупцем (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 3.3. вказаного вище договору для початку виконання робіт покупець сплачує аванс у розмірі 160000, 00 грн. протягом трьох банківських днів з дня підписання договору.

          Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги ВАТ „Броварський завод комунального устаткування” обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наведеного нижче.

          Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Всупереч умовам п. 3.3. договору відповідач сплатив аванс лише частково в сумі 103000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, факт поставки товару на суму 158122,37 грн. підтверджується видатковою накладною від 03.06.2008 р. № БЗ-0000137, довіреністю ЯНС №651017 від 03.06.2008 р., які містять найменування товару, його кількість, ціну, підписані відповідно представниками позивача і відповідача.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідачем не виконано в повній мірі свого зобов’язання.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

12.09.2008 р. позивач на адресу відповідача надіслав вимогу про оплату продукції. Вимога отримана представником відповідача 16.09.2008 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем вимога позивача була залишена без реагування.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідач доказів про сплату боргу не надав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, з викладеного вище вбачається, що у відповідача перед позивачем (з урахуванням уточнення позовних вимог) існує непогашена заборгованість в сумі 55122,37 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по оплаті поставленої продукції в сумі 55122,37 грн. підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

В частині 2 ст. 625 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, сума трьох процентів річних складає 1359,18 грн.

З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1359,18 грн. трьох процентів річних підлягає задоволенню.

Також, слід зазначити, що відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що продукція була поставлена не у повній комплектності.

Вказане вище, судом не приймається до уваги, оскільки поставлена продукція прийнята представником відповідача без будь-яких зауважень та претензій щодо комплектності проданого товару. Крім того, підтвердженням поставки відповідачу товару належної комплектності та відсутності претензій є здійснені останнім після отримання товару платежі від 09.06.2008 р. на суму 20000,00 грн. та 03.07.2008 р на суму 18000,00 грн.

          Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          З урахуванням того, що ТОВ „БМ Плюс” порушило зобов’язання щодо оплати товару, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 55122,37 грн. заборгованості по оплаті поставленої продукції, 1359,18 грн. трьох процентів річних є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.

          Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

          Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,—

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БМ Плюс” (02094, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11 код ЄДРПОУ 34806209) на користь Відкритого акціонерного товариства „Броварський завод комунального устаткування” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Старо-Троїцька, 42 код ЄДРПОУ 05495354) 55122 (п’ятдесят п’ять тисяч сто двадцять дві) грн. 37 коп. заборгованості по оплаті поставленої продукції, 1359 (одна тисяча триста п’ятдесят дев’ять) грн. 18 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 564 (п’ятсот шістдесят чотири) грн. 81 коп. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко