Рішення № 70044051, 01.11.2017, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/223/17

Провадження № 2/280/344/17

РІШЕННЯ

Іменем України

01 листопада 2017 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Щербаченко І. В.,

при секретарі Бондаренко Н. С., Ганнущенко Г. М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Коростишів Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 сільської ради, третя особа Відділ Держгеокадастру у Коростишівському районі про усунення визнання незаконним і скасування рішення сесії сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку,

встановив:

До суду звернулася позивач з вказаним позовом, в якому просить усунути перешкоди у користування земельною ділянкою (підїзною дорогою) шляхом визнання незаконним та скасування рішення 10 сесії шостого скликання ОСОБА_7 сільської ради Коростишівського району Житомирської області від 14.11.2011 та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2131га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1822580301:01:002:0360, що розташована по вулиці Воронцова в селі Більковці Коростишівського району Житомирської області та належить ОСОБА_6. В обґрунтування позову вказує, що на підставі свідоцтва про спадщину вона є спадкоємицею ОСОБА_8, своєї матері. Після смерті та оформлення спадкових прав позивач стала власником домоволодіння, яке розташоване по вулиці Воронцова, 54 в селі Більковці Коростишівського району Житомирської області. У 1993 році для ведення особистого підсобного господарства та для обслуговування вказаного житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), виходячи із площ ділянок, які були надані раніше, за рішенням 18 сесії 21 скликання ОСОБА_7 сільської ради Коростишівського району «Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок» було передано загалом земельну ділянку площею 0,63га (0,38га для ведення підсобного господарства та 0,25га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель) батькам позивача. Отже, з того часу за домоволодінням №54 по вулиці Воронцова в селі Більковці рахувалася земельна ділянка вказаним розміром. Коли позивач прийняла спадщину та оформила правовстановлюючі документи на будинок вирішила переоформити і земельні ділянки. Позивач звернулася до ОСОБА_7 сільської ради для отримання нового рішення на приватизацію земельної ділянки. Рішенням ОСОБА_7 сільської ради від 04.07.2016 позивачу було надано земельну ділянку у приватну власність, надано дозвіл на замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,60га, з них 0,25га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,35га для ведення особистого селянського господарства, після чого позивач звернулася до землевпорядної організації з метою проведення робіт із землеустрою. Під час проведення геодезичних робіт та обмірів земельних ділянок зясувалося, що частина земельної ділянки, яка закріплена за домоволодіння №54 площею 1,18м, через яку здійснюється проїзд до будинку, господарських будівель і споруд, присадибної земельної ділянки, городу та на якій розташовані ворота, огорожа, незаконно приватизовано відповідачем по справі ОСОБА_6 Ця земельна ділянка є єдиним заїздом до господарства, іншим шляхом до нього не проїхати, а тому у позивача відсутня можливість використання земельної ділянки без одночасного використання для цього спірного проїзду. Позивач вказує, що державний акт на землю видано з порушенням законодавства. Рішенням ОСОБА_7 ради народних депутатів «Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок» від 07.10.1993 ОСОБА_9 (чоловіку відповідача) було передано земельну ділянку площею 0,35 га для ведення особистого підсобного господарства та 0,25га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Після його смерті ОСОБА_6 звернулася до ОСОБА_7 сільської ради відносно приватизації земельної ділянки в 2009 році. Під час складання технічної документації із землеустрою щодо приватизації земельної ділянки окружні межі ділянки із цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства були встановлені не відповідно до існуючого паркану, який відокремлював земельні ділянки по межі, яка історично склалася, проїзду, а окружна межа земельної ділянки з кадастровим номером 1822580301:01:002:0360 проходить по земельній ділянці, яка перебуває у користуванні позивача. Межу вказаної земельної ділянки в натурі на місцевості встановлено не було, а тому до часу звернення до проектної організації позивач не знала про порушення своїх прав. Під час складання документів із приватизації земельної ділянки відповідач не зверталася до позивача як до суміжного користувача з приводу погодження меж земельної ділянки. Також має місце нецільового використання земельної ділянки, оскільки земельний будинок розташований на земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до письмових заперечень представника третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області земельну ділянку відповідачу було надано у відповідності до чинного законодавства, межі погодженого з суміжними землекористувачами, про що свідчать підписи, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, позовні вимоги просить задовольнити, також пояснила, що відповідач ОСОБА_6 приватизувала 1 метр 20 сантиметрів без її відома, підробила підписи, на її проїзді стояла залізна труба, яку позивач викопала, паркан стояв від хати відповідача до старого хліва.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, позовні вимоги просить задовольнити, пояснила, що спірна частина земельної ділянки на сьогодні є єдиним можливим заїздом до домогосподарства, після смерті чоловіка ОСОБА_6 було виготовлено та зареєстровано право власності на земельні ділянки, проте в ДЗК з приводу державної реєстрації права відсутня. Відповідач ОСОБА_6 до суміжного користувача не зверталася з приводу погодження меж земельної ділянки.

Представника відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, пояснив, що право власності отримане на вказану земельну ділянку правомірно.

Представника відповідача ОСОБА_7 сільської ради ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги визнав, у подальшому подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, позовні вимоги визнає, просить задовольнити.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, пояснила, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству, відповідачу ОСОБА_6 дозвіл на приватизацію було надано правомірно, погодженого межі з суміжними землекористувачами, про що свідчать підписи у акті погодження. Відповідно до Акту від 18.11.2016 комісією у складі: сільського голови ОСОБА_4, землевпорядника ОСОБА_10, членів земельної комісії ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12 проведено обстеження по питанню узгодженості розташування суміжних земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_1, у ході обстеження щодо розміщення та встановлення межових знаків суміжних земельних ділянок до взаємної згоди не дійшли, а тому було запропоновано вирішити питання у судовому порядку.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач є її двоюрідною сестрою, заїзд здійснюється між двома хатами, є тільки один проїзд з дороги загального користування.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що є дочкою відповідача, проїзд до земельної ділянки ОСОБА_1 можливий.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що проїзд до домогосподарства є.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням ОСОБА_7 ради народних депутатів від 07.10.1993 «Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок» було вирішено передати безоплатно у приватну власність земельні ділянки, що були раніше надані громадянам у межах населених пунктів в розмірах згідно з додатками №1,2,3, у тому числі: ОСОБА_9 0,30га для ведення особистого підсобного господарства, а також площею 0,25га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Після смерті ОСОБА_9 ОСОБА_6 подала 06.10.2011 заяву про розроблення технічної документації та виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: Житомирська область, Коростишівський район, село Більковці, вулиця Воронцова.

Рішенням ОСОБА_7 сільської ради від 14.11.2011 ОСОБА_6 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на земельну ділянку площею 0,2131 в межах села Більковці по вулиці Воронцова для ведення особистого селянського господарства, передано земельну ділянку у власність та дозволено замовити державні акти на право власності на земельні ділянки.

18.10.20125 ОСОБА_6 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №766089, яка розміщується в селі Більковці Коростишівського району Житомирської області; акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №182250001003014.

Відповідно до акту погодження меж землекористування ОСОБА_6 з суміжними користувачами межі були погоджені з ОСОБА_15 та ОСОБА_16

05.05.2016 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлої 03.12.2014 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка складається з житлового будинку, що знаходиться в селі Більковці Коростишівського району Житомирської області по вулиці Воронцова, 54.

Відповідно до довідки, виданої ОСОБА_7 сільською радою 19.09.2016, за адресою село Більківці, вулиця Воронцова, 54 згідно по господарської книги №9 за 2016-2023 роки, особовий рахунок №0423 рахується земельна ділянка площею 0,63га, яка належить ОСОБА_1

Рішенням ОСОБА_7 сільської ради від 04.07.2016 «Про передачу у приватну власність та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» було розглянуто заяву ОСОБА_1 та надано їй у приватну власність, замовлено виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,60га, з них 0,25га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд та 0,35га для ведення особистого селянського господарства в селі Більковці по вулиці Воронцова, 54.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси ( стаття 21 Цивільного кодексу України).

Отже, обов'язковою умовою визнання акта недійсним у даному випадку є порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з прийняттям відповідного акта органом місцевого самоврядування.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені повноваження сільських, селищних та міських рад у галузі вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Дані питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях. Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно вимог статті 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина 4 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України). У справі відсутні докази того, що при прийнятті рішення від 14.11.2011 ОСОБА_7 сільською радою були допущені порушення, які б слугували підставою для скасування акту.

Відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо відведення земельних ділянок включає, зокрема, акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

При цьому акт про відновлення в натурі (на місцевості) та погодження зовнішньої межі земельної ділянки є основним документом в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, після складання та підписання якого виключається спір між суміжними користувачами.

Суд не приймає твердження позивача, що рішення та державний акт є незаконними та їх слід скасувати з підстав відсутності погодження меж з суміжним землекористувачем, оскільки відповідно до технічної документації межі погоджено з ОСОБА_8

Оскільки судом не встановлено порушення прав позивача, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 158, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 сільської ради, третя особа Відділ Держгеокадастру у Коростишівському районі про усунення визнання незаконним і скасування рішення сесії сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. В. Щербаченко