Рішення № 7004056, 02.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.12.09 р. Справа № 22/135

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 31111213,

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Костянтинівка Донецької області, реєстраційний номер фізичної особи підприємця ЄДР 20013977070,

про стягнення 14305,58 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна», м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Костянтинівка Донецької області, про стягнення 14305,58 грн., у тому числі 10742,77 грн. основного боргу, 1310,63 грн. інфляційних витрат, 296,11 грн. 3% річних та 1956,07 пені.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором поставки №2250/08-10 від 09.01.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість щодо оплати товару та виникли підстави для нарахування інфляційних витрат, 3% річних, штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору поставки №2250/08-10 від 09.01.2008р. та додатку до нього №2 від 25.05.2008р.; видаткових накладних №12915-Дон від 03.10.2008р., №13144-Дон від 08.10.2008р. та №13830-Дон від 29.10.2008р.; рахунків №7536 Z-Дон від 03.10.2008р., №7687 Z-Дон від 08.10.2008р. та №8282 Z-Дон від 29.10.2008р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.16, 526, 530, 536, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 198, 231 Господарського кодексу України, ст.1, 2, 49, 66, 67, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача в судове засідання не зявився.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, витребувані документи не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві (АДРЕСА_1) та зазначена у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що останній про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Оцінивши зміст договору №2250/08-10 від 09.01.2008р., з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пунктів 1.1, 1.2 договору Позивач (Постачальник) здійснює підприємницько-технологічну комплектацію Відповідача (Покупця) товарами, які входять у складську програму Постачальника та зобовязується поставляти Покупцеві товар згідно з прийнятою до виконання заявкою (специфікацією) і у встановлені даним договором строки, а Покупець зобовязується приймати та сплачувати товар, який поставляє Постачальник.

Пункт 1 додатку №2 від 28.05.2008р. до договору №2250/08-10 фіксує умови оплати, згідно з якими Постачальником надано Покупцеві товарний кредит відстрочку оплати за відвантажений товар на 14 календарних днів.

При цьому, за змістом п.9 вказаного додатку Покупець зобовязаний повністю оплатити отриманий товар, незалежно від строку наданого товарного кредиту до 25.12.2008р.

Згідно з видатковими накладними №12915-Дон від 03.10.2008р., №13144-Дон від 08.10.2008р. та №13830-Дон від 29.10.2008р. Позивач передав продукцію Відповідачу на загальну суму 10742,77 грн. Останнім її прийнято без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами та печатками сторін на даних документах.

Внаслідок цього обовязок передачі Продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач стверджує, що постачання за вказаними видатковими накладними здійснювалось в межах договору поставки №2250/08-10 від 09.01.2008р., незважаючи на те, що у визначених документах відсутні посилання на даний договір.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про договірний характер даних правовідносин.

На це вказують дані, зазначені у видаткових накладних, оскільки вони містять посилання на рахунки №7536 Z-Дон від 03.10.2008р., №7687 Z-Дон від 08.10.2008р. та №8282 Z-Дон від 29.10.2008р., у яких в свою чергу підставою їх складання визначений договір №2250/08-10 від 09.01.2008р. При цьому, суми, кількість та найменування продукції, відносно якої оформлені визначені рахунки, ідентичні товарам, поставка яких здійснювалась за наявними в матеріалах справи видатковими накладними, та отримувалась представниками Відповідача на підставі зазначених вище довіреностей. Крім того, первинна документація містить шифр 2250, що відповідає першим цифрам номеру спірного договору (№2250/08-10).

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні та рахунки є належним доказом здійснення передачі Відповідачу продукції та прийняття її останнім саме в межах спірного договору.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Таким чином, грошове зобовязання Відповідача перед Позивачем на суму 10742,77 грн. на момент прийняття рішення суду не виконане, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги висновки суду щодо виникнення заборгованості Відповідача на підставі договору поставки №2250/08-10 від 09.01.2008р., позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна», м.Донецьк, у частині стягнення суми основного боргу в розмірі 10742,77 грн. підлягає задоволенню.

Прострочення Відповідачем грошового зобовязання тягне за собою обовязок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

За розрахунком Позивача сума нарахованих інфляційних витрат складає 1310,63грн., 3% річних 296,11 грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, дійшов висновку про наступне.

Відповідно до додатку №2 від 28.05.2008р. до договору №2250/08-10 від 09.01.2008р. строк товарного кредиту визначений у кількості 14 календарних днів. Проте, сторони у п.9 зазначеного додатку дійшли згоди про остаточну сплату вартості отриманого товару, незалежно від строку наданого товарного кредиту, до 25.12.2008р.

Отже, день, з якого грошове зобовязання вважається порушеним, є 25.12.2008р.

Приймаючи до уваги вищенаведене, з врахуванням кінцевої дати періоду прострочення визначеної Позивачем, сума інфляційних витрат становить 977,59 грн., 3%річних 242,82 грн.

Прострочення Відповідачем грошового зобовязання у відповідності до п.6 додатку №2 від 28.05.2008р. до договору №2250/08-10 від 09.01.2008р. тягне за собою обовязок сплати пені у розмірі 0,1% в день від суми заборгованості у випадку порушення строку оплати товару, переданого з відстрочкою платежу. При цьому, як правову підставу нарахування зазначених штрафних санкцій Позивач визначає ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, за змістом якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За розрахунком Позивача загальна сума пені складає 1 956,07 грн.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування даних позовних вимог, дійшов висновку щодо порушень Позивачем вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України та положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, оскільки період, за який визначена сума пені, перевищує шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, а також штрафні санкції становлять суму більшу, ніж з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України.

За викладених обставин, вимоги щодо стягнення пені за договорами №2250/08-10 від 09.01.2008р. підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

Як було зазначено раніше, враховуючи положення п.9 додатку №2 від 28.05.2008р. до договору №2250/08-10 від 09.01.2008р., день, з якого грошове зобовязання щодо сплати суми у розмірі 10742,77 грн. вважається порушеним, є 25.12.2008р.

Приймаючи до уваги наведене, кінцевий строк нарахування штрафних санкцій у відповідності до приписів ст.232 Господарського кодексу України становить 22.06.2009р.

Згідно положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” штрафні санкції нараховуються у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У період з 25.12.2008р. по 14.06.2009р. облікова ставка Національного банку України встановлена на рівні 12,00% (Постанова Національного банку України №107 від 21.04.2008р., Лист Національного банку України №14-011/778-2395 від 16.02.2009р.), з 15.06.2009р. по 22.06.2009р. на рівні 11,00% (Постанова Національного банку України №343 від 12.06.2009р.).

Враховуючи зазначене, сума штрафних санкцій за договором поставки №30396/08-54 від 01.02.2008р., що підлягає задоволенню складає 1265,74 грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 4-2, 4-3, 12, 15, 22, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна», м.Київ, до Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Костянтинівка Донецької області, про стягнення 14305,58 грн., у тому числі 10742,77 грн. основного боргу, 1310,63 грн. інфляційних витрат, 296,11 грн. 3% річних та 1956,07 пені. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (85113, АДРЕСА_1, п/рНОМЕР_1 у АКБ „Укрсиббанк”, МФО 351005, реєстраційний номер фізичної особи підприємця ЄДР 20013977070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» (03083, м.Київ, вул.Червонопрапорна, 26, п/р26008697144012 у КРД «Райффайзен Банк Аваль» м.Київ, МФО 322904, ЄДРПОУ 31111213) 13228,92 грн., у тому числі 10742,77 грн. основного боргу, 977,59 грн. інфляційних витрат, 242,82 грн. 3% річних та 1265,74 пені.

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (85113, АДРЕСА_1, п/рНОМЕР_1 у АКБ „Укрсиббанк”, МФО 351005, реєстраційний номер фізичної особи підприємця ЄДР 20013977070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» (03083, м.Київ, вул.Червонопрапорна, 26, п/р26008697144012 у КРД «Райффайзен Банк Аваль» м.Київ, МФО 322904, ЄДРПОУ 31111213) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 132,29 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 218,24 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. У судовому засіданні 02.12.2009р. оголошено повний текст рішення.

7. Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя