Ухвала суду № 70039957, 26.10.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3537/17

Номер справи місцевого суду: 523/4413/16-ц

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сегеди С.М., Гірняк Л.А.,

при секретарі: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2017 року по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таіс-Дістрибьюшн» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2017 рокупозов товариства з обмеженою відповідальністю «Таіс -Дістрибьюшн» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таіс-Дістрибьюшн» матеріальні збитки в розмірі 109318,58 грн. та судовий збір у розмірі 1639,78 грн.

В іншій частині вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Таіс-Дістрибьюшн» відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2017 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Таіс -Дістрибьюшн» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що 31.12.2015 року о 13.00 годині ОСОБА_2, виконуючи свої трудові обов'язки по розвезенню продукції, керуючи автомобілем ФИА на шасі ГАЗ 3309, реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись від села Гребеники в село Тростянець, не впорався з керуванням та допустив перекидання автомобіля на ліву сторону. В результаті вказаних обставин автомобіль отримав механічні пошкодження: деформація кабіни, деформація бампера, деформація кронштейна кабіни і лобового скла, деформація повітря-забірника, пошкодження лівої сторони будки.

Вказані обставини були підтверджені в службовій записці ОСОБА_2 12.01.2016 року (а.с.10).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що він працює на підприємстві на посаді експедитора та 31.12.2015 року також знаходився з водієм ОСОБА_2 в автомобілі, який не впорався з керуванням, в результаті чого відбулося перекидання автомобіля. В автомобілі знаходилася алкогольна продукція, але не знає в якій кількості. Він зателефонував на підприємство і їх разом з автомобілем було доставлено до м.Одеси.

Відповідно до договору найму від 03.12.2013 року, укладеного з власником ОСОБА_5, автомобіль ФИАна шасі ГАЗ 3309, реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходиться в платному користуванні товариства (а.с.20,22-25) .

Як видно із звіту №0036-01-16, складеного оцінювачем ОСОБА_6, вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля, склала 109318,58 грн. (а.с.26-31).

ОСОБА_2 на підставі трудового договору від 04.12.2015 року працював на підприємстві на посаді водія. Наявність повної матеріальної відповідальності ОСОБА_2 підтверджується договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 04.12.2015 року

Відповідно до п.1 ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Стаття 135-1 КЗпП України встановлює, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24 .

Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 року № 14 роз'яснив, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

З урахуванням вищенаведеного , суд першої інстанції вірно встановив факт нанесення матеріальних збитків в розмірі 109318,58 грн., завданих ОСОБА_2 з його вини при виконанні ним трудових обов'язків, які були спричинені товариству в результаті пошкодження автомобіля, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося сторонами, оскільки сам відповідач не заперечував в своїх поясненнях про обставини перекидання автомобіля, що сталося в результаті його дій, оскільки він не впорався з керуванням.

Також, колегія вважає, що суд першої інстанції при визначенні вартості матеріальної шкоди вірно застосував оцінку вартості автомобіля оцінювача ОСОБА_6, оскільки у останнього є кваліфікаційне посвідчення на підтвердження фахової підготовки з приводу оцінки транспортних засобів.

Відповідно до 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами , які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного підтвердження матеріальної шкоди є безпідставними, оскільки відповідач не надав іншого розрахунку матеріальних збитків на спростування заявлених вимог та не позбавлений був можливості заявити клопотання про призначення відповідної експертизи.

Інші доводи апеляційної скарги щодо заборони керівництва товариства викликати поліцію є безпідставними, оскільки нічим не підтверджені.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Тому, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, до яких суд дійшов з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3- відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2017 року по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таіс-Дістрибьюшн» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк