Рішення № 7003924, 08.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.12.09 р.                     Справа № 37/279                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши матеріали справи

позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „ДИАД”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30701488

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „АГОРА ТРЕЙД”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 32320898

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 803,50грн.,

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не зявився;

від Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 05.11.2009р. на 25.11.2009р., з 25.11.2009р. на 08.12.2009р..

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ДИАД”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „АГОРА ТРЕЙД”, м. Макіївка (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 803,50грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди нежитлових приміщень № 520 від 01.10.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди нежитлових приміщень № 520 від 01.10.2008р. з додатками, акти прийому-передачі; акт звірки заборгованості, підписаний обома сторонами.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 44, 49, 54, 55 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.21-27, 30-51), у тому числі – клопотання про розгляд справи 08.12.2009р. без участі представника Позивача та пояснення щодо обґрунтування стягуваної суми, викладі в уточненнях до позовної заяви.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів припинення спірного грошового зобов’язання у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.23-27), достовірність яких (відомостей) презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції (а.с.54).

Представник Позивача у судових засіданнях підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представників сторін у судове засідання 08.12.2009р. у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на правильність такої кваліфікації.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 520 (а.с.а.с.7-9), згідно п. 1.1., 1.2, 7.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове оплатне користування нежитлове приміщення площею 128кв.м., визначене літерами А і Б на плані-схемі (додаток №1 до договору – а.с.10), для ведення торгово-закупочною діяльності, строком до 31.12.2008р.

Об’єкт оренди належить Позивачу на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 03.08.2006р. та витягом про реєстрацію права власності (а.с.а.с. 47-49).

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати. Орендна плата складає 2560,00грн., у т.ч. ПДВ – 512,00грн. та перераховується Орендарем щомісяця не пізніше 10 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції на поточний рахунок Орендодавця. При цьому, Орендна плата не включає у себе плату за комунальні послуги (постачання електроенергії, води, прийом стокових вод, вивезення сміття та інші витрати на утримання прилеглих територій, а також плату за охорону об’єкту оренди. Орендна плата сплачується Орендарем протягом всього строку користування об’єктом оренди до моменту його повернення орендодавцю, факт якого, підтверджується Актом прийому-передачі.

01.10.2008р. Позивач передав Відповідачу орендоване майно, про що був складений та підписаний обома сторонами акт прийому-передачі (а.с.12).

Згідно акту прийому – передачі від 09.12.2008р. частина орендованого майна, а саме – нежиле приміщення загальною площею 64кв.м., визначене літерою А - була повернута Позивачу (а.с.13). В свою чергу, за відсутню доказів повернення решти орендованого майна і з огляду на підписання акту здачі-прийняття робіт (а.с.51), який опосередковує виконання орендних зобов’язань Орендодавцем і їх прийняття Орендарем у січні 2009р., суд дійшов висновку про продовження орендних правовідносин між сторонами в порядку ст. 764 Цивільного кодексу України і після 31.12.2008р. – визначеної дати закінчення дії договору.

У зв’язку із неповним виконанням грошових зобов’язань відносно орендованого майна за січень 2009р. у Відповідача утворилась заборгованість у сумі 803,50грн., на примусовому стягненні якої наполягає Позивач. При цьому, факт надання Відповідачу відповідних послуг у січні 2009р. на загальну суму 1488,5грн. підтверджується актом здачі-приймання робіт (а.с.51), а їх часткова оплата у сумі 685грн. – випискою з банківського рахунка (а.с.а.с.21, 22).

Факт існування означеної заборгованості підтверджується актом звірення розрахунків, складеним та підписаним сторонами без зауважень (а.с.14), а з огляду на складений Позивачем на вимогу суду акту звіряння розрахунків (а.с.34) розмір означеної заборгованості в перебігу розгляду цієї справи не змінився.

Відповідач у судові засідання не з’являвся і іншими процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

Крім того, Відповідач ухилився від підписання складеного (а.с.34) та надісланого (а.с.а.с.32,33) Позивачем на виконання вимог ухвали суду акту звірення розрахунків.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором оренди.

Враховуючи статус сторін та об’єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, та умовами укладеного договору оренди.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди нежитлового приміщення № 520 від 01.10.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до умов п. 3.2 договору оренди нежитлового приміщення № 520 від 01.10.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема – із акту звірення розрахунків, підписаного сторонами та випискою із банківського рахунку, Відповідачем не були виконані грошові зобов’язання із сплати орендної плати за договором № 520 від 01.10.2008р за січень 2009р. в обсягу, визначеному актом здачі прийняття-робіт (а.с.51). При цьому доказів припинення зазначених грошових зобов’язань у іншому передбаченому діючим законодавством порядку до матеріалів справи не надано. Таке невиконання кваліфікується судом як порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Орендаря перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 цього Кодексу не спростована, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсягу у сумі 803,50грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ДИАД”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30701488) до Товариства з обмеженою відповідальністю „АГОРА ТРЕЙД”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 32320898) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 803,50грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АГОРА ТРЕЙД”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 32320898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДИАД”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30701488) заборгованості з орендної плати у розмірі 803,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АГОРА ТРЕЙД”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 32320898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДИАД”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30701488) державне мито в розмірі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 08.12.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя