Постанова № 70038213, 01.11.2017, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

01.11.2017

Справа № 489/4899/17

Провадження №2-а/489/406/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,

секретаря - Матяєвої С.І.,

за участю позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Галинтовської О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання незаконним рішення відповідача від 18.08.2017 року №61/1 про відмову в призначенні пенсії, зобов'язання відповідача призначити їй пенсію за віком, починаючи з 05.06.2017 року, оскільки останній неправомірно відмовив їй в призначенні пенсії за віком з підстав недійсності довідок від 10.07.2017 року №609 та від 06.07.2017 року №254 у зв'язку із їх видачею на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим.

Позивач у судовому засіданні підтримала вимоги позову, просила про його задоволенні.

Представник відповідача заперечувала проти позову, вважала дії відповідача правомірними.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд дійшов до наступного.

23 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області від 18.08.2017 року №61/1 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії.

У вказаному рішенні вказано, що відсутні правові підстави для врахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у довідках від 10.07.2017 року №609 і від 06.07.2017 року №254, оскільки ці довідки є недійсними в силу ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

Без врахування вказаних довідок стаж позивачки складає 12 років 6 місяців 20 днів, ща не є достатнім для призначення пенсії за віком.

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.п. 1-2 вказаного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами п. 18 Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Позивач зазначила, що у зв'язку з чисельними переїздами нею було втрачено оригінал трудової книжки та виданий замість неї дублікат, який не містить усіх необхідних відомостей про періоди роботи.

На підтвердження стажу позивачем надано:

-довідку від 21.06.2017року про роботу ОСОБА_3 на шахті «Обединенная» з січня 1980 року по вересень 1980 року з зазначенням заробітної плати в цей період, який повинен враховуватись при обчисленні пенсії (а.с.11);

-довідку від 21.06.2017року про роботу ОСОБА_3 на шахті «Обединенная» з березня 1981року по жовтень 1981року з зазначенням заробітної плати в цей період, який повинен враховуватись при обчисленні пенсії (а.с.12);

-довідку від 21.06.2017року про підтвердження наявного трудового стажу, видану ОСОБА_3, в тому що вона працювала повний робочий день на шахті «Обединенная» Производственного обединения «Торезантрацит» ламповщиком 2 разряда з 09.01.1980 по 24.04.1980год, оператором по автоматизації газового захисту з 25.04.1980 по 16.09.1980року, та з 23.03.1981року по 10.10.1981рік учень оператора по автоматизації газового захисту (а.с.15);

-наказ по особовому складу №120 від 07.09.1982року по санаторію «Орлиное гнездо» про призначення ОСОБА_3 на посаду молодшої медсестри з 08.09.1982р. (а.с.17);

-наказ по особовому складу №105 від 10.09.1984року по санаторію «Орлиное гнездо» про звільнення з посади молодшої медсестри з 11.09.1984року (а.с. 18);

-довідка про роботу в Ялтинській міській лікарні з 27.11.1984року по 13.08.1985рік на посаді санітарки гласного відділення (а.с.19).

Разом з тим, відповідач бере до уваги положення ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207- УІІ який набрав чинності з 27.04.2014 (далі - Закон № 1207-УІІ), визначено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що беззаперечним є те, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, а будь-який документ, виданий таким органом або такою особою, є недійсним і не створює правових наслідків.

Постановою Верховної Ради України №254-VIII від 17 березня 2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» та Постанови Верховної Ради України №252-VIII від 17.03.2015 року (згідно додатку), яка набрала чинності 08 квітня 2015 року до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови. Місто Донецьк Донецької області віднесені до населених пунктів, які визнано тимчасово окупованими територіями.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнається тимчасово окупованою територією.

А тому зазначені місця роботи позивача на час розгляду справи та видачі довідок є тимчасово окупованою територією України.

На підставі ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки» з яких вбачається, що документи видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

На підставі ч. 2 ст. З Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із ст. 21 Конституції України усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

На підставі ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що довідки надані позивачем для підтвердження стажу необхідного для призначення пенсії є такими, що відповідають вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1, а також вимогам ч.1 ст.40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як законом не передбачено іншого порядку встановлення вказаного факту виходячи з тих обставин що склалися.

Інформація, яка міститься в спірних довідках, є правильною оскільки вона стосується минулого періоду часу і подій того часу, знаходиться в матеріалах архівних фондів і не стосується ні тимчасової окупації території АРК, ні створених там незаконних органів, а прямо пов'язана із захистом соціальних, конституційних прав громадянина України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на зарахування даного періоду роботи до стажу, що зумовлює послідуюче призначення пенсії за віком, є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Враховуючи надані сторонами докази, суд вважає безпідставним застосування відповідачем при вирішенні спірного питання правил ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», оскільки недійсність та відсутність правових наслідків будь-яких актів (рішень, документів) у розумінні вказаного Закону стосується будь-яких актів (рішень, документів), виданих державними органами та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами на тимчасово окупованій території, якими не є підприємства, в якому працювала позивач та одержала відомості про свій дохід та страховий стаж.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області від 18.08.2017 року №61/1 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з наступного дня з дня досягнення нею пенсійного віку - з 05 червня 2017 року.

Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва