Рішення № 70037718, 30.10.2017, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Марчук B.C.

Суддів: Панасюка О.С., Денишенко Т.О.

при секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки і за зустрічнним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2», третіх осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсним кредитного договору, за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» та ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2017 року, -

В с та н о в и л а :

В червні 2016 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» звернулось у Вінницький міський суд Вінницької області з вказаним позовом. Вимоги мотивовані тим, що між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 14.03.2008 року було укладено кредитний договір №450, за умовами якого відповідачу надавався кредит на споживчі потреби у розмірі: 50 000,00 доларів США строком до 14 березня 2018 року, з оплатою за користування кредитними коштами в розмірі 14,00 % річних; за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата в розмірі 176,75 грн., що становить 0,07 процентів річних від суми Кредиту.

Кредит позичальнику надавався згідно умов кредитного договору, однією сумою у безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок №262092613 00330 (дол. США), відкритий у Вінницькому відділенні Першої Київської філії ВАТ «ВіЕйБі Банк».

У зв'язку зі змінами у діючому законодавстві, Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_2» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2» (скорочена назва ПАТ «ВіЕйБі Банк»).

18.05.2010р. у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців зареєстровані вказані зміни найменування юридичної особи. ПАТ «ВіЕйБі Банк» є повним правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2».

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.12.2010 року було задоволено позов ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_3 та стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором №450 від 14.03.2008р.

Позивач зазначає, що в порушення умов кредитного договору позичальник від виконання своїх зобов'язань щодо своєчасного погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших платежів згідно графіку до цього кредитного договору, ухиляється і, в результаті невиконання ОСОБА_3 своїх зобов’язань за кредитним договором № 450 від 14.03.2008 року, утворилась заборгованість на загальну суму 2 706 424 гривні 66 коп. станом на 06.05.2016 року.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором №450 від 14.03.2008 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний ОСОБА_2» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, зареєстрований 14.03.2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційний номер 924. Відповідно до даного договору, а саме, його п. 2.1. іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з Кредитного договору, передав іпотекодержателю в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно: трикімнатну квартиру зі всіма об’єктами функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 73,4 кв.м., житловою площею - 51,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Дана квартира є власністю Іпотекодавців (1/3 частка належить ОСОБА_3, 1/3 частка - ОСОБА_4, 1/3 частка - ОСОБА_5В.), що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло, виданим Виконкомом Вінницької міської ради 25.04.1996 року на підставі рішення № 303, зареєстрованим Вінницьким обласним об’єднанням БТІ 16.05.1996 року і записаним в реєстрову книгу № 268 за реєстровим номером № 1334/24832.

Згідно з п. 4.1.5. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов’язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане. П. п. 7.2., 7.4. вищевказаного іпотечного договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя на підставі рішення суду.

Вищевказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом, у якому позивач за первісним позовом в заяві від 09.03.2017р. уточнив позовні вимоги та просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за кредитним договором №450 від 14 березня 2008 року, що становить у гривневому еквіваленті 2 706 424, 66 грн., з них: кредит 47 462 дол. CША 45 центів; відсотки 56 677 дол. США 09 центів; комісія за РО 14 828 гривень 56 копійок; неустойка 75 295 гривень 94 коп., звернути стягнення на належний на праві приватної власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 предмет іпотеки - трьохкімнатну квартиру зі всіма об’єктами функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 73,4 кв.м.. житловою пл. 51,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Червоноармійська:29, кв.18 (вісімнадцять), яка є власністю іпотекодавців (1/3 частка- Геласімов А.В., 1/3 частки – ОСОБА_4, 1/3 частки - ОСОБА_5В.), шляхом визнання права власності за ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся у суд із зустрічним позовом та мотивував його тим, що 14 березня 2008 року між ВАТ «Всеукраїнським акціонерним Банком» і ним було укладено кредитний договір № 450, згідно з яким банк мав видати позичальнику 50000.00 дол. США, зі сплатою 14% річних. Під час укладання договору позичальник був запевнений працівниками Банку, що договір відповідає всім вимогам закону проте, через виниклі труднощі у стосунках з Банком, позивач за зустрічним позовом вважає, що правочин слід визнати удаваним, оскільки він за своїм змістом не відповідає законодавству України і порушує права позивача за зустрічним позовом.

Ще ОСОБА_3 зазначає, що у позові Банку вказано, що станом на 06.05.2016 року утворилась заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитом у розмірі 2 706 424 грн., проте, не вказано чим ця заборгованість підтверджується та відсутні докази надання позичальнику коштів в розмірі 50 000 доларів США.

У зазначеному зустрічному позові відповідач-позивач просив суд визнати кредитний договір № 450 від 14 березня 2008 року, укладений між ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2 банк» та ОСОБА_3, удаваним правочином і умову цього кредитного договору № 450 від 14 березня 2008 року, щодо п.1.1 «ОСОБА_2 надає позичальнику грошові кошти в сумі 50 000,00 доларів США», викласти в редакції: «ОСОБА_2 надає позичальнику кошти у сумі 252 500,00 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2017 року первісний позов задоволено частково. Вирішено: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за кредитним договором №450 від 14 березня 2008 року, що становить в гривневому еквіваленті 2 706 424, 66 грн., з них: кредит 47 462 (сорок сім тисяч чотириста шістдесят два дол. CША 45 центів); відсотки 56 677 (п’ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят сім дол. США 09 центів); комісія за РО 14 828 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім ) гривень 56 копійок неустойка 75 295 (сімдесят п’ять тисяч двісті дев’яносто п’ять ) гривень 94 коп., звернути стягнення на належний на праві приватної власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, предмет іпотеки - трьохкімнатну квартиру зі всіма об’єктами функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 73,4 кв.м.. житловою пл. 51,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Червоноармійська:29, кв.18 (вісімнадцять), яка є власністю іпотекодавців (1/3 частка- Геласімов А.В., 1/3 частки – ОСОБА_4, 1/3 частки - ОСОБА_5В.), що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло, виданим виконкомом Вінницької міської ради 25.04.1996 року на підставі рішення №303, зареєстрованого Вінницьким обласним об’єднанням БТІ 16.05.1996 року і записано в реєстрову книгу № 268 за реєстровим номером № 1334/24832, шляхом визнання права власності за ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

В решті вимог первісного позову - відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», третіх осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про визнання недійсним кредитного договору, теж відмовлено.

ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» оскаржило вказане рішення в апеляційному порядку в частині відмови у позовних вимогах ПАТ «ВіЕйБі Банк». Вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим. Просить рішення суду в цій частині – скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме: у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №450 від 14.03.2008 року в розмірі 2706424 грн.66 коп. звернути стягнення не нерухоме майно – трикімнатну квартиру зі всіма об’єктами, функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 73,4 кв.м.. житловою пл. 51,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Червоноармійська:29, кв.18, шляхом його продажу ПАТ «Всеукраїнській ОСОБА_2» від свого імені будь-якій особі – покупцю за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому ніж за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності.

Крім того, зазначене рішення оскаржив ОСОБА_3, посилаючись на те, що суд допустив неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи, ухвалив рішення спираючись виключно на доводи відповідача, чим допустив порушення норм процесуального та матеріального права. Просить суд скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2017 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі; вирішити питання судових витрат.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно відхилити, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» - задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні оскаржуваного рішення суду, вказані правові вимоги не були дотримані у повному обсязі.

Так, задовольняючи частково первісний позов, суд виходив з наступного.

14 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_2» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №450, за умовами якого відповідачу надавався кредит на споживчі потреби у розмірі: 50 000,00 доларів США строком до 14 березня 2018 року, з оплатою за користування кредитними коштами в розмірі 14,00 % річних, за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата в розмірі 176,75 грн., що становить 0,07 процентів річних від суми кредиту. Кредит позичальнику надавався згідно умов кредитного договору, однією сумою безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок №26209261300330 (дол. США), відкритий у Вінницькому відділенні Першої Київської філії ВАТ «ВіЕйБі Банк». Умовами кредитного договору визначений порядок виконання боргових зобов’язань позичальника перед Банком, а саме: п. 2.5.1. визначено, що позичальник зобов’язується поповнювати свій поточний рахунок, шляхом внесення готівкових коштів через касу Банку або безготівковим перерахуванням, у сумі не меншій чергового погашення відповідно частини Кредиту, процентів та інших платежів, встановлених у Графіку, а п. 2.5.2. Кредитного договору визначено, що погашення відповідної частини кредиту, сплата процентів та ін. платежів за його користування, здійснюється шляхом договірного списання Банком коштів з поточного рахунка Позичальника, відкритого в Банку, щомісяця в дату, зазначену в графіку. ( а. с.9-16,т.1, )

Отримання ОСОБА_3 коштів підтверджується меморіальним валютним ордером № 564845 від 14.03.2008 року та заяви на видачу готівки №564916 від 14.03.2008 р. Таким чином ОСОБА_2 виконав свої зобов’язання за кредитним договором та надав Позичальнику грошові кошти у сумі 50 000 доларів США (а.с.28-32,т.1, 12-17, т.2).

Відповідно до розрахунку боргу ОСОБА_3 за кредитним договором № 450 від 14.03.2008 року, станом на 06.05.2016 року заборгованість складає 2 706 424 гривні 66 коп. (а/с 7 т.1).

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №450 від 14.03.2008 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний ОСОБА_2» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено Іпотечний договір, зареєстрований 14.03.2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційний номер 924. Відповідно до даного договору, а саме: п. 2.1., іпотекодавці з метою забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з Кредитного договору, передали іпотекодержателю в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно: трикімнатну квартиру зі всіма об’єктами, функціонально пов’язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 73,4 кв.м., житловою площею - 51,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (вісімнадцять). Дана квартира є власністю Іпотекодавців (1/3 частка- Геласімова А.В., 1/3 частки - ОСОБА_4, 1/3 частки - ОСОБА_5В.), що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло, виданим Виконкомом Вінницької міської ради 25.04.1996 року на підставі рішення № 303, зареєстрованим Вінницьким обласним об’єднанням БТІ 16.05.1996 року і записаним в реєстрову книгу № 268 за реєстровим номером № 1334/24832. Згідно з п. 4.1.5. Іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов’язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане. П.п. 7.2., 7.4. Іпотечного договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя на підставі рішення суду. (а.с. 17-25, т.1).

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.12.2010 року задоволено позов «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_3 та стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 483457,26 грн. за кредитним договором №450 від 14.03.2008р. Як вбачається з даного рішення, відповідач в судовому засіданні визнав позовні вимоги повністю. (а.с.33-34,т. 1).

За таких обставин суд керувався нормами глави 48 ЦК України, яка регулює виконання зобов’язання; глави 51 ЦК України, які регламентують правові наслідки порушення зобов’язань та відповідальність за їх порушення, а також нормами Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про банки і банківську діяльність» і прийшов до висновку про часткове задоволення первісного позову.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок не відповідає фактичним обставинам справи, грунтується на недоведених обставинах, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд порушив і неправильно застосував норми матеріального права, з огляду на наступне.

Дійсно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Стаття 530 ЦК України говорить про строки виконання зобов’язання, а ст. 610 ЦК України – про те, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), є порушенням зобов’язання.

Стаття 611 ЦК України вказує на правові наслідки порушення зобов’язання, наряду зі ст.625 ЦК України.

Стаття 572 ЦК України містить визначення застави, а ст. 575 ЦК України вказує, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Стаття 589 ЦК України вказує на правові наслідки невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою. І дійсно, відповідно до ч.1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Детальніше про таке право та його реалізацію говориться у Законі України «Про іпотеку».

Так, ч.1 ст.1 Закону України «Про іпотеку» зазначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У ст. 3 ЦК України говориться, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання, відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені ним вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Таким чином, вказані правові норми говорять про те, що для звернення стягнення на предмет іпотеки має бути невиконання чи неналежне виконання зобов’язань за кредитним договором, а отже, заборгованість за ним.

Беручи за основу розрахунок боргу ОСОБА_3 за кредитним договором № 450 від 14.03.2008 року, наданий позивачем, суд не звернув уваги, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.12.2010 року уже задоволено позов «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_3 та стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 483457,26 грн. за кредитним договором №450 від 14.03.2008року, з яких – 462 152, 52 грн. заборгованість за кредитом; 2986,31грн. – заборгованість по комісії та 18318,43 грн. – щтраф за несвоєчасне погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, станом на 08.09.2010року. (т.1 а\с 33). Тим самим, з відповідача ОСОБА_3 достроково стягнуто всю заборгованість за вказаним кредитним договором – і поточну, і прострочену, що повинно братися за основу заборгованості і далі позивач має право на нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання кредитних зобов’язань, як передбачено пунктами четвертого розділу кредитного договору.

Натомість, у вказаному ж розрахунку ці обставини не враховані, як і те, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є відмінними поручителями від боржника, і позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення не сума штрафних санкцій, а сума, до складу, якої входить уже стягнута заборгованість за рішенням суду, що суперечить правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справі № 6-157цс16 від 25.06.2016 року

Таким чином, позивачем не доведена сума заборгованості щодо вказаного кредитного договору.

Положеннями частини першої статті 39 Закону "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

В оскаржуваному рішенні суду не вказано спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Визнання права власності, у даному випадку, не є належним способом захисту, оскільки таким способом власник має право підтвердити своє право власності на те чи інше майно, у даному ж випадку, позивач не є власником майна, а лише іпотекодержателем.

У заяві про уточнення позовних вимог в частині способу звернення стягнення на предмет іпотеки від 02 березня 2017 року (а/с25 т.2) вказаний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки саме «шляхом визнання права власності за позивачем».

Застосування на даний час іншого шляху звернення стягнення, запропонованого в апеляційній скарзі – «шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» від свого імені будь-якій особі покупцю за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому ніж звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності у порядку, передбаченому ст.38 Закону України «Про іпотеку», це вихід за межі позовних вимог, а крім того, не вказана початкова ціна предмета іпотеки.

П.7.4.2 Іпотечного договору від 14.03.2008 року визначено, що у випадку набуття Іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки, Іпотекодержательнабуває право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі з дотриманням умов, визначених в Законі України «Про іпотеку» .

Далі вказано, що сторони домовилися, що ціною продажу предмета іпотеки є ціна, яка визначена Іпотекодержателем на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності, якого обирає Іпотекодержатель на свій розсуд без погодження з Іпотекодавцем ( а/с 22 т.1).

Таким чином, визначення ціни продажу предмета іпотеки, в тому числі, початкової у грошовому виразі, це і право, і обов’язок позивача, з огляду на вказаний пункт іпотечного договору, чого стороною не було дотримано.

А оскільки, як видно з матеріалів справи, сторони не досягли згоди щодо початкової ціни предмета іпотеки, позивачем-відповідачем вона не визначена, суд відповідно до ч.1 ст. 143 ЦПК України має право призначити експертизу лише за заявою осіб, які беруть участь у справі, така заява до суду не надходила, така обставина також говорить про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, у задоволенні первісного позову слід відмовити.

Щодо строку позовної давності, то він дійсно Банком не пропущений з огляду на дією кредитного договору до 14.03.2018 року.

Щодо вимог зустрічного позову – про визнання кредитного договору №450 від 14 березня 2008 року, укладеного між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» та ОСОБА_3, удаваним правочином, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у його задоволенні з огляду на встановлені обставини про те, що ОСОБА_3 були надані кошти саме, визначені кредитним договором – 50000 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером №564845 від 14.03.2008 року; заявою ОСОБА_3 №564916 від 14.03.2008 року на видачу готівки саме на 50000 дол. США (а/с16, 17 т.2).

Крім того, ці обставини встановлені рішенням Замостянського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2010 року у справі №2-4242/10 (а/с 33 т.1) і відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, вони звільнені від доказування.

І зовсім відсутні обставини, які б свідчили про приховання іншого правочину, крім вчиненого оскаржуваного кредитного договору, як того вимагає ст. 235 ЦК України, яка регламентує суть та наслідки удаваного правочину.

Посилання апелянта, представника ОСОБА_3 – ОСОБА_7 на Правову позицію Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-174цс16, не спростовують вказаного висновку суду, оскільки вона не стосується встановлених правовідносин.

Таким чином, в силу ст. 309 ЦПК України, рішення суду в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» слід скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити. У решті рішення суду необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2017 року в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити. У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього ж моменту протягом 20 днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді/підписи/

Згідно з оригіналом

суддя-відповідач: ОСОБА_8