Постанова № 7003572, 09.12.2009, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2009 р. Справа № 2-а-9780/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Кусик Г.С.,

за участю:

представника позивача - Мельничука Д.М.,

представника відповідача - Мкртчян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Опорядбуд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Макро" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Дочірнє підприємство "Опорядбуд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Макро" (далі - позивач) звернулося із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, у якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2009 р. № 0007641502/2 про сплату штрафу у сумі 8121,56 грн. за порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов"язання у зв"язку зі сплином строку давності, встановленого для пред"явлення податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на те, що ст.250 ГК України передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій на протязі шести місяців з дня його виявлення. Як вбачається з акту перевірки від 02.10.2008 р. № 2942/15-2/30329140 виявлено порушення сплати з моменту погашення сум податкового зобов"язання, внаслідок чого відповідач визначив процентну ставку штрафу - 50 %. Однак з моменту погашення останнього податкового зобов"язання до проведення перевірки минуло 2 роки. Таким чином, Державна податкова інспекція у м.Херсоні пропустила строк застосування адміністративно-господарських санкцій.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, оскільки при застосуванні штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати податкового зобов"язання необхідно керуватися строками давності, які визначено у ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 р., а саме - 1095 днів, а не ст.250 ГК України, оскільки це прямо передбачено п.17.3 ст.17 Закону № 2181. Тому вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі діючого законодавства і є правомірним.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2009 року відповідачем проведено перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість дочірнім підприємством "Опорядбуд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Макро" за 2002-2004, 2008 р.р. За результатами перевірки складено акт № 2942/15-2/30329140, в якому зафіксовано порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме порушення позивачем граничних строків сплати податку на додану вартість у кінці вересня, жовтня, листопада, грудня 2005 року, січня, лютого, березня 2006 року.

Державною податковою інспекцією у м.Херсоні було сформовано податкове повідомлення-рішення від 02.10.2008 р. № 0007641502/0, яким визначено до сплати штрафні санкції у розмірі 13540,95 грн. (50 % погашеної суми податкового боргу) за затримку на 1033 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов"язання з податку на додану вартість.

ДП "Опорядбуд" ТОВ "Макро" було оскаржено рішення відповідача і за результатами розгляду скарги 15.01.2009 р. скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.10.2008 р. № 0007641502/0 в частині застосування штрафних санкцій за затримку граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 5419,39 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідачем сформовано податкове-повідомлення рішення № 0007641502/2 від 24.01.2009 р. на суму 8121,56 грн.

          Суд вважає рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні про застосування до позивача штрафних санкцій обгрунтованим з наступних підстав.

Як визначено преамбулою Закону України від 21.12.2000 р № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Положеннями пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону № 2181 передбачено, що за винятком випадків, визначених пп.15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов"язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов"язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов"язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону № 2181 у разі, коли податкове зобов"язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного в пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв"язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов"язання, може бути стягнутий протягом наступних календарних днів від дня узгодження податкового зобов"язання.

Пунктом 1.2 вказаного Закону передбачено, що податкове зобов"язання - зобов"язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181 розмір штрафу за несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобов"язання розраховується виходячи з фактичної сплаченої (погашеної) суми податкового боргу, а штраф застосовується виключно за фактом сплати (погашення) податкового боргу.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 цього Закону передбачено суми штрафу в залежності від затримки сплати узгоджених сум:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов"язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов"язання , - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов"язання, - у розмірі п"ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до вказаних вимог Закону відповідачем за порушення граничних строків сплати податкових зобов"язань нараховано штрафні санкції у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу на загальну суму 8121,56 грн., застосування яких є правомірним, оскільки як вбачається з додатку № 1 розрахунку штрафних санкцій, позивачем допущено затримки сплати узгоджених сум більше 90 днів.

Згідно п.17.3 ст.17 Закону № 2181 сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Таким чином, строки давності, визначені пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону № 2181, поширюються на застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги позивача є необгрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки строки застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов"язання з податку на додану вартість регулюються Законом України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а не ст.250 ГК України.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Відмовити в задоволенні позову дочірнього підприємства "Опорядбуд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Макро" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 грудня 2009 року.

Суддя Бездрабко О.І.