Постанова № 70032387, 06.11.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/12417/17

Провадження №2-а/521/341/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Поліщук І.О.,

при секретарі - Святецькій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд визнати неправомірними дії Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо призначення йому, ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці в розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а також зобов'язати Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок та виплачувати йому, ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з врахуванням служби в Радянській Армії (01 рік 11 місяців 24 дні) та половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (1 рік 10 місяців 29 дні), виходячи з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», починаючи з 01.03.2017 року. Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що Рішенням Вищої ради юстиції від 14 лютого 2017 року він, ОСОБА_1 звільнений з посади судді апеляційного суду Одеської області у відставку. 01 березня 2017 року позивач звернувся доМалиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідачем було здійснено розрахунок розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці та призначено до виплати 80% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді. Позивач вважає, що вказані дії відповідача є неправомірними оскільки при розрахунку стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та обраховуванні розміру грошового утримання не зарахований час роботи позивача: служби в Радянській Армії (01 рік 11 місяців 24 дні) та половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (1 рік 10 місяців 29 дні). Таким чином, посадовими особами Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі не вірно застосовано Закон щодо розрахунку стажу судді, внаслідок чого невірно призначено розмір щомісячного довічного грошового утримання. Звернувшись до відповідача з заявою про перерахунок пенсії позивачу було відмовлено листом від 27.06.2017 року. Посилаючись на викладене, позивач вимушений звернутись з наступним позовом до суду.

Позивач в судове засідання не з'явився надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, а також розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, надала до канцелярії суду письмове заперечення на адміністративний позов, в якому відповідач просила суд відмовити в позовних вимогах ОСОБА_1 в повному обсязі. В своїх запереченнях представник відповідача зазначила, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 80% від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. При обчислені щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці враховується не загальний стаж роботи, а спеціальний стаж, визначений ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що діяла на момент звернення позивача із заявою про призначення довічного грошового утримання судді. При цьому стаж суддів розраховано згідно ст.137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», оскільки вищевказаним законом до стажу роботи на посадах суддів зараховується робота на посадах, а саме: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України. На підставі зазначеного управлінням відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів», в частині зарахування до стажу службу в Радянській Армії (01 рік 11 місяців 24 дні) та половину строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (1 рік 10 місяців 29 дні), оскільки чинним законодавством даний перерахунок не передбачено. Також представник відповідача в своїх запереченнях просила розглядати справу без присутності представника управління.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квітня 1992 року по червень 2002 року працював суддею Малиновського районного суду міста Одеси, з квітня 2008 року - суддя апеляційного суду Одеської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя №259/о/15-17 від 14.02.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Одеської області звільнено ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Одеської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

01 березня 2017 року позивач звернувся доМалиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Відповідачем було здійснено розрахунок розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці та призначено до виплати 80% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді.

Позивач звернувся до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з заявою про призначення перерахунку пенсії, оскільки до його стажу не зараховано службу в Радянській Армії (01 рік 11 місяців 24 дні) та половину строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (1 рік 10 місяців 29 дні).

Згідно довідки апеляційного суду Одеської області про розрахунок стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, такий стаж на 28 лютого 2017 року становить 30 років 01 місяць 25 днів і складається з:Служби в Радянській Армії (01 рік 11 місяців 24 дні); Харківський юридичний інститут ім. Ф.Е. Дзержинського (половина строку навчання) (01 рік 10 місяців 29 днів); стажист народного судді Малиновського районного народного суду м. Одеси (10 років 01 місяць 20 днів); провідний спеціаліст відділу/сектору забезпечення діяльності кваліфікаційних комісій та органів суддівського самоврядування ТУ ДСА в Одеській області (04 роки 06 місяців 15 днів); суддя апеляційного суду Одеської області (08 років 10 днів 10 місяців).

Листом Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 27.06.2017 року позивачу повідомлено, що при призначенні йому довічного грошового утримання судді у відставці зараховано періоди роботи на посадах судді з 20.04.1992 по 10.06.2002 та з 18.04.2008 по 28.02.2017. Стаж роботи на посадах судді склав 19 років, відповідно розмір довічного грошового утримання судді у відставці становить 80%.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень у тому числі органів держаної влади.

У відповідності з ч.ч.1, 2, 3 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормою прямої дії. Гарантується звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 22 Конституції України передбачає, що права, свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

02 лютого 2016 року була прийнята нова редакція Закону «Про судоустрій та статус суддів», який набрав чинності 30 вересня 2016 року.

Позивачем до набрання чинності цим Законом, була подана заява до Верховної Ради України та Вищої ради юстиції про звільнення у відставку.

08 грудня 2016 року Вища рада юстиції своїм рішенням звільнила ОСОБА_4 з посади судді апеляційного суду Одеської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Згідно п.25 Прикінцевих та Перехідних положень до нового Закону «Про судоустрій та статус суддів» право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України. 2010 року №№41-45, ст.529; 2015 р., №№18-20, ст.132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, питання щодо щомісячного довічного грошового утримання, яке позивач повинен отримати, регулюються Законом «Про судоустрій та статус суддів» в редакції 07.07.2010 року.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-УІ встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

За змістом частини 3 статті 138 цього Закону передбачено, що суддя у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судці розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судці без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту судців», виданим відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України, передбачено зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби (стаття 1 втратила чинність на підставі Указу Президента від 20.03.2008 року №248/2008).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 року №545, яка набрала чинності з 01.03.2008 року, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судців» шляхом доповнення її пункту 3-1 новим абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судці не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби» (втратила чинність 01.12.2010 року, тобто була чинною на час прийняття Закону «Про судоустрій та статус суддів» в редакції 07.07.2010 року).

Зазначена вимога містилась і в п.2.6. «Положення про порядок призначення та виплату щомісячного грошового утримання працюючим суддям та щомісячного довічного грошового утримання судцям у відставці» затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 25.08.2005 року №94.

Так само аналогічна позиція була викладена і в пункті 5.1 Положення «Про призначення і виплату щомісячного грошового утримання працюючим судцям», затвердженим Наказом Державної судової адміністрації України №81 від 24.07.2009 року, який втратив чинність на підставі Наказу Державної судової адміністрації України №177 від 29 грудня 2011 року, тобто був чинним на час прийняття Закону «Про судоустрій та статус суддів» в редакції 07.07.2010 року.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Питання щодо дії нормативно-правових актів у часі розглядалося Конституційним Судом України, який у рішенні №1-рп/99 від 9.02.1999 року, зазначив, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон, або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, на час дій і Указу Президента України від 10.07.1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», і постанов Кабінету міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» та 11.06.2008 року №545 та Положень про порядок призначення та виплату щомісячного грошового утримання працюючим суддям та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці», позивач вже мав право на зарахування до суддівського стажу, який дає право на відставку: служби в Радянській Армії (01 рік 11 місяців 24 дні) та половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (1 рік 10 місяців 29 дні).

Викладене також підтверджується і численними рішеннями Вищої ради юстиції, яка надавала подання до Верховної Ради України про звільнення суддів, в стаж роботи яких входив період навчання на денній формі ВУЗу, а також ухвалами та постановами Вищого адміністративного суду України з цього питання.

Прийняття нових нормативних актів не є підставою для скасування рішень, що були прийняті в період дії попередніх актів та відповідали їх вимогам.

11 жовтня 2005 року в своєму рішенні Конституційний суд України по справі №1-21/2005 зазначив, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів, як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом мають бути реально забезпечені. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя і права громадян на захист прав і свобод незалежним судом.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року №4рп/2016 визнанні неконституційними положення частини 3 статті141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VІІІ, абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речення абзацу шостого частини п'ятої 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VІ у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VІІІ, положення пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453- VI.

Вказаним рішенням Конституційний Суд України вказав на такий порядок його виконання:

- частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання»; - абзаци перший, другий, третій, четвертий та перше, друге речення абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Підлягає застосуванню перше речення частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: «Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку»;

- не підлягає застосуванню положення пункту 5 розділу ІІІ „Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Дане Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що професійний суддя, через якого в Україні реалізовується судова влада, має встановлені законом гарантії досягнутого рівня незалежності, у томі числі у сфері правового захисту та матеріального і соціального забезпечення, які не можуть бути скасовані або звужені при прийнятті нових законів та інших нормативних актів.

У зв'язку з винесенням управлінням оскаржуваного рішення, право на отримання належного довічного грошового утримання позивача було звужене, що в свою чергу свідчить про порушення відповідачем встановленої приписами чинного законодавства гарантії незалежності суддів.

Таким чином, вимоги позивача про визнання дій неправомірними, зобов'язання зарахувати до стажу роботи: служби в Радянській Армії (01 рік 11 місяців 24 дні) та половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (1 рік 10 місяців 29 дні) підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевказаного, оцінивши всі обставини у їх сукупності, суд вважає, що позов є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 58, 64 Конституції України, ст.ст. 2, 9-11, 70, 99, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці в розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов'язати Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з врахуванням служби в Радянській Армії (01 рік 11 місяців 24 дні) та половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (1 рік 10 місяців 29 дні), виходячи з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», починаючи з 01.03.2017 року.

Постанова може бути оскаржена учаниками процессу до Одеського апеляційного адміністративного суду на протязі десяти днів з дня отримання її копії.

Головуючий: