Постанова № 7003154, 26.11.2009, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2а-46403/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Шевякова І.С.,

при секретарі –Мушук В.В.,

за участю: представника позивача - Заїка О.В.,

представника відповідача - Денисенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання рішення нечинним, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гетьман" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (надалі –ПДВ) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман" викладене в акті № 114 від 17.07.2009.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що пункт 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі –Закон №168/97-ВР) не містить такої підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ, на яку послався податковий орган при прийнятті рішення; невідповідність суми ПДВ, на яку видано податкові накладні контрагентам позивача сумі податкового зобов'язання в його деклараціях в дійсності відсутня; на всі листи–виклики до податкового органу позивач надавав відповіді; у податкового органу відсутні документи, які згідно Положення про реєстрацію платників ПДВ, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79 є підставою для прийняття податковим органом рішення для анулювання реєстрації платника ПДВ.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення проти позову, в якому просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що абзацом другим пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України №757-р "Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)" від 01.07.2009, передбачено, що у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону №168/97-ВР, реєстрація платників податку на додану вартість анулюється.

Заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гетьман"зареєстровано як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 23488310 про реєстрацію платника податку на додану вартість).

Згідно інформації отриманої з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України станом на 17.07.2009 року Кременчуцькою ОДПІ встановлено невідповідність податкових зобов’язань та податкового кредиту задекларованих позивачем та його контрагентами, а саме, згідно висновку комісії Кременчуцької ОДПІ №101 від 17.07.2009 року встановлено, що ТОВ "Гетьман" допущено виписку податкових накладних, згідно з якими, не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання. Загальна сума заниження податкового зобов’язання з ПДВ ТОВ "Гетьман" за період з червня 2008 року по травень 2009 року становить 486476 грн., що перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону №168/97-ВР (300000 грн.).

Питання анулювання реєстрації платника ПДВ було винесене на розгляд комісії Кременчуцької ОДПІ.

17.07.2009 комісією прийняте рішення, яке міститься в акті № 114 "Про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "Гетьман" (код 32687041).

Листом Кременчуцької ОДПІ № 23564/10/15-332 від 20.07.2009 керівника ТОВ "Гетьман" повідомлено про анулювання свідоцтва платника ПДВ та надіслано акт № 114 від 17.07.2009.

03.08.2009 позивачем повернуто до Кременчуцької ОДПІ оригінал свідоцтва платника ПДВ № 23488310 від 13.10.2005 року.

Пунктом 9.8 статті 9 Закону №168/97-ВР встановлено виключний перелік випадків, у яких відбувається анулювання реєстрації, як платників податку на додану вартість, а саме:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні двадцять поточних календарних місяців обсяги оподаткованих операцій, менше за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб’єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб’єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом двадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий рахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподаткованих поставок протягом такого періоду, а також у випадку, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб’єктів господарювання.

Відповідачем анульовано реєстрацію позивача, як платника ПДВ на підставі абзацу 3 частини другої пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р, а саме, через встановлення органами ДПА факту виписки податкових накладних згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону №168/97-ВР.

Правомірність застосування приписів зазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України відповідач обґрунтовує посиланням на підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону №168/97-ВР, а саме на слова "...або з будь-яких інших підстав".

Суд вважає, що у даному випадку, відповідачем не вірно застосовано норму Закону.

Комплексний аналіз пункту 9.8 Закону №168/97-ВР приводить до висновку, що слова "...або з будь-яких інших підстав" не мають самостійного смислового навантаження, а повинні застосовуватися разом з частиною речення "..., чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших підстав".

Тобто законодавцем розширено лише перелік підстав, які звільняють особу від сплати податку на додану вартість, а не випадків у яких анулюється реєстрація платника ПДВ.

Крім того, суд вважає, що пункт 9.8 статті 9 Закону №168/97-ВР є нормою прямої дії та не передбачає надання органам державної податкової служби функцій, які перевищують їх повноваження, встановлені цією нормою Закону.

Відповідно до пункту 11.4 статті 11 Закону №168/97-ВР, зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Також, частиною другою та третьою статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що у формі розпоряджень видаються акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, тоді як акти нормативного характеру видаються у формі постанов.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 92 Конституції України, податки і збори (у тому числі механізми їх розрахування та сплати) встановлюються виключно законами України.

Кременчуцькою ОДПІ безпідставно та неправомірно застосовано до позивача норми частини другої пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р.

Доказів наявності підстав для анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 9.8 статті 9 Закону №168/97-ВР, відповідач суду не надав. Доводи, що наводить відповідач у своїх запереченнях, суд не приймає до уваги у зв'язку з наступним:

- Кременчуцькою ОДПІ перевірки передбачені податковим законодавством, щодо встановлення порушення зазначеного у позовній заяві не проводилися, що також було підтверджено представником позивача у судовому засіданні;

- твердження про податкове порушення не знайшло свого підтвердження діями чи рішеннями Кременчуцької ОДПІ, щодо вжиття заходів, спрямованих на усунення такого порушення та(або) донарахування податків, що нібито не були сплачені у зв'язку із інкримінованим ТОВ "Гетьман" порушенням. Так, судом не встановлено факту та у судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що з приводу суми 486476 грн. Кременчуцькою ОДПІ не приймалося жодних повідомлень-рішень. Хоча у випадку наявності та доведеності порушення податкового законодавства з боку ТОВ "Гетьман", Кременчуцька ОДПІ зобов'язана була це зробити;

- 27.07.2009 року Кременчуцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Гетьман" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт № 4294/23-209/32687041. У вказаному акті не виявлені ті порушення, у зв'язку із начебто вчиненням яких Кременчуцька ОДПІ прийняла оскаржуване рішення, хоча ці порушення, за твердженням Кременчуцької ОДПІ, були вчиненні у той період часу, за який проводилася планова перевірка.

Цього факту (невиявлення порушення плановою перевіркою) не заперечив і представник Кременчуцької ОДПІ у судовому засіданні. Таким чином ТОВ "Гетьман" сформувало податковий кредит відповідно до Закону №168/97-ВР.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем необгрунтовано та не у відповідності з вимогами Закону №168/97-ВР.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірності прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Гетьман".

За таких обставин рішення Кременчуцької ОДПІ про анулювання ТОВ "Гетьман" як платника ПДВ, підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню. Також поновлення прав позивача, окрім скасування або ж визнання нечинним акту (оскаржуваного) вимагає зобов'язати відповідача поновити ті правовідносини, які існували до прийняття оскаржуваного акту - в даному випадку, поновити статус платника податку на додану вартість для позивача.

Згідно із частиною другою статті 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у разі якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним акт Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 114 від 17.07.2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман" (код 32687041).

Зобов'язати Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію включити товариство з обмеженою відповідальністю "Гетьман" (код 32687041) до реєстру платників податку на додану вартість з 17.07.2009.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 01 грудня 2009 року.

          Суддя                                                                                І.С. Шевяков