Рішення № 70031271, 06.11.2017, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4325/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 р. Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Зими І.Є.

при секретарі Борис У.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, третя особа Управління пенсійного фонду України у Тернопільській області про стягнення витрат, пов’язаних з утриманням відповідача у ВНЗ МВС України, -

в с т а н о в и в:

15 червня 2017 року позивач звернувся в суд з позовом про стягнення із відповідача коштів в сумі 9 852,57 грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що наказом Львівського державного університету внутрішніх справ від 04.08.2014 року за № 487-о/с ОСОБА_1 було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Львівського державного університету внутрішніх справ. 29.08.2014 року між ЛьвДУВС УМВС України на Львівській залізниці та ОСОБА_1 було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. За умовами договору, відповідач була зобов’язана, у разі відрахування її з навчального закладу, відшкодувати витрати пов’язані з її утриманням. Так, наказом ЛьвДУВС від 27.08.2015 № 579-о/с ОСОБА_1 було відраховано з числа курсантів та звільнено з ОВС за власним бажанням.

Згідно проведеного розрахунку, сума фактичних витрат, пов’язаних з утриманням ОСОБА_1 за період з серпня 2014 року по серпень 2015 року становить 9852,57 грн. Відповідач не вживає жодних заходів, які свідчать про наміри виконувати зобов’язання передбачені договором, ухиляється від виконання зобов’язань, а тому позивач змушений звернутися з позовом до суду. Справу просить слухати без участі їх представника.

Відповідач ОСОБА_1 подала письмові заперечення, які підтримала в судовому засіданні. В задоволені позову просить відмовити за безпідставністю. Вважає, що в період навчання знаходилась на повному державному забезпеченні, крім того не отримувала 50% пенсії по втраті годувальника.

Представник третьої особи – Управління пенсійного фонду України у Тернопільській області в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення відповідача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Львівського державного університету внутрішніх справ від 04.08.2014 року за № 487-о/с ОСОБА_1 було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Львівського державного університету внутрішніх справ.

29.08.2014 року між ЛьвДУВС УМВС України на Львівській залізниці та ОСОБА_1 було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.

Наказом ЛьвДУВС від 27.08.2015 № 579-о/с ОСОБА_1 було відраховано з числа курсантів та звільнено з ОВС за власним бажанням.

Позивач посилається на п. 2.3.6 та п.3.1 вказаного договору, де зазначено, що ОСОБА_1 була зобов’язана, у разі відрахування її з навчального закладу, відшкодувати витрати пов’язані з її утриманням.

Однак, як встановлено судом, до зарахування ОСОБА_1 в університет на повне державне забезпечення, вона отримувала пенсію по втраті годувальника, оскільки її батько ОСОБА_2, працюючи в органах внутрішніх справ, загинув при виконанні службових обов’язків. Даний факт стверджується довідкою № НОМЕР_1 Головного управління ПФУ в Тернопільській області від 11.08.16р., довідкою УМВСУ на Львівській залізниці № 4/91 від 29.01.15р. то свідоцтвом про смерть від 25.07.02р.

Згідно ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Згідно п. «д», ст. 30 вказаного Закону, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України і державної пожежної охорони), стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років.

Зважаючи на викладене, в період навчання ОСОБА_1 не проводилась виплата пенсії по втраті годувальника, а саме з 01.09.14р. по 30.08.15р., на підставі ч.6 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як курсанту навчального закладу МВС України. Даний факт стверджується довідкою ГУ ПФУ в Тернопільській області від 25.07.17р.

Тобто, фактично ОСОБА_1 було замінено державне забезпечення у виді виплати пенсії на повне державне утримання в навчальному закладі на період навчання.

Порядок виплати пенсії особам, які перебувають на повному державному утриманні, регламентований статтею 48 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Частиною 4 ст. 48 вказаного Закону передбачено, що іншим дітям, які перебувають на повному державному утриманні, виплачується 50 відсотків призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника та перераховується на їхні особисті рахунки у банку. При цьому частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника, перераховується на банківський рахунок установи, де ця дитина перебуває на повному державному утриманні, і спрямовується виключно на поліпшення умов проживання дітей у цих установах.

Однак позивач даним правом не скористався, інші 50% пенсії не були перераховані навчальному закладу, натомість звернулось до суду з позовом про погашення суми заборгованості за навчання, яке повинно було покриватись державою.

В судове засідання представник ЛьвДУВС не з’явився, не подав суду доказів, які б спростовували заперечення відповідача. А відповідно до ст. 3, ч.3 ст. 10, ч.1 ст.11, ст. 60 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, зважаючи на відсутність вини відповідача у неотриманні навчальним закладом відшкодування з Пенсійного фонду, фактичне позбавлення його права на частину пенсії по втраті годувальника, суд приходить до висновку про безпідставність вимоги про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов’язаних з її утриманням.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 27, 31, 60, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов’язаних з утриманням відповідача у ВНЗ МВС України– відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після оголошення рішення через Шевченківський райсуд м. Львова .