Рішення № 70031234, 31.10.2017, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9484/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Свірідової В.В.

з участю секретаря Шаповалової Ю.О.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2-ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 150 від 09.08.2007 р.,-

ВСТАНОВИВ:

11.11.2016 начальник філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії – Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором №150 від 09.08.2007 в розмірі 22779,46 дол. США та пеню по несплачених вчасно платежах в сумі 111072,34 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», яке після проведених 07.06.2011 змін до Статуту банку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2011 №502 перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 уклали договір відновлюваної кредитної лінії №5 від 26.03.2007, згідно якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 29 500,00 доларів США на споживчі потреби зі сплатою 13,00 % річних, з терміном повернення до 26.03.2012. У зв’язку із несвоєчасним виконанням відповідачем умов кредитного договору Банк 09.06.2016 надіслав ОСОБА_2 претензію, якою зобов’язав в 30-денний термін погасити заборгованість за кредитним договором, проте дану претензію залишено без задоволення. Станом на 21.10.2016 сума заборгованості ОСОБА_2 становить 22779,46 дол. США, що еквівалентно 585513,54 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом – 22779,46 дол. США. Також пеня по несплачених вчасно платежах в сумі 111072,34 грн.

Представник позивача – ОСОБА_1, згідно довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надавши пояснення аналогічні тим, які викладені в позовній заяві. Просила задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 11.07.2017 р. позовні вимоги не визнала, в судове засідання 31.10.2017р. не з"явилась.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3, згідно довіреності, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, подав письмові заперечення проти позову про стягнення заборгованості, які долучені до матеріалів цивільної справи, просив відмовити повністю в задоволенні позову. Крім цього, просив суд застосувати до позову строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог у зв’язку із його спливом.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та представника відповідача, свідка ОСОБА_5, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, повно та всебічно дослідивши обставини та докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними і у їх задоволенні слід відмовити виходячи з наступних підстав та мотивів.

Судом та матеріалами справи встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», яке після проведених 07.06.2011 змін до Статуту банку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2011 №502 перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 уклали договір відновлюваної кредитної лінії №5 від 26.03.2007, згідно якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 29 500,00 доларів США на споживчі потреби зі сплатою 13,00 % річних, з терміном повернення до 26.03.2012.

05.01.2011 позивач надіслав відповідачу письмове повідомлення – вимогу №06-13/54 про відкликання кредиту. Відповідно до даної вимоги Банк зобов’язує позичальника в строк до 21.01.2011 погасити заборгованість перед банком в повному обсязі (а.с. 47).

Відповідно до п. 3.2.2. договору відновлювальної кредитної лінії №5 від 26.03.2007 при виникненні простроченої заборгованості за кредитом або процентами чи комісійними винагородами, а також в інших випадках, передбачених цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту.

Отже, пред’явивши письмове повідомлення – вимогу №06-13/54 від 05.01.2011 про повне дострокове погашення заборгованості Банком змінено кінцевий строк повернення кредиту з 26.03.2012 (п. 3.2.2 Договору) на 21.01.2011.

Аналогічна думка висловлена у Правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 09.11.2016 у справі №6-2251цс16, де зазначено, що пред’явлення кредитором вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов’язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом, пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов.

Відповідно до ст. ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлена строком в один рік.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином перебіг позовної давності розпочався 22.01.2011 та сплинув 22.01.2014.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 06.06.2011 позовні вимоги позивача задоволено частково: встановлено борг ОСОБА_2 разом з пенею по договору відновлювальної кредитної лінії №5 від 26.03.2007 в сумі 298 579,27 грн. та звернуто стягнення на предмет застави за Договором застави від 26.03.2007, а саме: сідловий тягач марки MAN 19.403, 1995 року випуску, колір білий, державний номерний знак НОМЕР_1, та напівпричіп бортовий Е марки ZREMB N263, 1996 року випуску, колір чорний, державний номерний знак НОМЕР_2, які є власністю Приватного підприємства «Ролікс – Транс».

На виконання рішення суду 25.06.2011 видано наказ про його примусове виконання.

На виконання даного наказу державним виконавцем Другого відділу ДВС ТМУЮ було відкрито виконавче провадження №44841544 з примусового виконання судового наказу господарського суду Тернопільської області.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про заставу» заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов’язання. Якщо зобов’язання, забезпечене заставою, передбачає виконання частинами, заставодавець має право припинити звернення стягнення на предмет застави шляхом виконання простроченої частини зобов’язання.

15.08.2016 головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої заборгованість згідно наказу №16/33/5022-626/2011 від 25.06.2011 Господарського суду Тернопільської області сплачено. При цьому, підставою для закінчення виконавчого провадження був п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент закінчення провадження, а саме, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За положеннями частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

За змістом статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики у розмірі та порядку встановленому договором або на рівні облікової ставки НБУ, якщо інше не встановлено договором.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів за договором позики відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до спливу встановленого договором строку виконання основного зобов’язання має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у випадку пред’явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

Вимога про дострокове повернення позики та належних процентів може бути задоволена шляхом добровільного повернення позичальником заборгованості або її стягнення в судовому порядку за судовим рішенням.

Відсутність такої вимоги не покладає на позичальника будь-яких зобов’язань щодо дострокового повернення будь-яких сум, які на думку кредитора, підлягають сплаті, крім тих, які підлягають сплаті на час пред’явлення вимоги.

Відповідно до частини третьої статті 1049 ЦК України грошова позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась, на банківський рахунок позикодавця.

При зарахуванні грошової суми, стягнутої за рішенням суду, на банківський рахунок позикодавця грошова позика вважається повернутою.

Разом з тим статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобов’язання вважаються припиненими.

Таким чином, беручи до уваги те, що 05.01.2011 позивач надіслав відповідачу письмове повідомлення – вимогу №06-13/54 про відкликання кредиту, яким змінено кінцевий строк повернення кредиту з 26.03.2012 (п. 3.2.2 Договору) на 21.01.2011, вважаю, що АТ «Державний ощадний банк України» пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Окрім того, зважаючи на те, що рішення суду виконане в повному обсязі, позивач по справі, будучи в якості стягувача по вищевказаному ВП не оскаржував дій ДВС, чим визнав той факт, що заборгованість погашено в повному обсязі, а тому на момент подачі позову у відповідача відсутня будь-яка заборгованість по кредиту.

Таким чином, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку суд дійшов до переконання, що у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №150 від 09.08.2007 слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.3,10,11,15,60,61,88,169,209,213-215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 150 від 09.08.2007 р. – відмовити за пропуском строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.