Постанова № 7002966, 02.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-8391/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  

при секретарі Яковецькій О.В., Химич М.В.

за участю представників позивача Малушко Г.Ю., Старкової О.О., Конобоєва В.І.

представників відповідача Копецької І.І., Сбоєвої Т.І., Онищенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будматеріали” до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будматеріали” звернулось до суду з адміністративним позовом до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Слов’янською ОДПІ було проведено планову документальну перевірку ТОВ „Будматеріали” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої складено акт № 9023/23-3/06959732 від 10.12.2008 р. За наслідками перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 23.12.2008 р. № 00002992341/0/13175 про визначення ТОВ „Будматеріали” податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 388893,30 грн., в тому числі, за основним платежем - 271653,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 117240,30 грн.; від 23.12.2008 р. № 00003002341/0/13176 про визначення ТОВ „Будматеріали” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 310012,50 грн., в тому числі, за основним платежем - 206675,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 103337,50 грн.

За наслідками апеляційного узгодження податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 03.03.2009 р. № 0002992341/1 та від 03.03.2009 р. № 0003002341/1, № 0003002341/2 від 19.05.2009 р. з аналогічними вимогами; № 0002992341/2 від 19.05.2009 р., яким зменшена сума податкового зобов’язання на 990 грн. та сума штрафних санкцій на 372 грн.

Позивач не погоджується з рішеннями податкового органу, з огляду на наступне.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про неправомірне не включення до складу валових доходів умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, отриманої позивачем за договорами позики, укладеними ним з ТОВ „Донспецресурс” 05.11.2001 р. (206,4 тис. грн.) та ТОВ „Донмет” 19.06.2002 р. (130 тис. грн.). Позивач вказує, що у відповідності до абзацу 3 пп. 4.1.6 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів).

ТОВ „Донспецресурс” та ТОВ „Донмет” є платниками податку на прибуток.

Дана норма діє з 1 січня 2003 року, до цього такої норми взагалі не існувало, отже, підприємство не повинно було включати суму поворотної фінансової допомоги до складу валового доходу.

Згідно з Перехідними положеннями Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 24 грудня 2002 року № 349-IV, поворотна фінансова допомога, надана до моменту набрання чинності цим Законом, оподатковується за правилами, що діяли на момент її надання. При цьому, якщо платник податку включив суми такої поворотної допомоги до складу валових доходів відповідно до роз'яснень контролюючих органів, такий платник податку має право включити суми такої поворотної фінансової допомоги (її частини) до складу валових витрат за результатами податкового періоду, в якому відбувається її повернення. Це правило діє до 1 січня 2004 року.

Повернення коштів позикодавцям розпочалось лише з квітня 2007 року. Таким чином, позивач повинен був включити до складу валового доходу лише суму умовно нарахованих процентів, а включив всю суму поворотної фінансової допомоги, що стало наслідком сплати податку на прибуток більше, ніж підприємство повинно було сплатити.

Крім того, в акті перевірки податковий орган вказує на порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині неправомірного включення до складу валових витрат вартості послуг по відвантаженню крейди молотої в сумі 192832,90 грн. без податку на додану вартість.

30.04.2003 р. між ТОВ „Донспецресурс” та позивачем укладено договір № 30/04 про надання послуг із приймання, зберігання та транспортування крейди молотої. Виконання цього договору підтверджується залізничними квитанціями, в яких в графі „Найменування вантажу” вказано „вапняк для флюсування..”. Податковий орган вважає порушенням вимог податкового законодавства зазначення в перевізних документах іншої продукції, ніж вказана в договорі на транспортування. З огляду на приписи пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону відсутні передбачені законом підстави для не включення вартості зазначених послуг до складу валових витрат.

Крім того, податковим органом зменшені валові витрати з виконання договорів з ТОВ „Мединський і К” та ТОВ „Сват і К” з підстав відсутності товарно-транспортних накладних в якості доказів надання послуг з перевезення вантажів на підставі договорів від 02.07.2006 р., 02.07.2007 р., від 04.06.2004 р.

Виконання договорів підтверджується первинними в розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” документами – актами виконаних робіт, рахунками-фактурами, рахунками, доказами оплати, першими екземплярами товарно-транспортних накладних, але відповідачем не враховані ці документи як докази.

Безпідставним, на думку позивача, є посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем п. 2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 488/346 „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля”, яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН (яка, на думку відповідача, є єдиним документом, що підтверджує правомірність віднесення до складу валових витрат по оплаті транспортних послуг), оскільки вищезазначений наказ в порушення вимог Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 р. № 493/92 не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Позивач просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення рішення Слов’янської ОДПІ: від 23.12.2008 р. № 00002992341/0/13175 (від 03.03.2009 р. № 0002992341/1); від 23.12.2008 р. № 00003002341/0/13176 (від 03.03.2009 р. № 0003002341/1).

Позивач збільшив розмір позовних вимог, подавши відповідну заяву, в якій просив, крім зазначених вище податкових повідомлень-рішень, визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.05.2009 р. № 0002992341/2, 0003002341/2, прийняті податковим органом за наслідками апеляційного узгодження.

Крім того, позивач зазначає підстави, за якими він просить скасувати податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

В акті перевірки податковий орган вказує на порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 та 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме, підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту вартість послуг з перевезення вантажів автомобільним та залізничним видами транспорту, отриманих за відповідними договорами від ТОВ „Донспецресурс”, ТОВ „Мединський і К” та ТОВ „Сват і К” на загальну суму 206675 грн. Всі послуги за цими договорами були використані та використовуються для здійснення позивачем підприємницької діяльності, це є основною метою діяльності позивача.

Позивач вказує на те, що невикористання послуг з перевезення ТОВ „Донспецресурс”, ТОВ „Мединський і К” та ТОВ „Сват і К” у господарській діяльності позивача податковим органом в акті не доведено, за результатами всіх проведених спірних операцій позивачем отримано прибуток, така діяльність здійснюється постійно.

Наявні у підприємства документи, а саме, договори від 30.04.2003 р. № 30/04, від 02.07.2006 р., 02.07.2007 р., від 04.06.2004 р., укладені між ТОВ „Донспецресурс”, ТОВ „Мединський і К”, ТОВ „Сват і К” та ТОВ „Будматеріали”, відповідні акти виконаних робіт та податкові накладні, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, отже, наявні первинні документи у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Також позивач зменшив розмір позовних вимог, подавши відповідну заяву, в якій просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення рішення Слов’янської ОДПІ: від 23.12.2008 р. № 00002992341/0/13175 (від 03.03.2009 р. № 0002992341/1, від 19.05.2009 р. № 0002992341/2) частково, крім визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 3844 грн. внаслідок завищення амортизаційних витрат та застосування штрафних санкцій на суму 1695 грн.; від 23.12.2008 р. № 00003002341/0/13176 (від 03.03.2009 р. № 0003002341/1, від 19.05.2009 р. № 0003002341/2).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що позивач в порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не розраховував умовні відсотки на суму поворотної фінансової допомоги, отриманої до 01.01.2003 р. та не включав їх до складу валового доходу. Так, позивач отримав за договорами, укладеними до 01.01.2003 р. з ТОВ „Донспецресурс” та ТОВ „Донмет”, фінансову допомогу на поворотній основі, але у строки, визначені у договорах, не розрахувався, а тому це порушення призвело до заниження задекларованих позивачем у рядку 01.6 декларацій „інші доходи” показників всього в сумі 37479 грн.

          Крім того, в ході перевірці встановлено, що між ТОВ „Будматеріали” та ТОВ „Донспецресурс” укладений договір № 30/04 від 30.04.2003 р., відповідно до умов якого ТОВ „Донспецресурс” надавав позивачу послуги з приймання, зберігання та відправлення залізничним транспортом крейди молотої. Для підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат позивачем не надані квитанції на підтвердження відправлення крейди, тому податковим органом зроблений висновок, що відправлення крейди залізничним транспортом не здійснювалось. Позивачем були надані квитанції, в яких в графі „найменування вантажу” вказано „вапняк для флюсування” за двома ЗПУ „Варта-Универсал М” (код 291035 згідно Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів, затвердженої Міністерством транспорту України в 1998 р.), тому такі квитанції не можуть вважатися первинними бухгалтерськими документами на підтвердження виконання договору № 30/04 та не є підставою для складання актів здачи-прийому до цього договору, оскільки вапняк та крейда є різновидами сировини та не є тотожними. Податковим органом за цих обставин зроблений висновок про відсутність підстав для віднесення позивачем до складу валових витрат послуг в сумі 192832,90 грн.

          Податковим органом також зроблений висновок про безпідставність віднесення до складу валових витрат сум в розмірі 141041,69 грн. за договорами з ТОВ „Мединський і К” та в розмірі 699882,94 грн. з ТОВ „Сват і К”. Так, ст. 48 Закону України „Про автомобільний транспорт” серед документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачено обов’язкову наявність у водія товарно-транспортних накладних чи інших документів на вантаж. Отже, товарно-транспортна накладна є первинним документом. Ці документи не були надані до перевірки, тому відсутні підстави до віднесення зазначених сум до складу валових витрат. Також в актах виконаних робіт не вказано, на виконання якого договору вони складені.

          Крім того, податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки позивачем безпідставно віднесені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у зв’язку з виконанням договорів перевезення, оскільки не може бути віднесені до складу податкового кредиту вартість робіт (послуг), яка не використана підприємством у межах господарської діяльності. Дане порушення призвело до завищення податкового кредиту за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р. на загальну суму 206675 грн.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

          Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Будматеріали” зареєстроване як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 01.03.1995 р. Слов’янською районною державною адміністрацією Донецької області (а.с. 83 т.1), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 06959732 (а.с. 87 т.1), перебуває на податковому обліку в Слов’янській об’єднаній державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 07078044, виданого 29.04.2002 р. Слов’янською ОДПІ (а.с. 85 т.1).

Відповідач Слов’янська об’єднана державна податкова інспекція є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Слов’янською ОДПІ була проведена планова документальна перевірка ТОВ „Будматеріали” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р., за наслідками якої податковим органом складений акт № 9023/23-3/06959732 від 10.12.2008 р. (а.с. 10-26 т.1). В акті перевірки податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальному розмірі 271653 грн.; пп. 7.4.1, 7.4.4 п 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 206675 грн.

За наслідками перевірки Слов’янською ОДПІ 23.12.2008 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 00002992341/0/3175 про визначення ТОВ „Будматеріали” податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 388893,30 грн., в тому числі, за основним платежем – 271653 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 117240,30 грн. (а.с. 59 т.1), № 00003002341/0/3176 про визначення ТОВ „Будматеріали” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 310012,50 грн., в тому числі, за основним платежем – 206675 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 103337,50 грн. (а.с. 60 т.1).

За наслідками апеляційного узгодження Слов’янською ОДПІ прийняті 03.03.2009 р. податкові повідомлення-рішення №№ 0002992341/1 та 0003002341/1 з аналогічними вимогами. Крім того, за результатами розгляду повторної скарги позивачу було зменшено податкове зобов’язання з податку на прибуток на 900 грн. та штрафні санкції на 372 грн. 19.05.2009 р. Слов’янською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002992341/2, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 387531,20 грн., в тому числі, за основним платежем – 270663 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 116868,20 грн. (а.с. 137 т.1), № 0003002341/2 – про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 310012,50 грн., в тому числі, за основним платежем – 206675 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 103337,50 грн. (а.с. 136 т.1).

Позивачем оскаржуються зазначені податкові повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 266830 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 115173,20 грн. та податкові повідомлення рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість – в повному обсязі.

Так, податковим органом в акті перевірки зазначається про порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Зазначене порушення полягає в наступному: позивачем до складу валових витрат були віднесені витрати за договором з ТОВ „Донспецресурс” з відвантаження крейди, які не підтверджені відповідними первинними документами; позивачем до складу валових витрат віднесені транспортні витрати за договорами з ТОВ „Мединський і К” та ТОВ „Сват і К”, які також не підтверджені відповідними первинними документами (відсутні товарно-транспортні накладні).

Судом встановлено, що позивачем ТОВ „Будматеріали” були укладені договори з ТОВ „Мединський і К” № 338/06 від 02.07.2006 р., № 107/07 від 02.07.2007 р., додаткова угода № 1 до договору № 107/01 (а.с. 219,225, 226 т. 6), предметом яких є комплекс робіт з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом. На виконання цього договору ТОВ „Мединський і К” були надані позивачеві послуги з перевезень вантажів автомобільним транспортом, а ТОВ „Будматеріали” була проведена оплата цих послуг.

Крім того, ТОВ „Будматеріали” був укладений договір з ТОВ „Сват і К” від 04.06.2004 р. (а.с. 220 т.6), за умовами якого ТОВ „Сват і К” надає ТОВ „Будматеріали” послуги з організації виконання перевезень вантажу. На виконання цього договору ТОВ „Сват і К” були надані послуги з перевезень вантажів автомобільним транспортом, а ТОВ „Будматеріали” була проведена оплата цих послуг.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Факт оплати позивачем наданих послуг не заперечується податковим органом. Разом з тим, відсутність у позивача примірників товарно-транспортних накладних, на думку відповідача, говорить про те, що витрати в розмірі 141041,69 грн. (по ТОВ „Мединський і К”) та в розмірі 699882 грн. (по ТОВ „Сват і К”) не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Згідно з частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.           Частина 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону, а саме, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача документи, а саме, договори від 02.07.2006 р., 02.07.2007 р., 04.06.2004 р. укладені між ТОВ „Мединський і К”, ТОВ „Сват і К” та ТОВ „Будматеріали”, відповідні акти виконаних робіт та податкові накладні, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Таким чином, у позивача наявні усі документи, які передбачені правилами ведення податкового обліку, які підтверджують виконання договору з ТОВ „Мединський і К” та ТОВ „Сват і К”.

Крім того, позивачем надані суду товарно-транспорті накладні, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з перевезень за договорами з ТОВ „Мединський і К” та ТОВ „Сват і К”.

Отже, доводи податкового органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних є безпідставними.

В судовому засіданні представники відповідача вказували, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять відмітки про отримання вантажу замовником.

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу, виходячи з наступного.

Пунктом 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, встановлені вимоги до оформлення документів на перевезення.

Підпунктом 11.5. Правил передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Підпунктом 11.7 Правил встановлено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий – передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

          В даному випадку позивач є вантажовідправником, а тому наявність у позивача примірника товарно-транспортних накладних з відміткою про одержання вантажу не є обов’язковою.

Отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних з відміткою про отримання вантажу не є підставою для виключення зазначених сум зі складу валових витрат.

Отже, в судовому засіданні безперечно підтверджено товарно-транспортними накладними суми витрат, сплачених позивачем ТОВ „Мединський і К” та ТОВ „Сват і К”.

Пункт 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Оскільки встановленні підпунктом 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” обмеження щодо формування валових витрат не містять розширювального тлумачення, то наявність у позивача розрахункових, платіжних та інших документів, які підтверджують здійснення витрат, є достатньою для віднесення таких витрат до складу валових витрат.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що в актах виконаних робіт та рахунках не вказані реквізити договорів, на виконання яких ці документи видані.

Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до первинних та зведених облікових документів, які передбачені цим Законом, зазначались судом вище.

Отже, зазначена норма (ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”) не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст. 1 вказаного Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Зазначення номеру, назви та дати договору в первинних документах нормами цього закону, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, не передбачено.

          Що стосується того, що позивачем до складу валових витрат були віднесені витрати в розмірі 192832,90 грн. за договором з ТОВ „Донспецресурс” з відвантаження крейди, які не підтверджені відповідними первинними документами, суд зазначає наступне.

          30.04.2003 р. позивачем був укладений договір № 30/04 з ТОВ „Донспецресурс”, за умовами якого ТОВ „Донспецресурс” надає позивачеві послуги з прийому, зберігання та відправлення залізничним транспортом крейди меленої (а.с. 221 т.6).

          Виконання цього договору підтверджується відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, залізничними квитанціями, в яких в графі „найменування вантажу” вказано „вапняк для флюсування”, а не „крейда мелена”.

Тобто, податкова служба вважає порушенням вимог податкового законодавства зазначення в перевізних документах іншої продукції, ніж вказана в договорі на транспортування.

Суд вважає, що позиція податкового органу з цього питання є в більшій мірі припущенням, ніж фактичними даними, встановленими перевіркою. Так, залізничні квитанції, на які посилається відповідач, є документами, що відображають взаємовідносини між ТОВ „Донспецресурс” та залізницею. Наявність чи відсутність таких квитанцій у позивача взагалі ніяким чином не впливає на формування валових витрат позивача, оскільки здійснення господарських операцій в даному випадку підтверджено усіма належними документами податкового обліку, в тому числі, платіжними документами. Отже, з огляду на вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відсутні підстави для висновку про завищення позивачем валових витрат на 192832,90 грн.

Факт пов’язаності зазначених вище витрат з власною господарською діяльністю ТОВ „Будматеріали” підтверджується наступним.

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Основним видом діяльності ТОВ „Будматеріали” є добування вапняку, гіпсу, крейди; оптова торгівля будівельними матеріалами.

Позивач з метою отримання прибутку укладав угоди та ніс витрати щодо організації перевезення будівельних матеріалів, в тому числі, за договорами з ТОВ „Донспецресурс”, ТОВ „Мединський і К”, ТОВ „Сват і К”.

Отже, суд приходить до висновку, що витрати позивача за договорами з ТОВ „Донспецресурс”, ТОВ „Мединський і К”, ТОВ „Сват і К” безпосередньо пов’язані з власною господарською діяльністю ТОВ „Будматеріали”.

Розрахунок сум податкового зобов’язання з податку на прибуток та штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішення № 0002992341/2 від 19.05.2009 р., зроблений податковим органом (а.с. 112 т.1) та не оспорюється позивачем. Згідно цього розрахунку, сума заниження податку на прибуток внаслідок завищення валових витрат складає 258439 грн., розмір штрафних санкцій внаслідок завищення валових витрат – 111338,2 грн.

Таким чином, суд вважає, що податковим органом неправомірно були зменшені валові витрати позивача за період, який перевірявся, на суму 1033757,53 грн., відповідно, позивач неправомірно визначив податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 258439 грн.

Оскільки судом зроблений висновок про відсутність у податкового органу підстав самостійного визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 258439 грн. відсутні передбачені пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашень зобов’язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами” підстави для нарахування штрафних санкцій в розмірі 111338,2 грн.

          Разом з тим, суд вважає цілком правомірним висновок податкового органу щодо не включення до складу валового доходу умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги.

          05.11.2001 р. ТОВ „Будматеріали” був укладений договір № 3 з ТОВ „Донспецресурс”, відповідно до умов якого, ТОВ „Донспецресурс” надав ТОВ „Будматеріали” безвідсоткову позику в розмірі 590000 грн.(а.с. 224 т.6). 19.06.2002 р. ТОВ „Будматеріали” був укладений договір № 4 з ТОВ „Донмет”, відповідно до умов якого, ТОВ „Донмет” надав ТОВ „Будматеріали” безвідсоткову позику в розмірі 150000 грн.(а.с. 222-223 т.6). В строки, визначені в договорах, позика позивачем повернена не була.

          Відповідно до пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

          Отже, суми, які отримав позивач за договорами з ТОВ „Донспецресурс” та ТОВ „Донмет”, є поворотною фінансовою допомогою.

          Порядок оподаткування операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги встановлений пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Відповідно до цієї норми, до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

          Пунктом 1 розділу ІІ „Перехідні положення” Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 р. № 349 встановлено, що поворотна фінансова допомога, надана до моменту набрання чинності цим Законом, оподатковується за правилами, що діяли на момент її надання. При цьому, якщо платник податку включив суми такої поворотної допомоги до складу валових доходів відповідно до роз'яснень контролюючих органів, такий платник податку має право включити суми такої поворотної фінансової допомоги (її частини) до складу валових витрат за результатами податкового періоду, в якому відбувається її повернення. Це правило діє до 1 січня 2004 року.

          Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції, яка діяла до 01.01.2003 р., не передбачав нарахування умовних відсотків на суму поворотної фінансової допомоги.

Оскільки договори позики були укладені позивачем до 01.01.2003 р., то умовні відсотки на кінець кожного звітного періоду 2003 р. платнику податку розраховувати було не потрібно.

Проте, з 01.01.2004 р., з урахуванням вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, якщо у платника податків на кінець звітного (податкового) періоду 2004 та наступних років залишається неповерненої сума поворотної фінансової допомоги, отриманої до 01.01.2003 р., то такий платник податків повинен розраховувати умовні відсотки на кінець такого звітного (податкового) періоду та включати їх до складу валового доходу.

Судом встановлено, що позивачем сума поворотної фінансової допомоги до 01.01.2003 р. повернена не була, отже, позивач повинен розраховувати умовні відсотки на кінець такого звітного (податкового) періоду та включати їх до складу валового доходу.

Доводи позивача щодо включення до складу валових доходів сум поворотної фінансової допомоги у податковій декларації з податку на прибуток за 2003 р. спростовані в судовому засіданні відповідачем.

Таким чином, суд вважає, що в цій частині податковий орган правомірно зробив висновок про заниження позивачем валових доходів на суму умовно нарахованих відсотків в розмірі 37479 грн.           

З урахуванням викладених обставин суд визнає протиправними податкові повідомлення-рішення № 00002992341/0/13175 від 23.12.2008 р., № 0002992341/1 від 03.03.2009 р., № 0002992341/2 від 19.05.2009 р. в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 258439 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 111338,2 грн.

Що стосується визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість, то відповідач в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях посилається на порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 206675 грн.

Спірним питанням є встановлення податковим органом завищення податкового кредиту на 206675 грн. в частині неправомірного включення, на думку відповідача, до складу валових витрат вартості послуг з перевезення вантажів, отриманих від ТОВ „Донспецресурс”, ТОВ „Сват і К”, ТОВ „Мединський і К”, які не підтверджені відповідними документами та не пов’язані з подальшим використанням у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Даним судовим рішенням встановлена безпідставність висновків податкового органу про не пов’язаність витрат з оплати транспортних послуг з власною господарською діяльністю ТОВ „Будматеріали”. Тому безпідставним є й визначення податкових зобов’язань позивачу з податку на додану вартість в сумі 206675 грн.

У відповідності до підпункту 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В даному випадку позивач придбавав послуги, які призначались для використання в господарській діяльності, тому суми сплаченого податку у зв’язку з придбанням таких послуг підлягають включенню до складу податкового кредиту.

          З огляду на зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність визначення ТОВ „Будматеріали” податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Така безпідставність обумовлює неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 103337,50 грн.

          Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про визначення податкових зобов’язань були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток та податок на додану вартість та нарахування відповідних штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

          Позивачем заявлені вимоги про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

          Обираючи спосіб захист порушеного права позивача, суд виходить з того, що правовим наслідком скасування рішення є втрата ним чинності з часу набрання чинності судовим рішень про задоволення позовних вимог. Оскільки висновки акту перевірки, на підставі яких податковим органом прийняті відповідні рішення, є неправомірними, податкові повідомлення-рішення, які прийняті за наслідками такого акту, є протиправними (неправомірними) з часу їх прийняття, а тому такі рішення повинні бути визнані протиправними. В такому разі додаткове скасування податкових повідомлень-рішень є недоцільним.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Будматеріали” до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

          Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення № 00002992341/0/13175 від 23.12.2008 р., № 0002992341/1 від 03.03.2009 р., № 0002992341/2 від 19.05.2009 р., прийняті Слов’янською об’єднаною державною податковою інспекцією, в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Будматеріали” податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 258439 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 111338,2 грн.

          Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення № 00003002341/0/13176 від 23.12.2008 р., № 0003002341/1 від 03.03.2009 р., № 0003002341/2 від 19.05.2009 р., прийняті Слов’янською об’єднаною державною податковою інспекцією, про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Будматеріали” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 310012,50 грн., в тому числі, за основним платежем – 206675 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 103337,50 грн.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будматеріали” судові витрати в розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

          Повний текст постанови виготовлений 7 грудня 2009 р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.