Ухвала суду № 70028438, 20.10.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/10154/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.10.2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Бедьо В.І.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

за участі представника позивача ОСОБА_2

третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5М, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород адміністративну справу за позовом ТзОВ «Хрещатик» до Ужгородської міської ради, з третіми особами без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_6 діючий третейський суд «Перспектива», ТзОВ «Вітас», ТзОВ «Юридична фірма – МС», ГО «Закарпатська обласна організація захисту прав споживачів», ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_20 про визнання протиправним та скасування рішення Ужгородської міської ради,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської міської ради ІІ сесії VII скликання від 21.04.2016 року за № 206 «Про затвердження Положення про громадську раду при Ужгородській міській раді та визнання пунктів рішення такими, що втратили чинність».

Поданий позов обґрунтовує тим, що зазначеним вище рішенням Ужгородська міська рада вирішила затвердити Положення «Про громадську раду при Ужгородській міській раді згідно з додатком 1.Крім того вказаним рішенням визнано такими, що втратили чинність пункти 1, 2, 3 ХХІ сесії Ужгородської міської ради VІ скликання від 11 квітня 2014 року № 1267 «Про Громадську раду Ужгородської міської ради та зміни до Регламенту міської ради VI скликання».

Позивач вказує на те, що зазначений рішенням відповідач порушив права та інтереси ТзОВ «Хрещатик -2» та третіх осіб.

Зокрема зазначив, що відповідач всупереч п. 2 ТИПОВОГО ПОЛОЖЕННЯ про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласні Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації, яким визначено, що положення про громадську раду розробляється громадською радою

та затверджується органом виконавчої влади, при якому її утворено, не виконав вимоги закону та розробив зазначене положення самостійно, без участі громадської ради.

Позивач вважає, що прийнявши 21.04.2016 року нове положення, яке відповідно громадською радою не розроблялося, не ініціювалося, міська рада порушила встановлений порядок прийняття такого роду нормативно-правових актів, усунула громадськість від розроблення нормативно-правового акту, який має право розробляти тільки сама громадська рада, таким чином привласнивши повноваження громадськості та звузивши права громадськості на участь в місцевому самоврядуванні порівняно з переліком прав, закріплених у Положенні від 11.04.2014 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових обґрунтуваннях.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоч був належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду, про причину неявки суд не повідомив.

Треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5М, ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали думку позивача та не заперечили проти задоволення позовних вимог.

Інші треті особи в судове засідання не з’явилися, причина неявки суду невідома.

Заслухавши пояснення представника позивача, третіх осіб, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

21.04.2016 року Ужгородська міська рада ІІ сесії VII скликання від прийняла рішення за № 206 «Про затвердження Положення про громадську раду при Ужгородській міській раді та визнання пунктів рішення такими, що втратили чинність».

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що таким Ужгородською міською радою вирішено затвердити Положення «Про громадську раду при Ужгородській міській раді згідно з додатком 1.

Крім того вказаним рішенням визнано такими, що втратили чинність пункти 1, 2, 3 ХХІ сесії Ужгородської міської ради VІ скликання від 11 квітня 2014 року № 1267 «Про Громадську раду Ужгородської міської ради та зміни до Регламенту міської ради VI скликання».

Позивач вважає дане рішення протиправним та відповідно просить скасувати рішення Ужгородської міської ради ІІ сесії VII скликання від 21.04.2016 року за № 206 «Про затвердження Положення про громадську раду при Ужгородській міській раді та визнання пунктів рішення такими, що втратили чинність», як таке, що прийняте всупереч вимог закону.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також перевірити вибраний спосіб захисту права.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту до правовідносин, що склалися між сторонами, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою звернення до суду з даним позовом слугувала та обставина, що відповідач оскаржуваним рішенням обмежив право позивача, а також третіх осіб щодо розробки положення про громадську раду, розробив зазначене положення самостійно, без участі громадської ради.

Типове положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації, затвердженне постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996 (далі - Типове положення)

п. 2 Типового положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласні Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації, регламентовано, що положення про громадську раду розробляється громадською радою та затверджується органом виконавчої влади, при якому її утворено.

Як вбачається з пояснень позивача у відповідності до вказаних норм закону 11.04.2014 року Ужгородською міською радою було затверджено Рішення «про громадську раду Ужгородської міської ради та зміни до регламенту міської ради VІ скликання», яким відповідно затверджено Положення про громадську раду Ужгородської міської ради; затверджено бланк громадської ради Ужгородської міської ради, затверджено склад її ініціативної групи; внесено відповідні зміни до регламенту тощо.

У відповідності до Положення від 11.04.2014 року ініціативною групою 19.05.2014 року проведено установчі збори і сформовано склад громадської ради, який пізніше був затверджений рішенням Ужгородської міської ради.

Так, згідно з Положенням про громадську раду Ужгородської міської ради п. 1. 3 такого визначено, що вказане положення погоджується з Ужгородською міською радою, при якій вона утворена, та схвалюється на її сесії.

Разом з тим згідно матеріалів даної справи відповідач 21.04.2016 року прийняв нове положення, яке відповідно громадською радою не розроблялося, не ініціювалося, тобто в даному випадку суб’єктом владних повноважень – Ужгородською міською радою- порушено встановлений порядок прийняття нормативно-правових актів, що відповідно призвело до усунунення громадськості від розроблення нормативно-правовових актів, який згідно чинного законодавства має право розробляти тільки сама громадська рада.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У відповідності до положень статті 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим сторона відповідача не з’явилася в судове засідання та не надала жодних пояснень по суті позовних вимог всупереч тому, що КАСУ покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищезазначене та те, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чого відповідачем дотримано не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. с. 8, 19 Конституції України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”,ст. ст. 17, 18, 159, 160, 163, 185, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської міської ради ІІ сесії VII скликання від 21.04.2016 року за № 206 «Про затвердження Положення про громадську раду при Ужгородській міській раді та визнання пунктів рішення такими, що втратили чинність».

Постанова може бути оскаржена в загальному порядку шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з дня отримання її копії і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_21І