Постанова № 70027936, 01.11.2017, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4227/17

Провадження № 2-а/242/318/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2017 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Склярук О.М., за участю представника відповідача Козлової О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 02.10.2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити вчинити певні дії, в якому зазначив, що він з 03.12.2014 року має статус працюючого пенсіонера. 04.08.2017 року він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії по стажу та заробітку, в якому серед іншого просив зарахувати до його спеціального (пільгового підземного) страхового стажу період проходження строкової військової служби в лавах збройних сил СРСР з 12.05.1983 року по 16.06.1985 року та періоди роботи на шахті № 2 Новогродівська з 24.02.1993 року по 14.04.1994 року у якості змінного заступника директора з виробництва. 08.08.2017 року відповідач надав письмове роз'яснення № 37/К-02-07-06 про неможливість задоволення його заяви. Просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною, зобов'язати Селидовське ОУ ПФУ Донецької області зарахувати до спеціального (пільгового підземного) страхового стажу за професією «прохідник» період проходження строкової військової служби в лавах збройних сил СРСР з 12.05.1983 року по 16.06.1985 року; зарахувати до спеціального (пільгового підземного) страхового стажу період його роботи на Шахті № 2 «Новогродівська» з 24.02.1993 року по 14.04.1994 року в якості змінного заступника директора з виробництв; здійснити перерахунок пенсії відповідно до його заяви від 04.08.2017 року, а також стягнути на його користь понесені ним судові витрати.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву в якій просить розглянути справу без його участі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача Козлова О.Л. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала суду письмові заперечення, в яких зазначила, що період проходження позивачем строкової служби не зараховано до пільгового стажу, оскільки на момент його призову він працював на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «шахта Росія» у якості учня гірничого робітника поверхні. Тоді як відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо саме на момент призову особа навчалась за фахом у професійно-технічному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення». Період роботи позивача на Шахті № 2 «Новогродівська» з 24.02.1993 року по 14.04.1994 року у якості змінного заступника директора по виробництву не зараховано до пільгового стажу роботи через те, що дана посада не передбачена постановою КМУ від 11.03.1994 року № 162 як професія, що передбачає право на пенсію на пільгових умовах згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення». Просить суд відмовити в задоволені позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. У разі невідповідальності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Селидівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області з 03.12.2014 року відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 р. XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

04.08.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Селидівському ОУ ПФУ Донецької області з заявою про перерахунок його пенсії з урахуванням до спеціального (пільгового підземного) страхового стажу за професією «прохідник» періоду проходження строкової військової служби в лавах збройних сил СРСР з 12.05.1983 року по 16.06.1985 року періоду його роботи на Шахті № 2 «Новогродівська» з 24.02.1993 року по 14.04.1994 року в якості змінного заступника директора з виробництв.

Згідно листа Селидівського ОУ ПФУ Донецької області № 37/К-02-0706, ОСОБА_2 було повідомлено, що період проходження строкової служби з 12.05.1983 року по 16.06.1985 року не зараховано до пільгового стажу, оскільки на момент його призову він працював на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «шахта Росія» у якості учня гірничого робітника поверхні, натомість відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо саме на момент призову особа навчалась за фахом у професійно-технічному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення». Період роботи на Шахті № 2 «Новогродівська» з 24.02.1993 року по 14.04.1994 року у якості змінного заступника директора по виробництву не зараховано до пільгового стажу роботи через те, що дана посада не передбачена постановою КМУ від 11.03.1994 року № 162 як професія, що передбачає право на пенсію на пільгових умовах згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Постановою КМУ від 12.06.1993 р. № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в п. 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Як вбачається з п.п. «к» п. 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції, перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в встановленому порядку;

Частиною 3 п. 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "до" і «л», прирівнюються за вибору яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті «з», прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Як вбачається з трудової книжки серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 з 12.05.1983 року по 16.06.1985 року проходив службу в лавах Радянської армії.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Таким чином, суд критично відноситься до доводів представника відповідача з приводу застосування до вищевказаного періоду положень Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» від 02.06.2005 року, оскільки в період військової служби позивача діяла постанова Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року, яка надавала право особи на зарахування періоду військової служби у лавах збройних сил СРСР до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Слід також зауважити, що рішенням ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» було визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

В зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що період служби позивача в лавах збройних сил СРСР з 12.05.1983 року по 16.06.1985 року підлягає зарахуванню в роботу, яка слідувала за закінченням цього періоду, а саме до пільгового стажу по професії «прохідник».

Вирішуючи позовні вимоги в частині не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача на Шахті № 2 «Новогродівська» з 24.02.1993 року по 14.04.1994 року в якості змінного заступника директора з виробництва, суд встановив наступне.

Відповідно до записів № 6-7 в трудовій книжці НОМЕР_1, ОСОБА_2 24.02.1993 року по 14.04.1994 року працював на Шахті № 2 «Новогродівська» в якості змінного заступника директора.

Відповідно до наказу № 207 від 06.02.1995 року «Про проведення атестації робочих місць на шахті №2 «Новогродівська» було здійснено атестацію робочого місця заступника директора та головного інженера з виробництва.

Характер та умови праці позивача на посаді змінного заступника директора з виробництва на Шахті № 2 «Новогродівська» також підтверджується пільговою довідкою, що уточнює особливий характер роботи та умови праці, необхідної для пільгової пенсії.

Відповідно до Списку N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. N 162 до посад які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, зокрема віднесено заступників (помічники) по виробництву (шахтному будівництву), техніці безпеки директорів (начальників) шахт, шахтоуправлінь на правах шахт, рудників і копалень (1010100г-22169).

Таким чином, суд критично відноситься до доводів відповідача з приводу відсутності відповідної посади в постанові КМУ від 11.03.1994 року № 162, і вважає, що вищевказаний період підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача у повному обсязі.

Щодо наявної в діянні Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області саме ознак бездіяльності, слід зазначити.

Суд ще раз звертає увагу, що позивач перебуває на обліку в Селидівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області з 03.12.2014 року, тобто не зарахування періодів військової служби позивача з 12.05.1983 року по 16.06.1985 року та періоду роботи на Шахті № 2 «Новогродівська» з 24.02.1993 року по 14.04.1994 року мало місце ще в грудні 2014 року.

Конституційного Суду України у своєму в рішенні від 1 грудня 2004 р. № 18-рп/2004 у справі про охоронюваний законом, дійшов до висновку, що у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» слід вживати поняття «охоронюваний законом інтерес», яке слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, що є самостійним об'єктом судового захисту для задоволення потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

В своїй постанові від 24.11.2015 року в справі № 21-3538а15 Верховний суд України зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.

Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Водночас за правилами частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд, отримавши позов, зобов'язаний з'ясувати чи має місце порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів особи.

За приписами частини першої статті 55, частини третьої статті 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

З метою реалізації конституційних прав кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, захисту виборчих прав, права на доступ до публічної служби тощо в Україні в системі судів загальної юрисдикції утворено адміністративні суди.

В даному випадку Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області не вжило дій щодо перерахунку пенсії позивача з урахуванням вищевказаних періодів, не здійснило розрахунку стажу позивача та не прийняло відповідного рішення з цього приводу, обмежившись лише формальним наданням відповіді, все це, на думку суду, містить в собі саме ознаки бездіяльності.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Керуючись ст. ст. 3, 19, 22, 55 Конституції України, ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення» суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати бездіяльність Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі його заяви від 04.08.2017 року - протиправною.

Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до спеціального (пільгового підземного) страхового стажу ОСОБА_2 за професією «прохідник» період проходження строкової військової служби в лавах збройних сил СРСР з 12.05.1983 року по 16.06.1985 року.

Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до спеціального (пільгового підземного) страхового стажу ОСОБА_2 період його роботи на шахті №2 Новогродівська з 24.02.1993 року по 14.04.1994 року в якості змінного заступника директора з виробництва.

Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до його заяви від 04.08.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судові витрати по справі в розмірі 640 ( шістсот сорок) грн.00 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.М. Владимирська