Постанова № 7002716, 25.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-12617/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Потапенко О.М.

за участю представників позивача                                         Щусь М.М.,

                                                                                           Смирнова О.В.,

                                                                                           Колесник Н.Ю.,

представників відповідача                                                   Чугуненка О.Ю.,

                                                                                           Ясинської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «А-СТРОН» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000122340/0 від 27.03.2009 року та № 0000132340/0 від 27.03.2009 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А-СТРОН» звернулось до суду з адміністративним позовом до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000122340/0 від 27.03.2009 року та № 0000132340/0 від 27.03.2009 року.

Позов мотивують тим, що 24.03.2009 року Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією була проведена виїзна планова перевірка підприємства, за наслідками якої складено акт № 291/23-2/35470330 від 24.03.2009 року. За результатами перевірки відповідачем було зроблено висновок, що позивачем завищено скориговані валові витрати на суму нарахованої орендної плати в розмірі 72561,10 грн., на суму нарахованої компенсації за використання особистого транспорту для потреб підприємства - в розмірі 11352,94 грн., на суму послуг мобільного зв’язку в розмірі 2350,00 грн.

Також в акті зазначено, що в порушення вимог пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по придбаних будівельних матеріалах,направлених на поліпшення орендованих приміщень, по яких неможливо встановити зв'язок з господарською діяльністю, в розмірі 10162 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122340/0 від 27.03.2009 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15243 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000132340/0 від 27.03.2009 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 28976 грн.

          Позивач вважає вказані повідомлення – рішення неправомірними, оскільки до складу валових витрат віднесені витрати, які були нараховані та сплачені за договорами оренди приміщень та особистого транспорту, що були укладені між приватним підприємцем Щусь Миколою Миколайовичем та ТОВ «А-СТРОН» в особі директора Щусь Миколи Миколайовича, які є самостійними суб'єктами господарювання, а отже висновки податкової служби є необґрунтованими.

Крім того, усі договори відповідають вимогам Цивільного кодексу України щодо чинності правочинів, та вони не є нікчемними, як це вказано в акті перевірки. До того ж договір компенсації за використання особистого автомобілю для потреб підприємства не є договором оренди, оскільки компенсація за використання особистих легкових автомобілів для службових

поїздок - це витрати на експлуатацію автомобіля, включаючи витрати по його ремонту і технічному обслуговуванню, а тому він не потребує нотаріального посвідчення.

Посилання в акті перевірки № 291/23-2/35470330 від 24.03.2009 року на той факт, що на час перевірки на балансі підприємства були відсутні мобільні телефони не може свідчити про безпідставність віднесення до валових витрат оплати за послуги мобільного зв'язку оскільки Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ставить в залежність збільшення валових витрат платника податків на суму, сплачену за послуги, від наявності на балансі такого платника спеціальних пристроїв для отримання таких послуг.

У позові просили визнати податкові повідомлення-рішення № 0000122340/0 від 27.03.2009 року та № 0000132340/0 від 27.03.2009 року недійсними.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача позов не визнали, зазначили, що проведеною перевіркою ТОВ «А-СТРОН» були встановлені порушення:

- пп. 5.2.1 п. 5.2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивачем до складу валових витрат віднесено суму витрат по послугах оренди приміщень, обладнання, які не використовувались у власній господарській діяльності, в той час, як договори, на підставі яких до складу валових витрат віднесено 72561,10 грн., є нікчемними;

- пп. 5.2.1 п. 5.2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - підприємством до складу валових витрат віднесено суму витрат по компенсації за використання особистого автомобіля, які не використовувались у власній господарській діяльності, та списання бензину, оскільки договори, на підставі яких до складу валових витрат віднесено 11352,94 грн., є нікчемними,

- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - ТОВ «А-СТРОН» було завищено валові витрати на 2350 грн., на суму послуг мобільного зв’язку, отриманих від ЗАТ «Український мобільний зв’язок», що не підтверджені відповідними документами, ведення яких передбачено правилами ведення податкового обліку, та документами, підтверджуючими зв'язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства.

Зазначили, що податкові повідомлення-рішення № 0000122340/0 та № 0000132340/0 від 27.03.2009 року прийняті правомірно та обґрунтовано.

Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за таких підстав.

          Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «А-СТРОН» є юридичною особою, що зареєстроване виконкомом Красноармійської міської ради 29.11.2007 року та діє на підставі статуту, керівником є Щусь М.М.

          Позивач перебуває на податковому обліку в Красноармійській об’єднаній державній податковій інспекції Донецької області (а.с. 133-149).

          Згідно свідоцтва про державну реєстрацію № 495751 Щусь М.М. з 04.04.2007 року також зареєстрований фізичною особою-підприємцем (а.с. 127).

          Відповідач - Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція у Донецькій області є суб’єктом владних повноважень та здійснює у даних правовідносинах повноваження, визначені ст. ст. 10-11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

24.03.2009 року Красноармійською ОДПІ була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «А-СТРОН» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.11.2007 року по 30.09.2008 року, за результатами якої був складений акт № 291/23-2/35470330 від 24.03.2009 року (а.с. 11-67).

Перевіркою було встановлено, що позивачем порушено пп. 5.2.1 п. 5.2 ,п. 5.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 22685 грн., у тому числі: у 1 кварталі 2008 року – на суму 4224 грн., у 2 кварталі 2008 року – на 9113 грн., у 3 кварталі 2008 року – 9335 грн.

Також перевіркою було встановлено, що на порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «А-СТРОН» занижено податок на додану вартість на загальну суму 10162 грн., у тому числі: за лютий 2008 року – 359 грн., за квітень 2008 року – 469 грн., за травень 2008 року – 183 грн., за червень 2008 року – 1653 грн., за серпень 2008 року – 6505 грн., вересень 2008 року – 993 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 27.03.2009 року було винесено податкове повідомлення – рішення № 0000132340/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 28976 грн., в тому числі: основний платіж – 22685 грн. та штрафна санкція в сумі - 6291 грн. (а.с. 10) та податкове повідомлення – рішення № 0000122340/0 від 27.03.2009 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15243 грн., в тому числі: основний платіж – 10162 грн. та штрафна санкція в сумі - 5081 грн. (а.с. 9).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями – рішеннями, позивач оскаржив їх до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області, а в подальшому - до Державної податкової адміністрації у Донецькій області. За результатами розгляду скарг позивача податкові повідомлення – рішення від 27.03.2009 року № 0000122340/0 та № 0000132340/0 залишено без змін. (а.с. 68-85).

Перевіряючи законність та обґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000132340/0 від 27.03.2009 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток, суд встановив таке.

Судом встановлено, що податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 28976 грн. нараховане податковим органом внаслідок порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 п. 5.2, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п. 5.1 вищевказаного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються:

- суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 зазначеного Закону під терміном «Амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону амортизації підлягають витрати на :

-          придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів.

В перевіреному періоді між ТОВ «А-СТРОН» особі директора Щусь М.М. та приватним підприємцем Щусь М. М. було укладено договори

- оренди приміщення № 31 від 01.02.2008 року, за яким ПП Щусь М.М. (Орендодавець) передає, а ТОВ «А-СТРОН» (Орендар) приймає у строкове платне використання приміщення загальною площею 28,75 кв.м. за адресою: м. Красноармійськ, вул. 40 річчя Октября, 174, з метою розміщення офісу. Загальна сума орендної плати за перевірений період склала 10810 грн.

- оренди приміщення № 58 від 30.04.2008 року, за яким ПП Щусь М.М. (Орендодавець) передає, а ТОВ «А-СТРОН» (Орендар) приймає у строкове платне використання приміщення загальною площею 697,5 кв.м. за адресою: м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 2, з метою розміщення стоянки, проведення технічного огляду, ремонту автотранспорту, розміщення складу будівельних матеріалів та ділянки підготовки будівельного виробництва . Загальна сума орендної плати за перевіряємий період склала 34875 грн.

- оренди приміщення № 2 від 28.12.2007 року, за яким ПП Щусь М.М. (Орендодавець) передає, а ТОВ «А-СТРОН» (Орендар) приймає у строкове платне використання приміщення загальною площею 60,7 кв.м.( в тому числі: гараж - площею 35,2 кв.м, склад - площею 10 кв.м., майстерні - 15,5 кв.м.) за адресою: м. Красноармійськ, вул. 40 річчя Октября, 174 з метою розміщення офісу. Загальна сума орендної плати за перевірений період склала 25676,10 грн.

- оренди обладнання № 16 від 02.01.2008 року, за яким ПП Щусь М.М. (Орендодавець) передає, а ТОВ «А-СТРОН» (Орендар) приймає у строкове платне використання майно (вартість майна не вказана), в тому числі: монітор SAMSUNG 757NF - 1 од., системний блок LG - 1 од., ИБС – YUKAL - 1 од., колонки - 2 од., телефон Рапаcоnіс Аdvanced – 1 од., монітор SAMSUNG 7001FТ - 1 од., системний блок АМИ - 1 од., ИБС - І од., телефон ІХТОNЕ - 1 од., телефон Рапаcоnіс - 1од., мишка Орtikal Моusе - 1 од., мишка Geniys - 1 од., клавіатура АМИ - 1 од., клавіатура Delux – 1 од. Загальна сума послуги оренди обладнання за перевірений період склала 1200 грн.

Вказані договори були виконані, про що свідчать акти прийому - передачі нерухомого майна, обладнання, акти виконаних робіт. Розрахунки за отримані послуги підприємством ТОВ «А-СТРОН» провадились готівкою по видатковим касовим ордерам через касу підприємства. Документів, які б підтверджували переведення жилого приміщення до складу нежитлового фонду до позивачем надано не було.

Як вбачається із вищевказаних договорів оренди, приватний підприємець Щусь М.М. надав в оренду приміщення підприємству ТОВ «А-СТРОН», в якому він є одночасно і засновником, і директором. Акти виконаних робіт підписано Щусь М.М., і як представником ТОВ «А-СТРОН», і як приватним підприємцем Щусь М.М. Готівкові кошти за отримані послуги з оренди приміщення були видані на підставі видаткових касових ордерів на адресу приватного підприємця Щусь М.М., які підписано керівником ТОВ «А-СТРОН» Щусь М.М.

Таким чином, між ТОВ «А-СТРОН», де одним із засновників підприємства і директором є Щусь М.М., та приватним підприємцем Щусь М.М. було вчинено правочин, який суперечить п. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, згідно якого представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. І ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. На стороні боржника або кредитора можуть бути одна або кілька осіб.

Статтею 606 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняються у зв'язку з поєднанням боржника ї кредитора в одній особі.

Таким чином, підприємством порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Крім того, згідно ст.ст. 810, 813 ЦК України, у випадку надання житла в оренду для влаштування в ньому офісного приміщення, потрібно перевести житлове приміщення в нежитловий фонд.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договори оренди приміщення № 31 від 01.02.2008 року, № 2 від 28.12.2007 року, № 16 від 02.01.2008 року, № 58 від 30.04.2008 року з додатками, укладені між ТОВ «А-СТРОН» та приватним підприємцем Щусь М.М. є

нікчемними, а тому ТОВ «А-СТРОН» безпідставно здійснило оплату послуг по оренді приміщення приватному підприємцю Щусь М.М., що призвело до заниження об'єкту оподаткування та несплати податку.

Таким чином, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством до складу валових витрат віднесено суму витрат по послугах оренди приміщень, обладнання, які не використовувались у власній господарській діяльності, в розмірі 72561,10 грн.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що ТОВ «А-СТРОН» особі директора Щусь М.М. у перевіреному періоді були укладені договори:

- компенсації за використання особистого автомобіля для потреб підприємства № 1 від 02.01.2008 року.

Пунктом 1.1. ст. 1 даної угоди передбачено, що ТОВ «А-СТРОН» використовує особистий автомобіль співробітника Щусь М.М. марки «Рено Самсунг» для нужд підприємства на умовах компенсації. Загальна сума компенсації склала 9000 грн. Зазначений договір був підписаний з одного боку працівником Щусь М.М., а з іншого - директором ТОВ «А-СТРОН» Щусь М.М., нотаріально не посвідчений.

- договір компенсації за використання особистого автомобіля для потреб підприємства № 59 від 03.05.2008 року, укладений між фізичною особою (працівником) Щусь Є.М. та ТОВ «А-СТРОН» в особі директора Щусь М.М,

Пунктом 1.1. ст. 1 даної угоди передбачено, що ТОВ «А-СТРОН» використовує особистий автомобіль співробітника Щусь Є.М. марки «Деу Ланос» для нужд підприємства на умовах компенсації. сума компенсації за перевірений період склала 2352,94 грн. Договір нотаріально не посвідчений.

Розрахунки за отримані послуги підприємством ТОВ «А-СТРОН» провадились готівкою по видатковим касовим ордерам через касу підприємства, згідно заяв Щусь М.М., Щусь Є.М.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Особливості найму транспортних засобів передбачені параграфом 5 «Найм (оренда) транспортного засобу» глави 58 Цивільного Кодексу України.

Згідно ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Згідно ст. 799 Цивільного Кодексу України, якщо однією зі сторін договору оренди транспортного засобу є фізична особа, договір підлягає нотаріальному посвідченню незалежно від строку його дії.

У разі недотримання сторонами встановленої нотаріальної форми договору він вважається нікчемним (недійсним). Нікчемний договір не потребує доказу в суді його недійсності.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що договір № 1 від 02.01.2008 року та договір № 59 від 03.05.2008 року компенсації за використання особистого автомобіля для нужд підприємства, укладені між ТОВ «А-СТРОН» та фізичними особами Щусь М.М., Щусь Є.М., є недійсними.

Таким чином, відповідачем вірно зроблено висновок про порушення позивачем у даних правовідносинах пп. 5.2.1 п. 5.2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством до складу валових витрат віднесено суму витрат по компенсації за використання особистого автомобіля, які не використовувались у власній господарській діяльності, а також списання бензину, у загальному розмірі 13446,70 грн.

Також у судовому засіданні встановлено, що згідно наказів директора ТОВ «А-СТРОН» №№ 2, 7, 8, 12 за 2008 рік (а.с. 234-237) встановлено місячний ліміт на послуги мобільного зв’язку для працівників :

-          директору підприємства Щусь М.М в розмірі 200 грн.,

-          заступнику директора Щусь Є.М. в розмірі 150 грн.,

-          головному бухгалтеру Колесник Н.Ю. в розмірі 50 грн.,

-          та інш.

Вищевказані працівники самостійно придбали за готівку картки мобільного зв'язку. Вартість придбаних карток мобільного зв'язку була включена до валових витрат на суму 2350 грн.

Разом з тим, на балансі ТОВ «А-СТРОН» мобільні телефони не рахуються, угоди оренди, та інші угоди, підприємство не укладало, що не заперечується сторонами.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, сума в розмірі 2350 грн., що була віднесена позивачем до валових витрат, не була підтверджена відповідними документами, ведення яких передбачено правилами ведення податкового обліку та документами, підтверджуючими зв’язок цих витрат з господарською діяльністю підприємства, а саме - наказом керівника підприємства про придбання мобільного телефону для використання в господарської діяльності підприємства з вказівкою конкретного призначення, правилами використання мобільного зв’язку, затверджених керівником, списком працівників, забезпечених мобільними телефонами,

- розрахунковими документами, наданими оператором мобільного зв’язку абоненту, в яких вказано час переговорів та номер адресата, вартість розмов;

- списком номерів телефонів, розмови по яких ведуться працівниками підприємства та стосуються господарської діяльності, оформлені наказом керівника;

- журналом обліку дзвінків, який заповнюється працівниками, виконуючими розмови із зазначенням мети їх виконання та тривалості, який повинен вестись на кожний телефонний номер кожним працівником, якому надано підприємством мобільний телефон.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що товариством «А-СТРОН» було завищені валові витрати за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року на суму 2350 грн. за послуги мобільного зв’язку, отримані від ЗАТ «Український мобільний зв’язок».

Донарахування в частині штрафної санкції відповідачем здійснено відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000132340/0 від 27.03.2009 року відповідачем прийнято обґрунтовано.

Перевіряючи законність та обґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000122340/0 від 27.03.2009 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15243 грн., в тому числі: основний платіж – 10162 грн. та штрафна санкція в сумі - 5081 грн., суд зазначає таке.

Перевіркою було встановлено, що на порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «А-СТРОН» занижено податок на додану вартість на загальну суму 10162 грн., у тому числі: за лютий 2008 року – 359 грн., за квітень 2008 року – 469 грн., за травень 2008 року – 183 грн., за червень 2008 року – 1653 грн., за серпень 2008 року – 6505 грн., вересень 2008 року – 993 грн.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та не матеріальні активи (послуги), які не призначаються для використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як було встановлено у судовому засіданні та зазначалось вище, на час проведення перевірки позивач не підтвердив зв'язок його витрат на придбання будівельних матеріалів, направлених на поліпшення орендованих приміщень, з господарською діяльністю підприємства (а.с. 290-301).

У частині донарахування штрафних санкцій суд зазначає, що відповідач правомірно застосував пп. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», відповідно до якого, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2.ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 % від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50 % такої суми та не менше 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули".

Таким чином, донарахування зобов'язань та застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «А-СТРОН» Красноармійською ОДПІ проведено відповідно до діючого законодавства.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000132340/0 від 27.03.2009 року та № 0000122340/0 від 27.03.2009 року, прийняті Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією Донецької області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому позовні вимоги ТОВ «А-СТРОН» задоволенню не підлягають.

          Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею судові витрати.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 8-11, 159, 160-163, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «А-СТРОН» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000122340/0 від 27.03.2009 року та № 0000132340/0 від 27.03.2009 року

          Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 25 листопада 2009 року.

          Повний текст постанови складений 30 листопада 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Головіна К.І.