Рішення № 70027129, 03.11.2017, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

03.11.2017 227/2701/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кошлі А.О.

при секретарі Овчинніковій Ю.О.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

представника третьої особи – ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» відокремлений підрозділ «Шахта «Білицька» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я при виконання трудових обов’язків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Добропільське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,-

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої нещасним випадком при виконання трудових відносин та ушкодженням здоров’я в розмірі 25 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що з 07.11.2005 по 18.11.2007 та з 29.06.2010 по 19.09.2011 роки перебував у трудових відносинах з відокремленим підрозділом «Шахта «Білицька» Державного підприємства «Добропіллявугілля», обіймав посади гірничого підземного 3 розряду, майстра гірничого підземного. 30.09.2010 року близько 16:10 год. під час виконання ним трудових обов’язків в шахті, на виробничій ділянці сталося обвалення покрівлі та його вдарило породою в область спини. За результатами вказаного було утворено комісію з розслідування нещасного випадку, складено акти за формою Н-1 від 30.09.2010 року № 41. Не дивлячись на травмування 01.10.2010 року вийшов на роботу, продовжував працювати, однак турбував сильний біль в області грудного та поперекового відділу хребта. 02.10.2010 року звернувся до Білицької міської лікарня та був направлений на лікування в хірургічне відділення Добропільської ЦМЛ. З лікарняного вийшов на роботу 13.10.2010 року, при виконанні трудових обов’язків відчував постійний біль в спині, слабкість в ногах. З 05.05.2011 по 19.05.2011, з 11.07.2011 по 03.08.2011 р. проходив курс лікування в неврологічному відділенні Білицької міської лікарні. Згідно довідки обласної медико-соціальної експертної комісії № 128260 від 18.09.2012 визначено ступінь втрати професійної працездатності з причин травмування на виробництві 30.09.2010 року у виді 40 % безстроково та встановлено ІІІ групу інвалідності. 19.09.2011 року був звільнений з роботи внаслідок невідповідності займаній посаді через стан здоров’я. Внаслідок нещасного випадку, який стався 30.09.2010 позивач отримав трудове каліцтво, втрату професійної працездатності, стан здоров’я погіршився, постійно відчуває болі в поперековому та грудному відділі хребта, які посилюються при русі та мінімальному фізичному навантаженні, вказане спричинило моральну шкоду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, навела їх обґрунтування аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, зазначила, що нещасний випадок з позивачем стався з його вини, з причин невиконання вимог інструкції з охорони праці, невиконання посадової інструкції, що зазначено в Акті за формою Н-1 № 41 від 02.10.2011. Після отриманої травми позивач продовжував працювати в підземних умовах ОП шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля», на стан здоров’я не скаржився, пропрацювавши майже рік був звільнений за станом здоров’я 19.09.2011 року. З часу встановлення групи інвалідності та стійкої втрати працездатності до моменту звернення до суду минуло майже 6 років і саме всі ці шість років позивач не відчував наслідків травмування, душевного болю та страждання. Таким чином позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Доборпілльському відділені з 04.10.2011 року по теперішній час по травмі, яка сталася 30.09.2010 року під час роботи на ДП «Добропіллявугілля» ВП «Шахта «Білицька», потерпілому призначено щомісячні страхові виплати в розмірі 1340,58 грн.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в ній письмові докази судом встановлено наступне.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно трудової книжки БТ-І № 5230269, дата заповнення – 04.09.1980 року, в період з 07.11.2005 по 18.11.2007 року працював у ВП «Шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля». Згідно трудової книжки БТ-І № 5230269, дата заповнення 29.06.2010 року, в період з 29.06.2010 по 19.09.2011 року працював ВП «Шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля» майстром гірничим підземним з повним робочим днем в шахті, звільнений згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров’я.

30.09.2010 року о 16:10 год. на ВП «Шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля» стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, потерпілим є ОСОБА_4, що підтверджується Актом № 41 за формою Н-1 від 02.10.2010 року.

Обставини при яких стався нещасний випадок, мовою оригіналу: «В святи с производственной необходимостью, приказом по ОП «Шахта «Белицкая» № 508-к от 24.08.2010, горный мастер «Монтажно-демонтажного участка № 2» ОСОБА_5 переведен исполняющим обязанности помощника начальника участка с 24.08.2010 на период проведения монтажа и ввода в эксплуатацию 3-й северной лавы бремсберга № 1 пласта L8 горизонта 250 метров. Исполняющий обязанности помощника начальника «Монтажно-демонтажного участка № 2» ОСОБА_5 выдал наряд звену рабочих на монтаж горно-шахтного оборудования: секций крепи, скребковых конвейеров, насосных установок, ленточных конвейеров на участке и лично осуществлял контроль за производством работ на участке. В 16 часов 10 минут ОСОБА_5 находился около маслостанции СНТ-32 и проверял показания приборов. В этот момент произошло обрушение пород кровли над маслостанцией в результате чего, ОСОБА_5 был травмирован породой в области спины. Ответственным за безопасное ведение работ на участке в смене была возложена на исполняющего обязанности помощника начальника участка ОСОБА_5.»

В п. 7 вказаного акту зазначено причину нещасного випадку – невиконання посадової інструкції.

Аналогічні відомості викладені і у Акті № 31 за формою Н-1 від 02.10.2010 року.

Отже факт настання нещасного випадку на виробництві з потерпілим ОСОБА_4 підтверджено та вказана обставина не заперечується сторонами по справі.

Згідно Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги № 128260 Обласною МСЕК № 6, за результатами огляду 18.09.2012 року визначено ступінь втрати професійної працездатності позивача – 40 %, встановлено третю групу інвалідності, у зв’язку з травмуванням 30.09.2010 року.

Згідно консультативного висновку комунальної лікувальної-профілактивної установи «Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об’єднання» позивачу встановлено діагноз: посттравматична міелорадікулопатія зі стійкими вертебральними больовими, м’язові-тонічними синдромами, порушення статико-динамічної функції хребта 2 ступеня, зі стійкою вираженою люмбаішеалгіей і вегето-судинними порушеннями в лівій нозі, легким парапарезом.

Згідно довідки до акту МСЕК № 412057 позивачу протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах.

Всі ці обставини слугували підставою для звільнення з ВП «Шахта «Білицька» ДП «Добропіллявугілля» за станом здоров’я.

Згідно постанов Відділення ВД ФССНВПЗ в м. Добропілля потерпілий ОСОБА_4 взятий на облік з 30.09.2010 року, зареєстровано страховий випадок «трудове каліцтво», призначено щомісячні страхові виплати, виплачено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності.

Відповідно до ч. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 2 цієї статті встановлено, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової ) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що у зв’язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 40% професійної працездатності, внаслідок чого у нього змінилися умови його життя, тобто знизилась життєва активність, систематичне нездужання, мали місце послаблення організму, переживання з приводу погіршання свого стану здоров’я.

Вищезазначені вимоги законодавства, а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов’язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв’язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акти про розслідування нещасного випадку, рішення МСЕК про втрату працездатності, виписки із історії хвороби.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача стосовно того, що нещасний випадок з позивачем стався внаслідок порушення позивачем посадових інструкцій, оскільки факт того, що нещасний випадок стався в результаті умисних дій позивача не надано, обставини нещасного випадку, викладені у відповідних актах за формою Н-1 підтверджуються відсутність умислу позивача на спричинення нещасного випадку.

Відсутні докази наявності у нього моральних страждань у зв’язку з тим що пройшло більше 6 років, судом вважається безпідставним, оскільки факт заподіяння позивачу моральної шкоди підтверджується наданими позивачем та дослідженими у судовому засіданні доказами: Актами форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, довідкою МСЕК про встановлення позивачу ступеню втрати професійної працездатності, виписками з медичних документів про стан здоров'я позивача.

Зазначені докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням позивачем трудових обов'язків, заподіює йому моральні та фізичні страждання, обмежує його можливості вести активний спосіб життя, у зв'язку з чим лікарями йому встановлені відповідні обмеження, тому суд вважає доведеним факт заподіяння позивачеві моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров’я позивача, те, що професійна працездатність в зв’язку з травмою на виробництві втрачена на 40%, він визнаний інвалідом третьої групи.

Виходячи із викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн.

Згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.

Керуючись ст.ст. 5,10, 209, 213-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до державного підприємства «Добропіллявугілля» відокремлений підрозділ «Шахта «Білицька» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я при виконання трудових обов’язків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Добропільське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області – задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Добропіллявугілля» відокремлений підрозділ «Шахта «Білицька» на користь ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_1) на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків 25 000,00 грн. (двадцять п’ять тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути з державного підприємства «Добропіллявугілля» відокремлений підрозділ «Шахта «Білицька», на користь держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 223 ЦПК України та може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області у строки визначені ст. 294 ЦПК України.

Повний текст рішення складений 03.11.2017 року.

Суддя А.О. Кошля

01.11.2017