Постанова № 70027011, 10.10.2017, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження №2-а/225/42/2017

Справа №225/2452/17

Дзержинський міський суд Донецької області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне та вмотивоване)

10 жовтня 2017 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Довженко О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Панасенко Г.Ю.,

представника відповідача: Бабійчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі Добропільського відділення, третя особа - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу", про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Добропілля Донецької області про визнання дій щодо відмови у видачі направлення на огляд медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) для визначення ступеню втрати працездатності внаслідок виробничої травми, отриманої 03 серпня 2015 року на підставі Акту про нещасний випадок за формою Н-1 за №1 від 08.08.2015 року протиправними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії шляхом надання направлення на проходження МСЕК.

Окрім того, в прохальній частині позову, а також, окремою письмовою заявою, позивач звертається до суду з клопотаннями про поновлення строку звернення до адміністративного суду та звільнення його від сплати судового збору, посилаючись на надважку фізичну травму, отриману ним на виробництві, як наслідок, тривале знаходження на стаціонарному лікуванні та у зв'язку з цим скрутне матеріальне становище.

Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, надав суду письмове клопотання від 03.10.2017 року про розгляд справи за його відсутності.

В свою чергу, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, наполягав на відсутності правових підстав для задоволення позову.

Уповноважений представник третьої особи - ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу", в судове засідання не з'явився з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, заяву про причини неявки або про розгляд справи у його відсутності суду не надав, у зв'язку з чим суд ухвалив розглядати справу за відсутності представника третьої особи.

До початку розгляд справи по суті судом вирішено клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та звільнення від сплати судового збору. Відповідно, з огляду на наявність в матеріалах справи документальних доказів тривалого знаходження ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні внаслідок отримання ним важкої фізичної травми хребта, тазу та кінцівок на виробництві, що позбавило позивача фізичної можливості своєчасно звернутись до адміністративного суду із позовом (зокрема, отримана фізична травма прикувала позивача до інвалідного візка), а також, зважаючи на понесення позивачем протягом лікування значних матеріальних витрат (підтверджено медичними виписками із історії хвороби №494, №1026, №2470, №2597, а.с.98-101), суд дійшов до висновку щодо обгрунтованості заявлених клопотань шляхом поновлення пропущеного позивачем строку звернення до адміністративного суду та звільнення останнього від сплати судового збору.

Окрім того, за усним клопотанням відповідача, на підставі ч.2 ст.53 КАС України, ухвалою суду від 22.06.2017 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу".

В свою чергу, за письмовим клопотанням відповідача, ухвалою суду від 03.10.2017 року здійснено заміну Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Добропілля Донецької області правонаступником - Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі Добропільського відділення.

Вислухавши пояснення уповноваженого представника відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали, надавши правову оцінку представленим сторонами доказам, судом встановлене наступне:

в 2015 році позивач був офіційно працевлаштований у ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" гірничим майстром дільниці з видобутку вугілля №1.

03 серпня 2015 року о 06 год. 05 хв., під час виконання роботи у повітряподаючій виробці 3-ої західної лави пласта L7 блоку №5, горизонт 810 метрів, з позивачем стався нещасний випадок - в кінці зміни позивач підійшов у забій для контролю якості виконаних робіт та визначення залишкових об'ємів робіт, де сталося обвалення породи з лівого боку покрівлі виробки.

Шматки породи збили позивача з ніг та придавили до ґрунту виробки, внаслідок чого останній отримав важку поєднану травму хребта і тазу, ускладнений вибуховий перелом L4 зі зміщенням відламків, спондилолістез L3 управо П-Ш, перелом поперечного відростка ліворуч тіла L3 з сідничною кісткою справа, нижню параплегію, спинальний шок 1-П ступеню; у важкому стані був доставлений на-гора та госпіталізований у найближчу спеціалізовану лікарню - МЛ№1 м.Єнакієве Донецької області.

Підприємство (ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу") того ж дня повідомило відповідача про зазначений вище нещасний випадок.

На підставі наказу директора ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" від 03.08.2015 року №285 було утворено комісію у складі керівництва та працівників ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу", а також, представника Фонду соціального страхування, зокрема, заступника директора з охорони праці ОСОБА_4, завідуючого гірничими роботами ОСОБА_5, начальника дільниці з видобутку №1 ОСОБА_6, представника профспілкової організації дільниці з видобутку №1 ОСОБА_7, в.о. керівника департаменту правового забезпечення ОСОБА_8, начальнику відділу страхових експертів з охорони праці Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Добропілля ОСОБА_9, для проведення відповідного розслідування, про що 08.08.2015 року був складений Акт "розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталась) 03.08.2015 року о 06 год. 05 хв." форми Н-5.

За результатами розслідування комісія дійшла висновку, що нещасний випадок, який стався з позивачем, пов'язаний із виробництвом і береться на облік підприємством. До даного Акту "розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталась) 03.08.2015 року о 06 год. 05 хв." форми Н-5 від 08.08.2015 року був доданий Акт "про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом" №1 від 08.08.2015 року за формою Н-1, складений комісією у тому ж складі. (а.с.11-14).

При цьому, слід зазначити, що ані Акт "розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталась) 03.08.2015 року о 06 год. 05 хв." від 08.08.2015 року форми Н-5, ані Акт "про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом" №1 від 08.08.2015 року за формою Н-1 начальником відділу страхових експертів з охорони праці Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Добропілля ОСОБА_9 підписані не були через відмову представника фонду від участі у розслідуванні.

24.12.2015 року ОСОБА_2 (позивач) направив в адресу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Добропілля письмовий запит з проханням обгрунтувати відмову уповноваженого представника фонду ОСОБА_9 від участі у розслідуванні нещасного випадку та підписання відповідних Актів форми Н-5 та Н-1 від 08.08.2015 року. (а.с.20).

З отриманої відповіді Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Добропілля від 25.12.2015 року №01/15-04/903 вбачається, що в якості причини відмови представника фонду від участі у розслідуванні нещасного випадку та подальшого підписання Актів за формою Н-5 та Н-1 зазначено припинення діяльності служби страхових агентів з охорони праці на територіях, не підконтрольних українській владі, з 24.11.2014 року, що унеможливлює участь страхових експертів з охорони праці у розслідуванні нащасних випадків на даних територіях. (а.с.21).

В свою чергу, 25.02.2017 року позивач знов звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій зазначив, що станом на 25.02.2017 року його працездатність відновлена так і не була, відсутність же підпису представника фонду соціального страхування на Акті форми Н-1 позбавляє його можливості прохождення медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) для встановлення ступеню втрати працездатності, з огляду на що просив відповідача видати йому направлення на проходження МСЕК. (а.с.22).

Разом з цим, листом від 13.03.2017 року за №01/15-04/244 відповідач у видачі направлення на проходження МСЕК позивачеві відмовив, посилаючись на те, що страхові експерти фонду в районі проведення антитерористичної операції за фактичним місцем розташування підприємства не працюють, а отже, складені комісією Акти юридичної сили не мають, відділенням Фонду не приймаються, з огляду на що підстави для видачі позивачеві направлення на МСЕК відсутні.

Позивач зазначені дії відповідача вважає протиправними, що стало приводом для його звернення до суду із даним позовом.

В представлених суду письмових запереченнях та шляхом надання усних пояснень в ході розгляду справи відповідач, зі свого боку, наполягав на тому, що, дійсно, повідомлення про нещасний випадок було зареєстровано фондом 03.08.2015 року за вх.№785.

Разом з цим, відмовляючись від участі у розслідуванні нещасного випадку, підпису на Актах форми Н-5 та Н-1, а також, надання направлення на проходження позивачем МСЕК з метою встановлення ступеню втрати працездатності, відповідач керувася листом-роз'ясненням Держгірпромнагляду України від 24.11.2014 року №8457/0/5-10/6/14, згідно з яким фонду соціального страхування доручено припинити проведення спеціальних розслідувань та здійснення наглядових функцій на підприємствах, розташованих на територіях, тимчасово непідконтрольних органам державної влади України згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р.

Більш того, відповідач зауважує, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.11.2014 року №841 «Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій і Луганській областях» з 28 листопада 2014 року припинено виробничу і фінансово-господарську діяльність державних підприємств, установ, організацій та об'єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції.

Також, на виконання листа Держгірпромнагляду України від 17.01.2015 року №271-10/52-10/6/15, Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі Добропільського відділення (відповідач у справі) інформація про нещасні випадки, що відбулись на підприємствах, що знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, зокрема, на ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу", накопичується з метою можливого розслідування в подальшому.

Отже, зважаючи на той факт, що хоча ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" з 05.06.2015 року і зареєстровано у відділенні м.Добропілля Донецької області, проте, фактично знаходиться на території, тимчасово непідконтрольній українській владі (м.Кіровське Донецької області), то участь страхових експертів з охорони праці у розслідуванні нещасних випадків на виробництві та, як наслідок, підписання останніми складених за результатами таких розслідувань Актів, використання виданих на зазначеній території повідомлень, довідок, інших матеріалів, не виявляється можливим.

В той же час, в ході вирішення спору, шляхом направлення до органів фіскальної служби України численних запитів про надання інформації щодо сплати персоніфікованих внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" станом на час нещасного випадку, а саме, 03.08.2015 року, судом з'ясовано наступне:

згідно інтегрованої картки платника податків ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" (код за ЄДРПОУ 05508186, місцезнаходження: 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Київська, буд.1) за платежем «Єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за цивільно-правовими договорами, ЦПХ, допомоги по тимчасовій не працездатності» код платежу 70 71010000, за період з 03.08.2015 року до грудня 2016 року заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відсутня.

Даний факт підтверджений листом-відповіддю заступника начальника управління - начальником відділу податкового супроводження підприємств металургійної галузі Дніпропетровського управління офісу ВПП ДФС за №8290/9/28-10-46-07-09 від 20.09.2017 року. (а.с.94).

Отже, зі встановлених вище обставин та досліджених судом доказів вбачається, що станом на дату нещасного випадку, 03.08.2015 року, позивач був офіційно працевлаштований у ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" гірничим майстром дільниці з видобутку вугілля №1 (даний факт не є оспорюваним, учасниками судового процесу не заперечується), ПАТ "ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу" станом на 03.08.2015 року було зареєстроване на підконтрольній українській владі території, а саме, у м.Добропілля Донецької області, та сплачувало відповідні внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В той же час, з наявних у справі Актів за формою Н-5 та Н-1 від 08.08.2015 року вбачається відсутність підпису уповноваженого представника відповідача. Окрім того, матеріали справи містять також відмову фонду соціального страхування у видачі позивачеві направлення на проходження МСЕК, що протягом більше двох років з дня отримання ним виробничої травми, позбавляє останнього можливості пройти відповідну медичну комісію, встановити ступінь втрати ним працездатності та, як наслідок, унеможливлює звернення позивача до Фонду соціального страхування від нещасних випадків для розгляду питання про належні йому страхові виплати.

Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності правових підстав для задоволення позову, суд виходив з наступного:

згідно зі ст.104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права. Тобто, захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому.

Згідно зі ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. В свою чергу, за ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Статтею 35, ч.2 ст.36, ч.1,2 ст.38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованного.

Огляд потерпілого, складання та корегування індивідуальної програми реабілітації інваліда, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду, суду чи прокуратури.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

В свою чергу, відповідно до п.3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009року №1317, медико-соціальна експертиза потерпілим від професійного захворювання проводиться після подання акта розслідування професійного захворювання, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

В свою чергу, аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, велика увага акцентується на дотриманні державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу. Зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності (пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України»).

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме, в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п.74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі «Von Maltran and Others v.Germany», ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто, встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) - на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Окрім того, в рішенні Європейського суду з прав людини "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, зазначено, серед іншого, що право на отримання пенсії, як таке, не може бути залежним від місця проживання, а у даному випадку - від місця роботи, заявника. Зокрема, в рамках справи, що розглядається, це призвело до ситуації, в якій позивач, офіційно пропрацювавши на підприємстві, що офіційно зареєстроване на території України, та сплативши внески до системи соціального страхування станом на час нещасного випадку, тобто, на 03.08.2015 року, позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що фактично підприємство розташоване на території, тимчасово непідконтрольній українській владі.

Наведених вище міркувань достатньо для здійснення висновку щодо різниці в поводженні (п.54 вказаного рішення ЄСПЛ), що є порушенням ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У підсумку, суд зауважує на тому, що гуманітарні принципи ратифікованих Україною Женевських Конвенцій від 12.08.1949 року, в основі яких лежать принципи поваги до людської особистості у разі збройного конфлікту, що не має міжнародного характеру, підкреслюють необхідність ефективного захисту жертв таких конфліктів.

Зважаючи на наведене, відповідач мав врахувати зазначені обставини, з огляду на що посилання останнього на фактичне знаходження підприємства, де стався нещасний випадок, на території, тимчасово непідконтрольній українській владі, та у зв'язку з цим на неможливість участі страхових експертів з охорони праці у розслідуванні нещасних випадків, непідписання складених за результатами розслідувань Актів, невикористання виданих на зазначеній території повідомлень, довідок, інших матеріалів, є порушенням як чинного законодавства України та і загальних принципів міжнародного права.

Тоді як врахування та надання правової оцінки представленим позивачем доказам, у тому числі документам, що видані на тимчасово неконтрольованій українською владою території, а саме, Актам Н-5 та Н-1 від 08.08.2015 року, разом із іншими доказами у справі в їх сукупності та взаємозв'язку, у даному випадку є єдиним ефективним способом захисту порушеного права позивача.

За ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, за наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що правомірність дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі Добропільського відділення, суб'єктом владних повноважень в ході вирішення спору не доведена, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог.

У підсумку, відповідно до ч.1 ст.161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати. Згідно з ч.7 ст.6 Закону України «Про судовий збір", розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюється відповідно до процесуального законодавства. В свою чергу, за ч.1 ст.87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 1 ст.94 КАС України передбачено, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України та випадок безробіття та Фонду соціального страхування України.

Отже, з огляду на наведене, враховуючи той факт, що позивач у справі був звільнений судом від сплати судового збору, тобто, фактично ним витрати на судовий збір не понесені, а також, зважаючи на те, що процесуальним законом не передбачено іншого порядку розподілу судових витрат між сторонами у випадку, коли і відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, і позивач звільнені від сплати судового збору, а рішення ухвалене не на користь суб'єкта владних повноважень, правові підстави для покладення на відповідача вищезгаданих судових витрат у суду відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 9-10, 17-19, 69-71, 90,94, 117-118, 102, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_2 пропущений строк для звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі Добропільського відділення, щодо відмови у видачі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, направлення на огляд медико-соціальною експертною комісією для визначення ступеню втрати працездатності, внаслідок виробничої травми, отриманої ним 03 серпня 2015 року, на підставі Акту про нещасний випадок форми Н-1 за №1 від 08.08.2015 року.

Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі Добропільського відділення, на підставі Акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 за №1 від 08.08.2015 року, видати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, направлення на огляд медико-соціальною експертною комісією для визначення ступеню втрати працездатності, внаслідок виробничої травми, отриманої ним 03 серпня 2015 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Дзержинський міський суд Донецької області до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя