Постанова № 70025956, 31.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року Справа № 904/10533/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Білошкап О.В., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб"на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 року та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 рокуу справі № 904/10533/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах державив особіДніпропетровської міської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору1. Комунальне виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Ленінського району м. Дніпропетровська 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетгруп"про витребування нежитлового приміщення №3за участю представників сторін:

від Генеральної прокуратури України - Клюге Л.М., посвідчення № 014652

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" (далі - ТОВ "Ренессанс-Клуб"), в якому із посиланням на встановлення в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області факту безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлового приміщення № 3, що розташоване за адресою: вул. Велика Діївська (колишня назва - вул. Братів Трофімових), 32 в м. Дніпро, просив господарський суд витребувати від відповідача на користь позивача зазначене нежитлове приміщення.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 у справі № 904/10533/16 (суддя Фещенко Ю.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Витребувано від ТОВ "Ренессанс-Клуб" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 3, що розташоване за адресою: вулиця Велика Діївська (вулиця Братів Трофімових), будинок 32 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 80159112101). Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 року у справі № 904/10533/16 (головуючий суддя - Подобєд І.М., суддя - Березкіна О.В., суддя - Чимбар Л.О.) апеляційну скаргу ТОВ "Ренессанс-Клуб" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 року у справі №904/10533/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 року у справі № 904/10533/16, ТОВ "Ренессанс-Клуб" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати наведені судові рішення та передати справу № 904/10533/16 на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Водночас у касаційній скарзі та у окремій заяві ТОВ "Ренессанс-Клуб" просить зупинити виконання оскаржених рішень: рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 року у справі № 904/10533/16, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Ренессанс-Клуб" посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 129 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 215, 257, 258, 261, 267, 330, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 74, 78, 219 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 23, 25, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції до 19.01.2013 року, ст. 10 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. ст. 12, 16, 27, 33, 35, 43, 65, 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.10.2017 року справу № 904/10533/16 передано на розгляд складу колегії суддів: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Панова І.Ю., суддя - Короткевич О.Є. (протокол в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.10.2017 року у справі № 904/10533/16 касаційну скаргу ТОВ "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 року у справі №904/10533/16 прийнято до провадження. Призначено розгляд касаційної скарги у засіданні колегії суддів Вищого господарського суду України на 31.10.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 31.10.2017 року №08.03-04/5283 у зв'язку з перебуванням суді Короткевича О.Є. у відпустці, відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №904/10533/16 (розпорядження в матеріалах справи).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2017 року справу № 904/10533/16 передано на розгляд складу колегії суддів: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Панова І.Ю., суддя - Білошкап О.В. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями в матеріалах справи).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, у вказаному вище складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши в судовому засідання 31.10.2017 року прокурора Генеральної прокуратури України, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991 року № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" затверджено перелік об'єктів комунальної власності Дніпропетровської міської ради народних депутатів (п. 1 рішення) (а.с.27-30 т.1).

В подальшому, 26.09.2001 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення за № 26/23 "Про внесення змін до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991 року № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" (а.с.31 т.1), яким зокрема:

пункт 1 рішення від 27.11.1991 року № 46 визнано таким, що втратив чинність та викладено його в новій редакції: "1. Затвердити перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська" (п. 2.1.);

доповнено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська розділом ХІІІ (додаток) (п. 2.2.).

Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991р. територіальній громаді м. Дніпропетровська встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі №200/5829/13-ц від 14.05.2013 року за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення (а.с.36-39 т.1).

На балансі комунальних житлово-експлуатаційних підприємств перебували житлові будинки та нежитлові приміщення в житлових будинках, призначених для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, які не входять до житлового фонду та окремо розташовані нежитлові будівлі і споруди.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 року "Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради" (а.с.32-33 т.1) вирішено провести реорганізацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, шляхом передачі з їх балансу: п. 1.2. на баланс Комунальному підприємству "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради окремо розташовані нежитлові будівлі і споруди, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Пунктом 7 зазначеного рішення зобов'язано робочу групу у двомісячний термін визначити шляхи та терміни реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради (здійснення заходів щодо скорочення кількості комунальних житлово-експлуатаційних підприємств-боржників тощо) та першочергово розробити план заходів щодо припинення юридичних осіб, зокрема і Комунального виробничого житлового ремонтно - експлуатаційного підприємства Ленінського району (КВЖРЕП Ленінського району).

У зв'язку зі збитковістю комунальних житлово-експлуатаційних підприємств та неможливістю продовження ними подальшої діяльності, Дніпропетровською міською радою прийнято рішення "Про припинення юридичних осіб - деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради" №40/14 від 29.07.2011р. (а.с.30 т.2), яким було вирішено припинити юридичні особи шляхом ліквідації, зокрема, і Комунальне виробниче житлове ремонтне-експлуатаційне підприємство Ленінського району (п.1).

Пунктом 4 цього рішення зобов'язано комісію з питань припинення юридичних осіб здійснити всі дії з припинення юридичних осіб та надати на затвердження міській раді ліквідаційний баланс.

Рішенням Дніпропетровської міської ради "Про затвердження проміжних ліквідаційних балансів юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради" №41/22 від 28.03.2012 року затверджено проміжні ліквідаційні баланси юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради, зокрема, Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району станом на 01 лютого 2012 року (а.с.28-29 т.2).

За заявою голови ліквідаційної комісії Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м. Дніпропетровська ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2012 року у справі №38/5005/5752/2012 порушено провадження у справі про банкрутство комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м. Дніпропетровська за процедурою, передбаченою статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012 року у справі № 38/5005/5752/2012 визнано комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району (м. Дніпропетровськ, Ленінський район, Житловий масив Червоний Камінь, буд. 10А, ЄДРПОУ 20274082) - банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік, ліквідатором банкрута було призначено арбітражного керуючого Барановського О.М.

Арбітражним керуючим нежитлове приміщення №3, розташоване за адресою: вул. Братів Трофімових, будинок 32 у м. Дніпропетровськ, загальною площею 48,2 кв. м включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу нежитлового приміщення, оформлених протоколом біржових торгів № 25 від 27.12.2012 року та переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетгруп" (а.с.43-44 т.1).

На підставі вищевказаного протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 3, що розташоване за адресою: вул. Братів Трофімових, будинок 32 у м. Дніпропетровськ, 25.07.2013 року між Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району м. Дніпропетровська та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетгруп" укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 3, розташованого за адресою: вул. Братів Трофімових, будинок 32 у м. Дніпропетровськ, загальною площею 48,2 кв. м, вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстровано в реєстрі за №5340 (а.с.45-46 т.1), про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судами встановлено, що прокуратурою Дніпропетровської області у справі про банкрутство були оскаржені дії ліквідатора банкрута щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута спірного нерухомого майна.

Так, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 року у справі № 38/5005/5752/2012 (залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 року) задоволено скаргу прокурора області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, його продажу з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі.

Зокрема, визнано неправомірними дії ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого Барановського О.М. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, зокрема, нежитлового приміщення № 3 по вул. Братів Трофімових, 32 в м. Дніпропетровську, загальною площею 48,2 кв. м; визнано неправомірними дії ліквідатора щодо продажу з відкритих біржових торгів нежитлового приміщення № 3 по вул. Братів Трофімових, 32 в м. Дніпропетровську, загальною площею 48,2 кв. м; визнані недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 року Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №3 по вул. Братів Трофімових, 32 в м. Дніпропетровську, загальною площею 48,2 кв. м, оформлених протоколом від 27.12.2012р.; визнано недійсним договір купівлі-продажу №5340 від 25.07.2013р., зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим Саричевою Н.В. та ТОВ "Маркетгруп" з відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №3 по вул. Братів Трофімових, 32 в м. Дніпропетровську, загальною площею 48,2 кв. м.

У справі № 38/5005/5752/2012 було встановлено, що на час включення майна банкрута до ліквідаційної маси та його продажу з торгів рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 року № 16/9 щодо передачі спірного комунального майна на баланс КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпропетровської міської ради в повному обсязі виконано не було, нерухоме майно обліковувалось на балансі комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району (м. Дніпропетровськ) за відсутності правових підстав.

Також судами встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 року у справі № 7/5005/15290/2011 було задоволено позов Дніпропетровської міської ради до комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради, третя особа: КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язано комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради передати зі свого балансу на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради об'єкти нерухомого майна, у тому числі і спірного майна (із відповідною технічною та іншою документацією), яке виконано не було.

Крім того, у вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2016 року у справі № 201/17998/15-к встановлено факт протиправного невиконання вимог рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 року у справі №7/5005/15290/2011, вчиненого головою ліквідаційної комісії Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Ленінського району ОСОБА_13 всупереч інтересам територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, як власника спірного нерухомого майна.

Судами встановлено, що набувач майна за недійсним правочином Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетгруп" перепродав його відповідачу - ТОВ "Ренессанс-Клуб" у даній справі шляхом укладення договору купівлі-продажу від 11.07.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрованого в реєстрі за №5763 (а.с.47-48), про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, ТОВ "Ренессанс-Клуб" передало спірне нерухоме майно в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства" на підставі іпотечного договору від 13.07.2016 року, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гуфман Я.С. та зареєстровано в реєстрі за №393 (а.с.49-54 т.1).

Відповідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Вищий господарський суд України зазначає, що рішення судів у справі №38/5005/5752/2012 мають преюдиційне значення відповідно до ст. 35 ГПК України як на предмет встановлення обставин недійсності первісного правочину з відчуження майна від законного власника, так на предмет встановлення незаконності дій ліквідатора щодо реалізації спірного комунального майна в ліквідаційній процедурі.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли до уваги преюдиційність фактів, встановлених зазначеними рішеннями судів у справі №38/5005/5752/2012 та дійшли висновків про те, що спірне комунальне майно вибуло з власності територіальної громади міста Дніпропетровська поза волею громади, інтереси якої представляє Дніпропетровська міська рада, іншим шляхом (шляхом вчинення ліквідатором боржника у справі про банкрутство дій з перевищенням повноважень, про що є відповідна ухвала суду у справі про банкрутство).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає їх прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Ст. 20 ГК України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. ст. 12, 15, 16, 20 ЦК України особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст. ст. 319, 321, 658 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Ст. 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, у разі якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

При цьому, чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувача за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження; визнання недійсними результатів торгів (аукціону) на виконання рішення суду про грошове стягнення є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача за ст. 388 ЦК України, оскільки майно вибуло від власника поза його волею іншим шляхом - шляхом проведення публічних торгів іншою особою на виконання судового рішення про стягнення коштів. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно постанови від 03.10.2011 року у справі № 51/232 та постанови від 17.10.2011 року у справі № 5002-8/5447-2010.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Ч. ч. 5, 8 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності; об'єкти комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Отже, виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада.

Ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. ст. 22 - 23 Закону про банкрутство (в редакції до внесення змін 19.01.2013 року) у випадках, передбачених законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру; з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом. Ст. 26 Закону про банкрутство передбачено передачу певного майна боржника в комунальну власність місцевої громади.

Отже, законодавством про банкрутство не встановлюється порядок реалізації майна боржника виключно шляхом його продажу та не виключається можливість передачі майна боржника, в тому числі комунального підприємства, за наявності відповідного рішення місцевої ради, на баланс іншого комунального підприємства, зокрема, за рішенням суду про зобов'язання вчинити такі дії. Також, постанову суду першої інстанції про введення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство не можна вважати судовим рішенням, на виконання якого безумовно здійснюється реалізація майна боржника, оскільки даним судовим актом вводиться особлива процедура банкрутства боржника, а сама реалізація майна боржника або передача майна, яке перебувало у нього на праві власності чи повного господарського відання, здійснюється з урахуванням положень законодавства, що регулює хід ліквідаційної процедури та інших особливостей правового статусу майна боржника, визначених спеціальними законами щодо різних категорій боржників.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника про те, що в ході провадження у справі про банкрутство припиняються повноваження Дніпропетровської міської ради, як власника майна боржника та органу управління майном територіальної громади, відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими та такими, що суперечать положенням ст. ст. 16, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 19, 143 Конституції України, оскільки в даному випадку провадження у справі про банкрутство здійснювалося щодо комунального підприємства, якому орган місцевої влади передав частину майна територіальної громади в господарське відання, та правовий статус такого майна повинен визначатися з врахуванням норм законодавства про місцеве самоврядування, які є спеціальними та підлягають переважному застосуванню.

Доводи скаржника про те, що недійсність правочину, на виконання якого було передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно не з її волі, з посиланням на прийняття рішення Дніпропетровської міської ради від 29.07.2011 року №40/14 про ліквідацію Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м. Дніпропетровська та затвердження рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.03.2012 року № 41/22 проміжного ліквідаційного балансу, які на думку скаржника змінили волевиявлення Дніпропетровської міської ради, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими відповідно до ст. 111-7 ГПК України як такі, що спрямовані на переоцінку доказів у справі, оскільки суди відхилили зазначені докази та прийняли до уваги преюдиційні факти, встановлені рішенням суду про зобов'язання вчинення Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району м. Дніпропетровська дій з передачі спірного майна третій особі та ухвалою суду про визнання незаконними дій ліквідатора про реалізацію спірного комунального майна з публічних торгів всупереч волевиявленню міської ради. Посилання скаржника на подібну судову практику касаційного суду у постанові від 11.04.2012 року у справі №5002-16/2989-2011 є необґрунтованими, оскільки у справі, на яку посилається скаржник, здійснювалося відчуження військового майна, правовий статус якого відрізняється від комунального майна, а отже, відносини не є подібними.

Доводи скаржника про необхідність власного дослідження у даній справі обставин відчуження спірного майна Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м. Дніпропетровська в ході ліквідаційної процедури, обставин обтяження спірного майна боржника, які перешкоджали виконанню рішення Дніпропетровської міської ради про передачу майна №16/9 від 02.03.2011 року та скасування їх тільки в ході провадження у справі про банкрутство, що на думку скаржника перешкоджало ліквідатору вчинити дії з передачі комунального майна третій особі (Комунальному підприємству "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю"), колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими як такі, що суперечать ст. ст. 35, 54, 22, 82, 111-7 ГПК України про преюдиційність судових рішень та виходять за межі предмета спору у даній справі.

Твердження скаржника про відсутність правової оцінки судів на заявлене ТОВ "Ренессанс-Клуб" клопотання про застосування строків позовної давності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції в оскаржувані постанові вказав на те, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення ЦК України про набувальну давність (ст. 344 ЦК України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.10.2016 року у справі № 916/2129/15.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З огляду на зазначене та відхилення доводів скаржника, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 року справі № 904/10533/16 прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 року справі № 904/10533/16 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Білошкап О.В. Панова І.Ю.