Рішення № 70025949, 06.11.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.11.2017р. Справа №905/1675/17

за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Краматорськ в

особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства

"Донецьктеплокомуненерго" "Краснолиманська тепломережа", м.Лиман

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі

Регіональної філії "Донецька залізниця", м.Лиман структурного підрозділу

"Краснолиманська дистанція колії", м.Лиман

про стягнення інфляції, трьох процентів річних та пені в розмірі 120806,64 грн.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя І.К. Чорненька

Суддя Н.В. Величко

Представники:

від позивача: Бордюгова В.В.-по дов.

від відповідача: Овчаренко Л.М.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 04.10. по 06.11.2017р.

СУТЬ СПОРУ:

Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго", м.Краматорськ в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Краснолиманська тепломережа", м.Лиман, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", м.Лиман структурного підрозділу "Краснолиманська дистанція колії", м.Лиман, про стягнення інфляції в сумі 41475,69грн., трьох процентів річних в сумі 8177,00 грн. та пені в розмірі 71153,95 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 03.10.2017р. збільшив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача інфляції в сумі 50039,26 грн., трьох процентів річних в сумі 9601,01 грн. та пені в сумі 81946,73 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на поставку теплової енергії №55 від 01.01.2014р. в частині своєчасної оплати вартості поставленої протягом грудня 2016р.-квітня 2017р. теплової енергії.

Відповідач надав відзив на позов №2004/3207 від 08.08.2017р., в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що належним відповідачем по справі має бути саме Державне підприємство «Донецька залізниця», з яким було укладено договір №55 від 06.02.2014р.

Одночасно, відповідачем також заявлене клопотання про заміну неналежного відповідача по справі належним.

02.10.2017р. до суду надійшли доповнення до відзиву від 29.09.2017р. №2004/3707, згідно яких відповідач заявив про недійсність договору №55 від 06.02.2014р. внаслідок укладання договору №55 від 25.05.2017р., який поширив свою дію на правовідносини сторін з 01.12.2016р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Між позивачем та Державним підприємством «Донецька залізниця» був підписаний договір №55 на поставку теплової енергії, за яким позивач (теплопостачальна організація) взяв на себе обов'язок постачати Державному підприємству «Донецька залізниця» (споживачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами у терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до договору на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону (п.2.1 договору).

Згідно з п.5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку/згідно норми споживання теплової енергії на централізоване опалення 1 кв.м площі, встановленої розпорядженням голови Донецької облдержадміністрації від 15.11.2012р. №833 (з урахуванням додатку №1 до договору).

Відповідно до п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживаються, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених постановою НКРРКУ №20 від 30.09.2011р. та складають: теплова енергія 1 Гкал. - 905,70 грн. (без ПДВ). У залежності від цін на енергоносії, встановлених Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади, постачальниками енергоносіїв тариф може змінюватися без узгодження зі споживачем але у відповідності до законодавства.

Загальна сума складається з сум вартості місячних поставок теплової енергії за весь строк дії договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2 договору).

Відповідно до п.п.6.3-6.5 договору споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 31 числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладі обліку. Для споживачів, що не мають приладів обліку (опалення) у випадку, коли вартість фактичного використання теплової енергії нижче від суми попередньої оплати, залишок (сальдо) розрахунків визначається як попередня оплата на наступний розрахунковий період. Кінцеві розрахунки за фактично спожиту теплову енергію споживач зобов'язан сплачувати не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

У додатку №1 до договору сторонами було узгоджено планові обсяги постачання теплової енергії на потреби опалення споживачу: у січні всього 109,47420 Гкал, у лютому всього 100,73547 Гкал, у березні 84,53840 Гкал, у квітні 21,73480 Гкал, у жовтні 24,64770 Гкал, у листопаді 73,62300 Гкал, у грудні 98,78286 Гкал.

Додатками №№2-5 до договору сторонами узгоджено найменування та адресу споживача й приміщення, розрахунок планової річної вартості послуг опалення, умови припинення постачання теплової енергії тощо.

Додатковою угодою від 18.10.2016р. сторонами внесено зміни до договору №55 та викладено п.6.1 у наступній редакції: «Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених постановою НКРРКУ №1210 від 30.06.2016 р. та складають: теплова енергія 1 Гкал. - 1406,09 грн. (з ПДВ). У залежності від цін на енергоносії, встановлених Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади, постачальниками енергоносіїв тариф може змінюватися без узгодження зі споживачем але у відповідності до законодавства. Загальна сума договору складається з сум вартості місячних поставок теплової енергії за весь строк дії договору».

Додатковою угодою від 18.10.2016р. до договору у зв'язку з реорганізацією ДП «Донецька залізниця» шляхом злиття у ПАТ «Українська залізниця» викладено преамбулу договору в редакції, зокрема, ПАТ «Українська залізниця» Регіональна філія «Донецька залізниця» Структурний підрозділ «Краснолиманська дистанція колії», надалі - Споживач».

Згідно з додатковою угодою від 28.12.2016р. до договору №55 сторонами узгоджено, що розрахунки за теплову енергію, проводяться відповідно до тарифів, встановлених постановою НКРРКУ №2126 від 02.12.2016 р. та складають для потреб споживачів бюджетної сфери та інших споживачів 1467,17 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ), 1760,59 грн. (з ПДВ). Крім цього, даною додатковою угодою внесено зміни до додатку 5 договору «Розрахунок планової вартості теплової енергії».

Як встановлено, з боку позивача датою підписання даного договору №55 вказано 01.01.2014р. Проте, штамп ДП «Донецька залізниця» на даному договорі датований 06.02.2014р.

Згідно п.10.1 договору останній набуває чинності з 01.01.2014р. та діє до 31.12.2018р. (п.10.1 договору). Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.10.3 договору).

За таких обставин, враховуючи, що інших договорів №55 сторонами 01.01.2014р. та 06.02.2014р. не укладалося, суд дійшов висновку, що правовідносини сторін з теплопостачання були врегульовані саме договором №55.

Як встановлено, згідно з наданими до матеріалів справи актами прийому-передачі теплової енергії №1216-55 за грудень 2016р., №117-55 за січень 2017р., №217-55 за лютий 2017р., №317-55 за березень 2017р. та №417-55 за квітень 2017р. позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на суму 702720,82 грн.

Викладене також підтверджується наданими позивачем актами від 15.10.2016р. про підключення до системи центрального опалення об'єктів СП «Краснолиманська дистанція колії» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», які підписані сторонами без будь-яких зауважень або заперечень. При цьому, за змістом актів про підключення опалення облік споживання теплової енергії проводиться згідно з договірними навантаженнями, окрім об'єкту за адресою вул.Привокзальна, 7А, де встановлений прилад обліку.

Факт постачання позивачем обсягів теплової енергії на вказану суму з боку відповідача не спростовано.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вказувалось вище, відповідно до п.п.6.3-6.5 договору №55 споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу вартість зазначеного у договорі обсягу теплової енергії за грудень 2016р. в строк до 27.11.2016р., за січень 2017р. в строк до 28.12.2016р., за лютий 2017р. в строк до 28.01.2017р., за березень 2017р. в строк до 25.02.2017р., за квітень 2017р. в строк до 28.03.2017р.

Відповідачем перераховано позивачу згідно з платіжними дорученнями №344574 від 30.06.2017р. - 163755,30 грн., №344571 від 30.06.2017р. - 177354,08 грн., №344554 від 30.06.2017р. - 166530,59 грн., №344519 від 30.06.2017р. - 172985,63 грн., №344577 від 30.06.2017р. - 22095,22 грн.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної сплати позивачу грошових коштів за отриману теплову енергію всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач виконав з простроченням.

25.05.2017р. сторонами було підписано договір на поставку теплової енергії №55, згідно якого позивач (теплопостачальна організація) взяв на себе обов'язок постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами у терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до договору на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону (п.2.1 договору).

Згідно п.6.1 договору №55 від 25.05.2017р. розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених постановою НКРРКУ №1757 від 29.09.2016 р. та складають: 1 Гкал. - 1468,52 грн. (з ПДВ), з 29.12.2016р. встановлені постановою НКРРКУ №2126 від 02.12.2016р. та складають: 1 Гкал. - 1760,59 грн. (з ПДВ), з 24.02.2017р. встановлені постановою НКРРКУ №151 від 01.02.2017р. та складають: 1 Гкал. - 1906,09 грн. (з ПДВ). У залежності від цін на енергоносії, встановлених Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади, постачальниками енергоносіїв тариф може змінюватися без узгодження зі споживачем але у відповідності до законодавства. Загальна сума договору складається з сум вартості місячних поставок теплової енергії за весь строк дії договору.

Відповідно до п.п.6.3-6.5 договору споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 25 числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку, споживачі, що не мають приладів обліку, сплачують за спожиту теплову енергію згідно з договірним навантаженням.

Згідно п.10.1 договору сторони дійшли згоди, що умови цього договору, відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України поширюються на відносини між ними, які виникли з 01.12.2016р. і діють до 31.12.2017р.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

За висновками суду, відносини з теплопостачання існували між сторонами й до укладання договору №55 від 25.05.2017р.

Так, в спірний період з грудня 2016р. по квітень 2017р. дані правовідносини були врегульовані договором №55 від 01.01.2014р./06.02.2014р., який виконувався сторонами та строк дії якого встановлений до 31.12.2018р. Зокрема, акти приймання-передачі теплової енергії містять у собі посилання на договір №55 від 01.01.2014р./06.02.2014р. Й навіть після підписання договору №55 від 25.05.2017р. відповідач здійснивши платежі на користь позивача послався на рахунки останнього, які були виставлені ще до укладання договору №55 від 25.05.2017р.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.651 Цивільного кодексу України передбачено можливість зміни або розірвання договору за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Договір №55 від 25.05.2017р. був підписаний сторонами в період дії договору №55 від 01.01.2014р./06.02.2014р., внаслідок чого, за висновками суду, умови останнього були фактично змінені сторонами.

Проте, враховуючи, що виконуючи зобов'язання з постачання тепла протягом грудня 2016р.-квітня 2017р. та оплати його вартості сторони посилалися саме на договір №55 від 01.01.2014р./02.06.2014р., суд оцінює належність виконання таких зобов'язань сторін саме у контексті договору на теплопостачання №55 від 01.01.2014р./06.02.2014р.

При цьому, посилання відповідача на недійсність договору №55 від 01.01.2014р./06.02.2017р. суд вважає безпідставними.

Зокрема, за приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем підстав для визнання договору №55 від 01.01.2014р./06.02.2014р. недійсним до матеріалів справи не надано (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 28.11.2016р. по 29.06.2017р. нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 9601,01 грн. та за період з грудня 2016р. по червень 2016р. інфляцію в сумі 50039,26 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.2.3 договору №55 від 01.01.2014р./06.02.2014р. передбачено відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 28.11.2016р. по 29.06.2017р. в розмірі 81946,73 грн.

Розрахунок пені та трьох процентів річних є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Одночасно, щодо вимог про стягнення інфляції суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.3.2 постанови пленума Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, враховуючи, що заборгованість була повністю сплачена відповідачем 30.06.2017р., нарахування інфляції за червень 2017р. є неправомірним.

Як наслідок, за результатом проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача підлягає інфляція в сумі 39021,40 грн. за період з грудня 2016р. по травень 2017р.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення інфляції в сумі 11017,86 грн. є неправомірним, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є необґрунтованими, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 39021,40 грн., три проценти річних в сумі 9601,01 грн. та пеня в сумі 81946,73 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При цьому, виходячи з того, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в сумі більшій ніж передбачено чинним законодавством, судовий збір в сумі 9644,94 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Краматорськ в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Краснолиманська тепломережа", м.Лиман до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", м.Лиман структурного підрозділу "Краснолиманська дистанція колії", м.Лиман про стягнення інфляції в сумі 50039,26 грн., трьох процентів річних в сумі 9601,01 грн. та пені в сумі 81946,73 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 м.Київ, вул.Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" (84404 м.Лиман, вул.Привокзальна, 22) структурного підрозділу "Краснолиманська дистанція колії" (84404 м.Лиман, вул.Привокзальна, 10, ЄДРПОУ 40150216) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (84307 м.Краматорськ. пров.Земляний, 2; 85114 м.Костянтинівка, вул.Ємельянова, 69, ЄДРПОУ 03337119) в особі виробничої одиниці Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Краснолиманська тепломережа" (84404 м.Лиман, пров.Робочий, 6а, ЄДРПОУ 25670552) інфляцію в сумі 39021,40 грн., три проценти річних в сумі 9601,01 грн. та пеню в сумі 81946,73 грн., судовий збір в сумі 1958,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго" (84307 м.Краматорськ. пров.Земляний, 2; 85114 м.Костянтинівка, вул.Ємельянова, 69, ЄДРПОУ 03337119) в особі виробничої одиниці Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Краснолиманська тепломережа" (84404 м.Лиман, пров.Робочий, 6а, ЄДРПОУ 25670552) з державного бюджету України надлишково сплачений судовий збір в сумі 9644,94 грн., сплачений згідно платіжного доручення №348 від 25.05.2017р.

В судовому засіданні 06.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 06.11.2017р.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя І.К. Чорненька

Суддя Н.В. Величко