Постанова № 7002563, 30.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-18061/09/0570

час прийняття постанови: 11-25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротєкс», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про визнання неправомірним та скасування рішення за актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість

за участю представників:

від позивача: Лаврик Н.М., Семенюти І.В. – за дов. від 22.07.2009р.,

від відповідача: Воробйової С.Г. – за дов. від 01.04.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ротєкс» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання неправомірним та скасування рішення за актом від 29 липня 2009 року № 173 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав у відповідача для анулювання реєстрації підприємства як платника податку на додану вартість.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що його дії відповідають вимогам діючого законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ротєкс» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33417153, згідно свідоцтва № 0564000484 серії А № 910636 від 12 грудня 2006 року є платником єдиного податку з 2007 року по 2009 рік.

29 липня 2009 року відповідачем прийнятий акт № 173 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротєкс», індивідуальний податковий номер 334171505640, свідоцтво № 07780915, видане 10 березня 2005 року на бланку № 2-р серії НБ № 965295 ДПІ в Київському районі м. Донецька.

Як вбачається з акту від 29 липня 2009 року, відповідачем встановлено, що позивач як платник податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, які свідчать про наявність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, що підтверджено реєстром податкових декларацій з податку на додану вартість за 12 послідовних місяців. Відповідачем також встановлено, що позивач подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з червня 2008 року по березень 2009 року з показниками, які свідчать про наявність оподатковуваних поставок та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 5248166 грн.; не включено позивачем до податкових зобов’язань виписаних податкових накладних в обсязі 445890 грн. На підставі вищенаведеного, відповідач здійснив висновок, що з урахуванням пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року № 757-р є підстави для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену пунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі – Закон № 2181) та відповідно до підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі – Закон № 168), з будь-яких інших причин.

Як встановлено судом, дані висновки здійснені відповідачем за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів згідно переліку платників податку на додану вартість, згідно з яким встановлений факт виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену пунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 2181, а саме у липні 2008 року в сумі 103360 грн., серпні 2008 року в сумі 83150 грн., жовтні 2008 року в сумі 51660 грн., листопаді 2008 року в сумі 92830 грн., січні 2009 року в сумі 26010 грн., лютому 2009 року в сумі 14330 грн., квітні 2009 року в сумі 49850 грн., травні 2009 року в сумі 24700 грн., на загальну суму 445890 грн.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Процедура та порядок анулювання свідоцтв платника податків на додану вартість регламентується Законом № 168 та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року № 79 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 року за № 208/4429 (надалі - Положення).

Пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168 визначається вичерпний перелік підстав для анулювання реєстрації у якості платника податку на додану вартість, зокрема, анулювання відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Аналогічні викладеним у пункті 9.8 статті 9 Закону № 168 підстави для анулювання реєстрації у якості платника податку на додану вартість містяться у пункті 25 Положення.

Відповідно до пункту 25.2.2 Положення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ (додаток 5). Дата затвердження акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається днем прийняття такого рішення.

Відповідач в обґрунтування прийняття спірного рішення про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість посилається на підпункт «в» пункті 9.8 статті 9 Закону № 168 – «або з будь-яких інших підстав».

Згідно з пунктом 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року № 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання. У разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", реєстрація платників податку на додану вартість анулюється.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що застосування норми підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» можливе та стосується випадків, коли суб’єкт господарювання переходить на застосування систем оподаткування, що є відмінними від системи передбаченої даним законом, звільняються від сплати податком на додану вартість за рішенням суду або з інших причин, які обумовлюють інший порядок сплати податку на додану вартість, тобто дані причини пов’язані з переходом особи на іншу систему оподаткування податком на додану вартість, відмінну від передбаченої Законом України «Про податок на додану вартість» або звільненням такої особи від сплати цього податку.

Таким чином, тлумачення відповідачем підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» як право податкового органу скасовувати свідоцтво платника податку з будь-яких інших причин є неправомірним.

Даному висновку кореспондує зміст пункту 9.8 статті 9 Закону № 168, який передбачає виключний перелік підстав для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, і такої підстави як анулювання свідоцтва «з будь-яких інших причин» за ініціативи податкового органу - не передбачено.

Суд також зазначає, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року № 757-р є чинним з моменту прийняття, тобто саме з даного моменту зобов’язує платників податків декларувати суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання. У спірних правовідносинах має місце застосування відповідачем положень розпорядження Кабінету Міністрів України до податкових періодів з червня 2008 року по травень 2009 року.

Суд не приймає посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року № 757-р з огляду на принцип законності, закріплений статтею 19 Конституції України та статтею 9 КАС України, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 року № 757-р суперечить Закону № 168, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню Закон № 168, а не розпорядження № 757-р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 9.8 статті 9 Закону № 168, для анулювання відповідачем реєстрації позивача у якості платника податку на додану вартість. Відповідач не довів правомірність прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку, викладене в акті від 29 липня 2009 року № 173 в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротєкс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання неправомірним та скасування рішення за актом від 29 липня 2009 року № 173 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротєкс» як платника податку на додану вартість, викладене в акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 29 липня 2009 року № 173.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротєкс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 листопада 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 4 грудня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.