Постанова № 70025269, 31.10.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р. Справа № 907/679/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2017р. про часткове задоволення заяви про забезпечення позову

у справі № 907/679/17

за позовом ОСОБА_3, м.Москва, Російська Федерація

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Дари Закарпаття", Ужгородський район, Закарпатська область

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства,

представники сторін в судове засідання не з'явились

Заяв про відвід суддів не поступило.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.09.17 порушено провадження у справі № 907/679/17 за позовом ОСОБА_3, м.Москва, Російська Федерація, до відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Дари Закарпаття", с. Соломонове, Ужгородський район, Закарпатська область, про визнання недійсними рішень загальних зборів Приватного сільськогосподарського підприємства "Дари Закарпаття", затверджених протоколом № 2 загальних зборів від 14.01.17.

За заявою позивача про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку статтей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України у даній справі, Господарський суд Закарпатської області 18.09.2017 виніс ухвалу, якою частково задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову; заборонено Приватному сільськогосподарському підприємству (далі - ПСГП) "Дари Закарпаття" (98460, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Соломонове, вул. Миру,буд.2, код ЄДРЮОФОПтаГФ 32270114) та будь яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на державну реєстрацію змін до відомостей про Приватне сільськогосподарське підприємство "Дари Закарпаття", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі державну реєстрацію змін до установчих документів цієї юридичної особи; накладено арешт на все рухоме майно Приватного сільськогосподарського підприємства "Дари Закарпаття".

Дану ухвалу оскаржив ОСОБА_2, який, на даний час, є одноосібним засновником Приватного сільськогосподарського підприємства "Дари Закарпаття", частка якого становить 100% у статутному капіталі підприємства.

Скаржник вважає дану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, оскільки судом не враховано встановлені ч.4 ст.67 ГПК України обмеження, а заявником не доведено необхідність вжиття конкретних видів забезпечення позову. Просить оскаржувану ухвалу від 18.09.2017 скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу, просить ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2017 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, яке судова колегія відхилила, з огляду на закінчення 15-ти денного строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду, встановленого ст. 102 ГПК України; клопотання про продовження такого, у відповідності із ст. 69 ГПК України, відповідачем у справі не заявлялось.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Відповідно до ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу. Частиною 6 ст. 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Скаржник наголошує, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на день подання апеляційної скарги, він є одноосібним засновником ПСГП "Дари Закарпаття" , тому будь-які заборони стосовно діяльності підприємства, накладення арешту на майно, безпосередньо стосуються його прав та інтересів, вказує на те, що позивачем не доведено наявності обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Також, посилається на неврахування судом ч. 4 ст. 67 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач у справі зазначає, що апелянт неправильно розуміє суть заходу забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо установчих документів підприємства та відомостей про його керівника. Свої доводи обґрунтовує тим, що незаконними діями було змінено склад учасників; 16.01.2017 відбулася спроба фізичного захоплення майна ПСГП "Дари Закарпаття". За даними фактами відкрито кримінальне провадження.

Скаржник, позивач та відповідач у справі не забезпечили явку своїх представників в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваної ухвали - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд, за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Відповідно до ч. 2 та ч.3 вказаної статті, про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Перевіривши правильність застосування господарським судом норм процесуального права в частині забезпечення даного позову, судова колегія зазначає, що позивачем достатньо обґрунтовано вимоги про забезпечення позову, оскільки незаконне внесення змін до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фактично позбавило позивача права власності та права управління даним підприємством. Крім цього, слід врахувати, що в кримінальному провадженні (експертне дослідження) встановлено факт підробки підпису на довіреності, по якій були вчинені дії щодо внесення змін до установчих документів підприємства.

Згідно ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала господарського суду Закарпатської області прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Отже, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105. 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Закарпатської області області від 18.09.2017р. про часткове задоволення заяви про забезпечення позову у справі № 907/679/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати до Господарського суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко