Рішення № 70024504, 25.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2017

Справа №910/15395/17

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Донецькій області

до Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна

компанія «Національна ме6режа аукціонних центрів»

про стягнення 3 236,71грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача не з»явився

Від відповідача не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

про стягнення з Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Національна ме6режа аукціонних центрів» 3 236, 71 грн. пені за порушення строків виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15395/17 та призначено справу до розгляду на 25.10.2017.

Представник позивача в судове зсідання не з»явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого відправлення. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від позивача до суду не надходило.

Представник відповідача у судове засідання 25.10.2017р. не з’явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З приводу неявки представника в судове засідання суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п. 3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об’єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов’язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що представники позивача та відповідача в процесі розгляду справи 25.10.2017р. не скористалась всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документами у судовому засіданні 25.10.2017р.

В судовому засіданні 25.10.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, 20.02.217р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (надалі позивач) та Публічним акціонерним товариством Державна акціонерна компанія «Національна ме6режа аукціонних центрів» (надалі відповідач) було укладено договір №12 про наданняч послуг з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно дот п.1.1 договору №12 від 20.02.2017р. відповідач зобов»язаний надати з дотриманням вимг законодавства комплекс послуг з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на якій розташований об»єкт незавершеного будівництва – прибудований магазин до 75 – квартирного житловового будинку, за адресою: Донецька обл., Волноваський район, смт. Донське, вул. Кошового, буд. 3-Б, отримати позитивний висновок добровільної державної експертизи.

Відповідно до "Завдань на виконання послуг з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", що "є невід'ємним додатком до Договору № 12 від 20.02.2017 (надалі - Завдання), послугами є: виготовлення документації із землеустрою з метою продажу об'єкта приватизації разом із земельною ділянкою (погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами; визначення та закріплення меж земельної ділянки межовими знаками; надання послуг з присвоєння кадастрового номеру земельної ділянці; погодження та затвердження документації із землеустрою у встановленому порядку, одержання позитивного висновку державної експертизи документації із землеустрою, підготовка інших матеріалів та документів, необхідних для продажу земельної ділянки).

Відповідно до Завдань, документи і матеріали, що повинні бути представлені за результатами наданих послуг -

2.1. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки,

2.2. витяг з Державного земельного кадастру про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці,

2.3. позитивний висновок державної експертизи документації із землеустрою.

Строк данананя послуг задоговром №12 від 20.02.2017р. визначено сторонами в розладі 4 договору.

Загальний строк нададаня послуг становить 83 календарних днів з моменту укладення договору (п.4.1 догвоору).

Строки надання послуг по кожному окремому етапу визначені в календарному плані (Додаток №2) (п.4.2 договору).

З урахуванням умов договору відповідач повинен був надати послуги в строк з 21.02.2017р. по 14.05.2017р.

Позивач 11.05.2017р. направив на адресу відповідача лист за № 11-10-02434 про надання інформації щодо виконання робіт із землеустрою.

Відповідач надав позивачу 22.05.2017р. відповідь за №11-10-02434 на даний лист відповідно до якого відповідач повідомив позивача про начебто затягування виконання договірних зобов'язань з боку Філії "Донецький аукціонний центр" ПАТ ДАК "НМАЦ" та просив розглянути питання щодо переукладення договору з Головним підприємством ПАТ ДАК "НМАЦ".

Оскільки виконавцем по зазначеному договору виступало безпосередньо ПАТ ДАК "НМАЦ", позивачем було прийнято рішення розірвати Договір № 12 від 20.02.2017 з ПАТ ДАК "НМАЦ", на підставі чого було видано наказ від 15.06.2017 № 00483 щодо розірвання Договору № 12 від 20.02.2017.

Листом від 15.06.2017р. за №11-10-03171, який отриманий відповідачем 11.07.2017р., позивач надіслав відповідачу у 2-х примірниках договір про розірвання договору №12 від 20.02.2017р. Крім того, даним листом поивач вимагав сплати відповідачем пені за порушення умов договору.

Листом від 17.07.2017р. відповідач листом за №141 повернув позивачу підписаний договір про розірвання договору.

Зважаючи на те, що відповідачем порушено умов договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 3 239,71 грн.

Оцінюючи подані позивачм докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до умов договору строк наданя послуг визначено сторонами 83 календарних днів з моменту укладення договору (п.4.1 догвоору).

Відповідно до ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Проаналізувавши вищезазначену норму, суд приходить до висновку, що кінцевою датою надання послуг є 14.05.2017р.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач в обумовлені договором строки не надав позивачу послуги передбачені договором № 12 від 20.02.2107р.

Отже, з огляду на невиконання виконання відповідачем свої зобов»язань понадання послуг, підлягають застосуванню штрафні санкції, які передбачені умовами Договору –пеня.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 5.2. Договору у разі порушення строків, визначених календарним планом надання посуг, з виконавця (відповідача) стягнується пеня у розмірі 0,1 % від суми договору за кожний день прострочення а тому суд дійшов висновку, що дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 5.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідачем не надано позивачу послуги. Відповідно до умов договору загальна вартстіь послуг за цим договором становить 16 430 грн. 00 коп. ( п. 2.1 договору).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

При перевірці правильності обчислення позивачем пені, судом встановлено, що позивачем вірно проведено розрахунки, а тому суд, дійшов висновку, що пеня підлягає до стягнення в сумі 3236,71 грн..

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, основані на законі, умовах договору та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Національна мережа аукціонних центрів» (02660, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 20064284) пеню в сумі 3 236 грн. 71 коп. на користь Державного бюджету України (р/р35216050011314, код бюджетної класифікації 22080100, отримувач – ДКСУ, код ЄДРПОУ 13511245, МФО -820172).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Національна мережа аукціонних центрів» (02660, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 20064284) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області ( 61057, м. Харків, Майдан Театральний, 1, корд 13511245) 1 600 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2017 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.