Вирок № 70024044, 06.11.2017, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Глібко О. В..

Справа № 644/6268/17

Провадження № 1-кп/644/624/17

06.11.2017

ВИРОК

іменем України

06 листопада 2017 року

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі головуючого - судді Глібко О.В., за участю: прокурора Харківської місцевої прокуратури №3 - Таманова Є.О., секретаря - Яценко У.М., представника потерпілого - ОСОБА_2, обвинуваченого - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові кримінальне провадження № 42017221050000091 від 22.08.2017 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дзержинськ Донецької області, українця, громадянина України, освіта середня-технічна, працюючого оператором відеоспостереження охоронного агентства «Ягуар», розлученого, інваліда 3-ї групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 у період часу з 09.06.2010 року до 23.06.2016 роук офіційно працював на посаді підсобного робітника у ТОВ «ВП Роганський м'ясокомбінат» та проживав на території м. Харкова.

У подальшому, скориставшись місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 та маючи корисний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами шляхом обману 26.11.2014 року звернувся до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради та під час оформлення довідки про взяття на облік особи переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції надав спеціалісту Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради недостовірні дані щодо дати переміщення з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тобто що він 23.06.2014 року вимушено переїхав до м. Харкова.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_3 01.12.2014 року звернувся до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради та при оформленні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, надав довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції №6332001938 від 26.11.2014 року, на підставі чого йому було незаконно нараховано та виплачено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання за період з 01.12.2014 року по 31.05.2015 року, з 16.07.2015 року по 15.07.2016 року, 23.08.2016 по 30.11.2016 року в сумі 22021,09 грн.

В результаті чого, ОСОБА_3 отриманими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив Державі в особі Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради матеріальну шкоду в сумі 22021,09 грн.

Допитаний у судовому засіданні у якості обвинуваченого ОСОБА_3 щиро розкаявся у скоєному, та пояснив все так, як це викладено у вироку.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 розкаявся у скоєному, суд у відповідності до ч. 3 ст.349 КПК України приходить до висновку про недоцільність дослідження доказів у повному обсязі. З відповідним порядком дослідження матеріалів обвинувачений та інші учасники кримінального провадження погодилися.

3 урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена повністю і його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

При призначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного, дані про його особу.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 раніше не судимий, на обліку у нарколога і психіатра не перебуває, працює оператором відеоспостереження охоронного агентства «Ягуар», за місцем проживання характеризується задовільно, розлучений, має малолітнього сина - ОСОБА_4, 05.04.2002 року інвалід третьої групи за загальним захворюванням, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття.

Обставин, які обтяжують його покарання, не встановлено.

З урахуванням ступеню важкості та ступеню суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, даних, які характеризують особу обвинуваченого, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, та слід призначити йому покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу в дохід Держави в розмірі, передбаченому санкцією вказаної частини вказаної статті.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 заявив клопотання про застосування до нього амністії, оскільки він є інвалідом третьої групи за загальним захворюванням, вчинив кримінальне правопорушення невеликої тяжкості, щиро розкаюється, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши на стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2017 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.12 названого Закону).

Відповідно до п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого у додатку 12 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 на момент набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», з 07.02.2017 року є інвалідом третьої групи за загальним захворюванням на строк до 01.03.2019 року, вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України. Вказане кримінальне правопорушення він вчинив 26.11.2014 року, тобто до дня набрання чинності (07.09.2017 р.) Закону України «Про амністію у 2016 році». У вчиненому щиро кається.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 амністії, передбачених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст.8 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього раніше не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_3 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі п.п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Представник потерпілого ОСОБА_2 також не заперечувала проти застосування до ОСОБА_3 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_3 наслідки застосування амністії, а саме, що у разі застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.

Судові витрати по провадженню відсутні.

Речові докази по провадженню відсутні.

Під час досудового слідства та судового розгляду запобіжний захід до ОСОБА_3 не обирався.

Керуючись ст.ст. 85, 86 КК України, ст.ст. 373 ч.2, 374 КПК України, ст. 3 ЗУ «Про застосування амністії в Україні», п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень в дохід Держави (одержувач: УДКСУ в Індустріальному районі м. Харкова, код одержувача: 37999701, банк одержувача ГУДКСУ у Харківській області, МФО банку: 851011, розрахунковий рахунок: 31110106700009, код бюджетної класифікації: 21081100).

На підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного судом покарання.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя : О.В.Глібко