Рішення № 70021258, 17.10.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна"

організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Етнокультурний";

треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (третя особа 1)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" (третя особа 2)

про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав 32 000,00 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: не з'явилися;

Від відповідача: Дубенська О. В., директор, наказ № 01/14 від 03.06.2014 р.;

Від третьої особи 1: ОСОБА_2, фізична особа-підприємець;

Від третьої особи 2: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 32 000,00 грн. компенсації за незаконне використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" а також 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 року порушено провадження у справі № 910/9778/17, розгляд справи призначено на 12.09.2017 року.

Через відділ діловодства господарського суду 01.09.2017 представник Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" подав заяву про зміну предмету позову. Оскільки заяву про зміну предмету позову від 01.09.2017 позивач заявив в установленому законодавством порядку з дотриманням процесуальних вимог, така заява була прийнята до розгляду судом.

У судовому засіданні 12.09.2017 року було оголошено перерву до 28.09.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 року залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс"; слухання справи відкладено до 17.10.2017 року.

У судовому засіданні 17.10.2017 року представник відповідача та представник від третьої особи 1 проти позовних вимог заперечували, у задоволенні позову просили відмовити.

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - Організація) у судове засідання своїх повноважних представників не направила. Через відділ діловодства господарського суду 13.10.2017 р. від Організації надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю останнього забезпечити явку свого представника у судове засідання, а також у зв'язку з неможливістю ознайомлення зі справою. Судом відхилено зазначене клопотання з огляду на наступне.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Організацією не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт відсутності у позивача, як юридичної особи, можливості направити представника у судове засідання.

Доказів того, що керівництво Організації, яке в силу ст. 28 Господарського процесуального кодексу України може бути представником юридичної особи, не в змозі прийняти участь в судовому засіданні не подано.

Також відхиляється як безпідставні твердження Організації щодо неможливості ознайомлення зі справою, оскільки з дня порушення провадження у справі (20.06.2017) в Організації було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.

З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника Організації не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - видавник) укладено договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до змісту Декларації №1 музичних творів до договору №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами 24.01.2014, видавник передав в управління організації, зокрема, твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_6).

Також, 01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - ліцензіат) укладено ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д.

Як вбачається з додатку №1 до ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014, ліцензіар передав ліцензіату право на використання творів, зокрема, "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_6).

Як зазначає позивач, актом фіксації №01/02/17 від 02.02.2017, складений уповноваженим представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованому за адресою: АДРЕСА_1, в якому, на думку організації, здійснює господарську діяльністю ТОВ "Київ Етнокультурний", зафіксовано факт публічного виконання, зокрема, твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_6).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. "а", статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - Постанова № 5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

У пункті 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова № 12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб.

Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Відповідно до п. 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 ''Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова №12) зазначено, що з огляду на приписи ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві покладається на відповідача.

Відповідно до п. 30.1 Постанови №12, у вирішенні спорів, пов'язаних з передачею авторського права, господарські суди повинні всебічно і повно досліджувати обставини щодо обсягу прав, які передано чи надано у використання за договором, строку дії авторського договору тощо. У разі коли з матеріалів справи вбачається, що мало місце неодноразове передання майнових прав на твір, господарському суду у розгляді справи необхідно з'ясовувати усі обставини, пов'язані із встановленням суб'єктів майнового права на твір і передачею (відчуженням) повністю чи частково прав таких суб'єктів. Зокрема, підлягають з'ясуванню питання про те, який саме обсяг майнових прав передано і чи дотримано при цьому вимоги Закону щодо авторського договору; яким у зв'язку з цим є обсяг майнового права відповідної особи тощо.

Отже, у разі відсутності Свідоцтва на твір позивач повинен довести наявність майнових авторських прав щодо авторського договору, тобто від автора до кінцевого правовласника.

Враховуючи, що Організацією не надано Свідоцтво на Музичний твір, позивач зобов'язаний надати докази дотримання вимог Закону щодо авторського договору, тобто докази передачі майнових авторських прав на Музичний твір від автора до позивача.

Враховуючи, що на підтвердження передачі майнових авторських прав на Музичний твір та їх умов Організація надала виключно Ліцензійний договір № ВЧ-01 11201402-Д від 01.11.2014, укладений між ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" та ТОВ "Ворнер/Чаппелл", встановити який саме обсяг прав щодо Твору належав ТОВ "Ворнер/Чаппелл" на момент укладення Ліцензійного договору № ВЧ-0111201402-Д від 01.11.2014 з ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" і чи мало право ТОВ "Ворнер/Чаппелл" передавати ці права третім особам - не вбачається можливим.

Таким чином неможливо перевірити повноваження ТОВ "Ворнер/Чаппелл" на передачу майнових прав на Музичний твір третім особам, як того вимагають приписи п. 28 та 30.1 Постанови №12, а отже даний договір є недостатнім для встановлення обставин справи (суб'єктності позивача) у розуміння ст. 34 Господарського процесуального кодексу (Обставини справи які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування).

На підтвердження факту використання відповідачем твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_6), у приміщенні ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованому за адресою: АДРЕСА_1, позивачем надано відеозапис публічного сповіщення, акт фіксації № 01/02/17 від 02.02.2017, а також фіскальний чек від 02.02.2017 року.

У процесі провадження у справі судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне сповіщення, з приводу чого судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу "Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом".

У позовній заяві Організація зазначає, що фіксацію використання Музичного твору здійснював представник Організації ОСОБА_5 02.02.2017 року, а в акті фіксації №01/02/17 від 02.02.2017 року зазначається, що представник відповідача відмовився назвати свої дані та підписати акт.

В Акті №01/02/17 від 02.02.2017 року зазначено, що його підписав представник ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності, проте на відеозаписі ОСОБА_5 візуально відсутній, а доручення не демонструється, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка здійснює відеозапис.

В Акті №01/02/17 від 02.02.2017 року зазначено, що представник відповідача відмовився підписувати акт, але з відеозапису вбачається, що представникам відповідача не було запропоновано вказаний акт для ознайомлення та підписання.

З відеозапису не можливо встановити, що акт № 01/02/17 від 02.02.2017 заповнювався та підписувався в ресторані "ІНФОРМАЦІЯ_2" за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, неможливо стверджувати, що фіксація публічного виконання була здійснена належним чином, уповноваженими особами (оскільки не відомо, якою саме особою здійснювалась фіксація, не встановлено відношення її до організації колективного управління).

Відеозапис, зафіксований на диску для лазерних систем зчитування, не дає можливості достовірно ідентифікувати джерело походження звукових сигналів, зафіксованих записом, у зв'язку з поганою якістю запису. Зафіксовані на диску для лазерних систем зчитування звукові сигнали взагалі не можуть бути ідентифіковані в якості фонограм, а крім того, не вбачається можливим з наданого суду відеозапису, зафіксованого на диску для лазерних систем зчитування, встановити ані адресу, за якою він здійснювався, ані дату та час його здійснення

Враховуючи наведене, Акт №01/02/17 від 02.02.2017 року та відеозапис не є достатніми та допустимими доказами, а отже немає можливості встановити, чи відеозапис було здійснено комплексно (одночасне поєднання зображення та звукового супроводу), без ознак монтажу (наприклад, без накладення звукового супроводу на візуальне відображення) перед здійсненням його запису на диск, наданий суду в якості доказу.

Таким чином, з наданих позивачем матеріалів суд унеможливлений дійти до беззаперечного висновку про використання відповідачем саме музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_6, саме у приміщенні ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2016р. між ТОВ «КИЇВ ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ» та ФОП ОСОБА_2 було укладено Угоду про співробітництво та організацію взаємовідносин, згідно якої сторони здійснювали спільну організацію роботу ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Також 01 червня 2016р. між зазначеними сторонами було укладено договір суборенди нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (літ. «А»), відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 прийняв в оренду частину приміщення, в якому було розташовано ресторан. Згідно п. 1.2. даного договору приміщення прийнято в оренду в т.ч. для розміщення й використання культурного центру ресторану.

Між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «КОНТЕНТ ДЕЛІВЕРІ СЕРВІС» було уладено договір доручення № 06-01/11/2016/КДС від 01.11.2016р., відповідно до п. 2.1.1.якого ФОП ОСОБА_2 здійснює виплату винагороди (роялті) за використання у ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_2» способом публічного виконання об'єктів права інтелектуальної власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару на користь суб'єктів майнових прав.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач правомірно використовував спірний музичний твір у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Організація не надала суду доказів (у розумінні статті 32 ГПК України), які б підтверджували порушення авторських прав відповідачем та наявність підстав для стягнення з Товариства компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

З огляду на наведене у позові слід відмовити повністю.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на Організацію.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення 06.11.2017 р.