Рішення № 70021154, 06.11.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.2017 Справа № 904/8315/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Техно-Трейд", м. Кам'янське Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське Дніпропетровської області

про стягнення 9534,34 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: адвокат ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги № 336 від 01.09.2017;

від відповідача: юрисконсульт 1 категорії ОСОБА_2, довіреність № 86 від 07.07.2017.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Техно-Трейд" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення 8500,00 грн боргу за надані послуги з перевезення вантажу.

21.09.2017 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій крім основного боргу заявлено до стягнення 121,56 грн 3% річних, 326,98 грн інфляційних нарахувань та 585,80 грн пені.

Також позивач просить стягнути 3140,00 грн витрат на послуги адвоката.

Відповідач 26.07.2017 надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, посилаючись на відсутність між сторонами договірних відносин.

Позивачем 26.09.2017 заявлено клопотання витребувати у відповідача копію договору між сторонами № 36 від 23.03.2017 на надання послуг з перевезення вантажів та зобов'язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області надати інформацію щодо фінансових відносин між сторонами стосовно податкового кредиту на підставі податкової накладної № 127.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у судовому засіданні 26.09.2017 оголошено перерву до 10.10.2017.

В засіданні суду 10.10.2017 представником позивача надані документи, що підтверджують здійснення його представником адвокатських запитів для отримання вказаних документів та інформації, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.

31.10.2017 позивач надав заперечення на відзив ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" на позовну заяву ТОВ "Транспортна компанія "Техно-Трейд" у справі №904/8315/17, в якому навів доводи щодо безпідставності наведених відповідачем аргументів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що 23.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Техно-Трейд", як перевізником (далі - позивач, перевізник), та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат", як замовником (далі - відповідач, замовник), було укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів №36.

27.03.2017 позивачем відповідачу було надано автотранспортні послуги перевезення вантажу на суму 8500,00 грн з ПДВ, про що свідчать підписаний уповноваженими представниками сторін та засвідчений печатками підприємств позивача та відповідача акт надання послуг №242 від 27.03.2017, податкова накладна №127 від 27.03.2017 на суму 8500,00 грн та товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №029530/1 від 27.03.2017, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 14-16).

Як вбачається з матеріалів справи, вказані автотранспортні послуги були прийняті відповідачем без заперечень та зауважень.

Позивачем відповідачу було виставлено рахунок на оплату №230 від 27.03.2017 на суму 8500,00 грн (а.с. 13), який останнім оплачено не було.

15.08.2017 позивач направив відповідачу засобами поштового зв'язку вимогу кредитора за №1 від 14.08.2017 (вих. №90) щодо погашення боргу та два примірники акту звіряння взаєморозрахунків за договором про надання послуг з перевезення вантажів №36 від 23.03.2007.

Зазначені документи відповідач отримав 18.08.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5193107012240, але вимоги позивача залишив без відповіді та задоволення, належним чином підписаний примірник акту звіряння не повернув.

У зв'язку з вищенаведеними обставинами і виник спір. Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність між сторонами договірних правовідносин та неналежність наданих позивачем доказів.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Статтею 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Однак, за приписами статті 218 цього Кодексу недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за автотранспортні послуги.

Відповідно до статті 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно статті 909 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Матеріали даної справи не містять підписаного сторонами договору про надання послуг з перевезення вантажів №36 від 23.03.2017, на який міститься посилання в акті надання послуг №242 від 27.03.2017, складеному та затвердженому позивачем і відповідачем. Примірник вказаного договору не було надано сторонами і на вимогу суду. Суд не може прийняти до уваги наданий позивачем примірник договору №36 від 23.03.2017 про надання послуг по перевезенню вантажів, підписаний з лише зі сторони перевізника, як такий, що містить узгоджені сторонами умови договору перевезення вантажу, оскільки не має можливості пересвідчитись у автентичності його умов із узгодженими сторонами умовами.

Однак, підписаний та затверджений сторонами акт надання послуг №242 від 27.03.2017, свідчить про існування між сторонами фактичних правовідносин із перевезення вантажу автомобільним транспортом і містить всю необхідну інформацію щодо наданої послуги: її найменування, кількість, ціну та реквізити сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

З огляду на приписи ст. 530 ЦК України та дату отримання відповідачем письмової вимоги позивача, відповідач повинен був виконати своє зобов'язання по оплаті вартості наданих йому автотранспортних послуг протягом 7 робочих днів з дня отримання цієї вимоги, тобто у строк до 31.08.2017 включно (з урахуванням вихідних та святкових днів 18, 19 та 24-27 серпня).

У відповідності до ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32 цього Кодексу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив відсутності між сторонами договірних правовідносин та не спростував факту надання йому позивачем автотранспортних послуг із перевезення вантажу. Доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем на момент розгляду справи суду також не надано.

Отже, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу за надані відповідачу автотранспортні послуги в сумі 8500,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 цього Кодексу встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки.

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 ЦК України).

У зв'язку з відсутністю у справі належних доказів вчинення правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою у вигляді пені у письмовій формі, позовні вимоги в цій частині позову є недоведеними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань та річних встановлено, що позивачем розрахунок зроблено невірно у зв'язку з помилковим визначення строку виконання зобов'язання. Після перерахунку річні у розмірі 3% становлять 12,58 грн за період з 01.09.2017 по 18.09.2017, а інфляційні нарахування стягненню не підлягають, оскільки у вересні 2017 року мала місце дефляція.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати у справі розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог із покладенням на відповідача витрат зі сплати судового збору в сумі 1428,53 грн та витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2500,00 грн.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на оплату послуг адвоката, господарський суд виходив з принципу співрозмірності оплати за надані послуги та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до умов пункту 1.1 договору про надання правової допомоги №336, укладеного 01.09.2017 між позивачем, як клієнтом, та адвокатом ОСОБА_1, клієнт уповноважує адвоката представляти інтереси підприємства у господарському суді Дніпропетровської області, Дніпропетровському апеляційному господарському суді, Вищому господарському суді України у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Техно-Трейд" до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення боргу за договором про надання послуг з перевезення вантажів №36 від 23 березня 2017 року, з усіма процесуальними правами сторони по справі, передбаченими статтями 22 ГПК України.

Умовами пункту 4.2 договору про надання правової допомоги №336 від 01.09.2017 передбачено, що розмір гонорару по конкретній справі буде визначений адвокатом у рахунку, виходячи з обсягу наданих послуг.

Факт оплати послуг адвоката здійснюється на підставі узгодженого та підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) на протязі 3 (трьох) банківських днів з дня підписання сторонами вказаного акту (п. 4.3 договору про надання правової допомоги №336 від 01.09.2017).

Відповідно до свідоцтва серія ДП №2523 від 10.06.2016 про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із платіжним дорученням №4172 від 15.09.2017 позивачем було оплачено адвокату ОСОБА_1 - 3140,00 грн за юридичні послуги підприємству по рахунку 336/1 від 01.09.2017 на підставі договору №336 від 01.09.2017 (а.с. 40). Копії рахунку-фактури №336/1 від 01.09.2017 на суму 3140,00 грн та акту №01 від 01.09.2017 виконаних юридичних робіт до договору №336 про надання правової допомоги від 01.09.2017 року також містяться у матеріалах справи (а.с. 22-23).

У пункті 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК; відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій; у разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (пункт 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Виходячи з викладеного, господарський суд вважає обґрунтованими та розумними витрати на послуги адвоката у розмірі 2500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 36, 43, 44, 49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Камянське, вул. Соборна, 18-б; ідентифікаційний код 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Техно-Трейд" (51931, Дніпропетровська область, м. Камянське, вул. Садова, 87 „А; ідентифікаційний код 36181877) основний борг у сумі 8500,00 грн, 3% річних у сумі 12,58 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 1428,53 грн та витрати на послуги адвоката у сумі 2500,00 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 06.11.2017.

Суддя В.Д. Воронько