Рішення № 70021097, 01.11.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.11.2017 Справа № 905/1961/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Табачніков В.Г.,

у справі за позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства Укртрансгаз, м.Київ,

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз, м.Краматорськ Донецької області,

про стягнення 2 292 695,08 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю від 28.12.2016 року за №2-403

від відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз, м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 2292695,08грн., у тому числі: 1921377,73грн. заборгованість щодо оплати наданих послуг за договором; 224577,82грн. пені; 118284,59грн. інфляційних втрат, 28454,94 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011089/Б09 від 27.09.2011р. із відповідачем, несвоєчасне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості послуг транспортування природного газу за зобовязаннями з липня 2016р. по грудень 2016р., та з січня 2017р. по червень 2017р., внаслідок чого виникли підстави для нарахування 3% річних, пені та інфляційних втрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано у копіях: договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011089/Б09 від 27.09.2011р. із додатковими угодами №1 від 17.01.2013р., №2 від 25.12.2013р., №3 від 17.03.2014р., №4 від 20.06.2014р., №5 від 05.11.2014р., №6 від 28.07.2015р.; акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.07.2016р., від 31.08.2016р., від 30.09.2016р., від 31.10.2016р., від 30.11.2016р., від 31.12.2016р., від 31.01.2017р., від 28.02.2017р., від 31.03.2017р., від 30.04.2017р., від 31.05.2017р., від 30.06.2017р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 193,198 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 612, 625, 953 Цивільного кодексу України.

06.06.2017р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №15/1-2038 від 04.09.2017р., за змістом якого відповідач визнає, що за договором №1109011089/Б09 від 27.09.2011р. має місце прострочення виконання зобовязань. Посилаючись на ненавмисний характер невиконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем, а також на наявність збитків у підприємства, просив суд зменшити розмір пені до 1000,00грн. Також, зауважив на настанні форс-мажорних обставин, за яких згідно п.9.2 договору строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин, та просив розстрочити виконання рішення суду у звязку із наявністю у підприємства значних збитків.

07.09.2017р. відповідач подав заяву про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, на підставі ст.83 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на: передання активів у податкову заставу, арешт банківських рахунків, надання виключних послуг населенню, наявність у товариства збитків, наявність Сертифікату про форс-мажорні обставини, та на те, що активи товариства знаходяться в податковій заставі.

Також, 07.09.2017р. відповідач подав заяву про зменшення розміру пені до 1000,00грн.

Представник позивача у судовому засіданні 01.11.2017р. підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 01.11.2017р. не з'явився.

Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив.

27.09.2011р. між ОСОБА_1 акціонерним товариством Укртрансгаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (Газотранспортне підприємство) та ОСОБА_1 акціонерним товариством По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (Замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011089/Б09, за яким газотранспортне підприємство зобовязується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобовязується сплатити за надані апослуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами Договору (п.1.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р., а в частині розрахунків до нового виконання Замовником своїх зобовязань за цим Договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік менше ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.10.1 договору).

У період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Плановий обсяг транспортування природного газу складає по місяцях: липень 2016р. 28,801, серпень 2016р. 28,349, вересень 2016р. 43,207, жовтень 2016р. 388,188, листопад 2016р. 964,909, грудень 2016р. 1291,421, січні 2017р. 1177,492, лютому 2017р. 1132,349, березні 2017р. 637,482, квітні 2017р. 213,756, травні 2017р. 58,339, червні 2017р. 29,184.

За змістом п.2.1. договору підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності у Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (підтверджені обсяги).

Згідно з п. 2.11.1. договору послуги по транспортуванню природного газу оформляються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі акти наданих послуг).

Газотранспортне підприємство до 15-го числа місяця, наступного за звітнім, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітній місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства (п.2.11.2 договору).

Пунктом 2.11.3. договору встановлено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу трубопроводами газотранспортного підприємства здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства.

За умов п.2.11.4. договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством.

Позивачем представлено суду копії актів про виконання робіт по транспортування природного газу з липня 2016р. по грудень 2016р., та з січня 2017р. по червень 2017р., згідно яких визначено обсяг протранспортованого газу відповідачу відповідно до договору №1109011089/Б09 від 27.09.2011р., а саме:

- у липні 2016р. 28,801 тис.куб.м., вартість послуг 11643,67 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у серпні 2016р. 28,349 тис.куб.м., вартість послуг 11460,94 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у вересні 2016р. 43,207 тис.куб.м., вартість послуг 17467,73 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у жовтні 2016р. 388,188 тис.куб.м., вартість послуг 156936,65 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у листопаді 2016р. 964,909 тис.куб.м., вартість послуг 390093,41 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у грудні 2016р. 1291,421 тис.куб.м., вартість послуг 522095,68 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у січні 2017р. 1177,492 тис.куб.м., вартість послуг 296869,28 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у лютому 2017р. 1132,349 тис.куб.м., вартість послуг 285487,82 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у березні 2017р. 637,482 тис.куб.м., вартість послуг 160721,96 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),

- у квітні 2017р. 213,756 тис.куб.м., вартість послуг 53892,17 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).

Таким чином, беручи до уваги підстави заявлених позовних вимог, позивачем на виконання умов договору №1109011089/Б09 від 27.09.2011р. протранспортовано, а відповідачем отримано послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період з липня 2016р. по квітень 2017р. у загальному обсязі 5905,954тис.куб.м. на суму 1 928 735,60 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.5.5 договору (з урахуванням додаткової угоди №1) оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом перерахування коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Так остаточний розрахунок за зобовязаннями повинен бути здійснений не пізніше:

за липень 2016 року 20.08.2016р.;

за серпень 2016 року 20.09.2016р.;

за вересень 2016 року 20.10.2016р.;

за жовтень 2016 року 20.11.2016р.;

за листопад 2016 року 20.12.2016р.;

за грудень 2016 року 20.01.2017р.;

за січень 2017 року 20.02.2017р.;

за лютий 2017 року 20.03.2017р.;

за березень 2017 року 20.04.2016р.;

за квітень 2017 року 20.05.2017р.

Відповідач не розрахувався за спірними зобовязаннями у повному обсязі. Доказів, що спростовують дане суду не представлено, та з матеріалів справи не вбачається, у звязку з чим, суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості щодо оплати наданих послуг за договором в сумі 1 921 377,73 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобовязання тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем були нараховані інфляційні втрати за прострочення основного зобовязання у загальній сумі 118284,59 грн. (нарахування здійснено:

- за зобовязанням за липень 2016р. - з 01.09.2016р. по 30.06.2017р. на суму 1746,55грн.,

- за зобовязанням за серпень 2016р. - з 01.10.2016р. по 30.06.2017р. на суму 1593,07грн.,

- за зобовязанням за вересень 2016р. - з 01.11.2016р. по 30.06.2017р. на суму 1886,51грн.,

- за зобовязанням за жовтень 2016р. - з 01.12.2016р. по 30.06.2017р. на суму 13967,36грн.,

- за зобовязанням за листопад 2016р. - з 01.01.2017р. по 30.06.2017р. на суму 30817,38грн.,

- за зобовязанням за грудень 2016р. - з 01.02.2017р. по 30.06.2017р. на суму 34980,41грн.,

- за зобовязанням за січень 2017р. - з 01.03.2017р. по 30.06.2017р. на суму 16921,55грн.,

- за зобовязанням за лютий 2017р. - з 01.04.2017р. по 30.06.2017р. на суму 10848,54грн.,

- за зобовязанням за березень 2017р. - з 01.05.2017р. по 30.06.2017р. на суму 4660,94грн.,

- за зобовязанням за квітень 2017р. - з 01.06.2017р. по 30.06.2017р. на суму 862,27грн.).

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних втрат не суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), і тому приймається для нарахування цих вимог.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН, за визначений період, суд дійшов висновку про відповідність їх розміру в загальнійсумі 116064,54 грн.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних 28454,94 грн. (нарахування здійснено:

- за зобовязанням за липень 2016р. - з 21.08.2016р. по 31.07.2017р. на суму 330,17грн.,

- за зобовязанням за серпень 2016р. - з 21.09.2016р. по 31.07.2017р. на суму 295,79грн.,

- за зобовязанням за вересень 2016р. - з 21.10.2016р. по 31.07.2017р. на суму 407,74грн.,

- за зобовязанням за жовтень 2016р. - з 21.11.2016р. по 31.07.2017р. на суму 3263,42грн.,

- за зобовязанням за листопад 2016р. - з 21.12.2016р. по 31.07.2017р. на суму 7149,93грн.,

- за зобовязанням за грудень 2016р. - з 21.01.2017р. по 31.07.2017р. на суму 8239,10грн.,

- за зобовязанням за січень 2017р. - з 21.02.2017р. по 31.07.2017р. на суму 3928,43грн.,

- за зобовязанням за лютий 2017р. - з 21.03.2017р. по 31.07.2017р. на суму 3120,81грн.,

- за зобовязанням за березень 2017р. - з 21.04.2017р. по 31.07.2017р. на суму 1347,42грн.,

- за зобовязанням за квітень 2017р. - з 21.05.2017р. по 31.07.2017р. на суму 318,92грн.,

- за зобовязанням за травень 2017р. - з 21.06.2017р. по 31.07.2017р. на суму 3,63грн.).

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних з урахуванням встановленого вище, в межах періоду, визначеного позивачем, за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН, суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог в сумі 28451,63грн.

Пунктом 7.3 договору сторони обумовили, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобовязання становить 224577,82 грн. (нарахування здійснено:

- за зобовязанням за липень 2016р. - з 21.08.2016р. по 20.02.2017р. на суму 1695,19грн.,

- за зобовязанням за серпень 2016р. - з 21.09.2016р. по 20.03.2017р. на суму 1614,58грн.,

- за зобовязанням за вересень 2016р. - з 21.10.2016р. по 20.04.2017р. на суму 2438,78грн.,

- за зобовязанням за жовтень 2016р. - з 21.11.2016р. по 20.05.2017р. на суму 21472,37грн.,

- за зобовязанням за листопад 2016р. - з 21.12.2016р. по 20.06.2017р. на суму 52732,08грн.,

- за зобовязанням за грудень 2016р. - з 21.01.2017р. по 20.07.2017р. на суму 68888,02грн.,

- за зобовязанням за січень 2017р. - з 21.02.2017р. по 31.07.2017р. на суму 34347,37грн.,

- за зобовязанням за лютий 2017р. - з 21.03.2017р. по 31.07.2017р. на суму 26898,43грн.,

- за зобовязанням за березень 2017р. - з 21.04.2017р. по 31.07.2017р. на суму 11382,64грн.,

- за зобовязанням за квітень 2017р. - з 21.05.2017р. по 31.07.2017р. на суму 2665,08грн.,

- за зобовязанням за травень 2017р. - з 21.06.2017р. по 31.07.2017р. на суму 413,04грн.,

- за зобовязанням за червень 2017р. - з 21.07.2017р. по 31.07.2017р. на суму 30,24грн.).

Згідно Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, з урахуванням наведеного вище, за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН, суд дійшов висновку про дійсний їх розміру сумі 224539,97грн.

Доводи відповідача щодо перевищення відповідачем встановленого ст.232 ГК України шестимісячного строку при здійсненні розрахунку пені судом відхиляються, як такі, що не відповідають дійсності.

При цьому, відповідачем було подано заяву про зменшення розміру пені до 1000,00 гривень, у звязку з чим суд виходить з наступного.

У відповідності до положень ст.551 ЦК України та ст.219 ГК України, ст. 83 ГПК України суд може, з урахуванням інтересів боржника, та за наявністю обставин, які мають істотне значення, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право зменшити розмір штрафних санкцій у зв'язку з наступним.

Відповідно до п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

За змістом ст.ст. 33-34, 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підставами для застосування судом зазначеного права є врахування таких обставин, як: ненавмисний характер невиконання відповідачем своїх зобовязань; наявність збитків у підприємства-відповідача; наявність великої дебіторської заборгованості; докладання з боку відповідача зусиль з метою подолання фінансової кризи, шляхом запровадження чотириденного робочого тижня на підприємстві, та скороченням штатних одиниць, що скорочує витрати.

Враховуючи викладене, господарський суд зменшує розмір штрафу на 70% до суми -67361,99грн.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік, суд зазначає про наступне.

Згідно з п.7.1.2 постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Пунктом 7.2 вказаної постанови суду встановлено, що підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Згідно з ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду.

Керуючись принципами повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, враховуючі те, що відповідачем не обґрунтований та недоведений визначений ним термін для відстрочення виконання рішення в 1 рік, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні такої заяви.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України, абз.4 п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог без урахування зменшення неустойки.

Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства Укртрансгаз, м.Київ, до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 2 292 695,08 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, б.1, ЄДРПОУ 03361075) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м.Київ, Кловський узвіз, б. 9/1, ЄДРПОУ 30019801) 1 921 377,73 грн. заборгованості щодо оплати наданих послуг за договором; 67361,99 грн. пені; 116064,54грн. інфляційних втрат, 28451,63 грн. 3% річних; а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 34356,51грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписаний 06.11.2017р.

Рішення набирає законної сили 17.11.2017р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя О.М. Сковородіна