Рішення № 70021093, 06.11.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.2017 Справа № 904/8184/17

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Гаркуші К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агроцентр", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

Третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, м. Дніпро

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агроцентр" звернулось до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 11.05.2017р. за реєстровим номером №4165 суперечить нормам чинного законодавства України та має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, оскільки при його вчиненні приватний нотаріус помилково зробив висновок про безспірність вимог, також позивач посилається на те, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, нотаріус не отримував від сторін первинних документів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2017р. порушено провадження у справі та залучено у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірину Михайлівну. Справа призначалась до розгляду в судових засіданнях на 19.09.2017р., 03.10.2017р., 17.10.2017р. та 30.10.2017р.

25.09.2017р. на адресу суду надійшло клопотання третьої особи, в якому вона просить розглядати справу без участі її повноважного представника.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог суду, викладених в ухвалах господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2017р., 19.09.2017р., 03.10.2017р., 17.10.2017р. та нез'явленням у судові засідання, розгляд справи відкладався.

Вказані ухвали суду були направлені відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4950105212545, №0160128287296, №4950105533619 ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2017р. та від 03.10.2017р. були отримані відповідачем 07.09.2017р. та 12.10.2017р. відповідно, про що свідчить підпис представника відповідача на зазначених повідомленнях.

Отже, відповідача відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

На день розгляду справи у судовому засіданні 30.10.2017р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що від позивача та відповідача повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні 30.10.2017р. до господарського суду Дніпропетровської області не надходило, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.

17.12.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват Агроцентр" (далі - позичальник) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк) підписаний кредитний договір №П195Г/С (далі - договір).

Як вбачається з матеріалів справи, відбулась зміна найменування позивача з ТОВ "Приват Агроцентр" на ТОВ "Бізнес Агроцентр" При цьому, ідентифікаційний код юридичної особи залишився незмінним.

Відповідно до пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996р.(із змінами та доповненнями), ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агроцентр" (ідентифікаційний код 33339496) правонаступником ТОВ "Приват Агроцентр".

В подальшому, сторони неодноразово вносили зміни до вказаного договору, що підтверджується додатковими угодами №1 від 31.12.2008р., №2 від 02.02.2009р., №3 від 23.02.2009р., №4 від 24.02.2009р., №5 від 24.02.2009р., №б/н від 04.09.2009р., №б/н від 01.10.2009р., №б/н від 15.10.2009р., №б/н від 07.12.2009р., №б/н від 21.12.2009р., №б/н від 01.03.2010р., №б/н від 20.10.2010р. та договорами про внесення змін від 25.12.2013р., від 17.04.2014р. та від 25.07.2016р.

При цьому, відповідно до договору про внесення змін від 25.12.2013р., кредитний договір №П195Г/С від 17.12.2008р. був викладений в новій редакції.

Відповідно до пункту 1.1 договору (в редакції договору про внесення змін від 25.12.2013р.) банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Відновлювана кредитна лінія (далі - кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов'язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів па поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів, рахунки яких відкриті у банку.

Відповідно до пункту 1.3 договору (в редакції договору про внесення змін від 25.12.2013р.) всі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього договору - "істотні умови кредитування".

Пунктом А.1 договору (в редакції договору про внесення змін від 25.12.2013р.) визначено, що вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія.

Згідно з пунктом А.2 договору (в редакції договору про внесення змін від 17.04.2014р.) ліміт цього договору складає 68506981грн.58коп., в тому числі на наступні цілі: 68506981грн.58коп. на поповнення обігових коштів.

Положеннями пункту А.3 договору (в редакції договору про внесення змін від 25.12.2013р.) передбачено, що термін повернення кредиту згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток №1 цього договору). Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашений заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань термін повернення кредиту здійснюється згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток №1 цього договору).

Відповідно до додатку №1 до кредитного договору №П195Г/С від 17.12.2008р. (в редакції договору про внесення змін від 25.12.2013р.) строк повернення кредитних коштів становить 14.12.2014р.

Пунктом А.4 договору (в редакції договору про внесення змін від 25.12.2013р.) визначений, що рахунок для обслуговування кредиту: №29094050119184.

Згідно з пунктом А.6 договору (в редакції договору про внесення змін від 25.12.2013р.) за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 12% річних. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, банк збільшує процентну ставку на 5% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору та дати початку нарахування підвищених процентів. За умови відновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 12% річних. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі 12% річних та дати початку її нарахування.

Згідно умов договору про внесення змін від 25.07.2016р., сторони визначили, що з 01.08.2016р. за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за фіксованою процентною ставкою відповідно до умов пункту А.6 та пункту А.7 договору.

Крім того, сторони визначили, що за період з дати списання коштів з позичкового рахунку до 01.08.2016р. позичальник в термін, встановлений п. 1.2 договору або у день дострокового повернення кредиту п.2.4.1 договору, сплачує банку винагороду за користування кредитом. Розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в термін повернення кредиту п.1.2 договору або строк дострокового повернення кредиту п. 2.4.1 договору.

Позивачем не спростований належними та допустимими доказами факт порушення взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №П195Г/С від 17.12.2008р. в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

Внаслідок невиконання позивачем зобов'язань за кредитним договором №П195Г/С від 17.12.2008р., відповідач звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., яким був вчинений виконавчий напис за реєстровим номером №4165 від 11.05.2016р.

Відповідно до змісту виконавчого напису нотаріуса за реєстровим номером №4165 від 11.05.2016р., з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агроцентр" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" була стягнута заборгованість за кредитним договором №П195Г/С від 17.12.2008р. в розмірі 2393919грн.44коп. за період з 30.12.2016р. по 25.04.2017р. та витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису в розмірі 3000грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса суперечить нормам чинного законодавства України та має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, оскільки при його вчиненні приватний нотаріус помилково зробив висновок про безспірність вимог, також позивач посилається на те, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, нотаріус не отримував від сторін первинних документів.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, статті. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем не спростовано належними та допустимими доказами, наявність станом на 11.05.2016р., заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агроцентр" перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором №П195Г/С від 17.12.2008р. за період з 30.12.2016р. по 25.04.2017р. в розмірі 2393919грн.44коп.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як передбачено в статті 34 закону України "Про нотаріат" однією з нотаріальних дій є вчинення виконавчого напису.

При цьому, позивач вказує на те, що надані нотаріусу для вчинення виконавчого напису документи не підтверджували безспірності вимог банку за кредитним договором.

Згідно з статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Глави 16 (Вчинення виконавчих написів) Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 (далі по тексту - Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3.1. ч. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 (п.3.2. ч.3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29.06.1999р. №1172 передбачено, що для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

У пункті 2 вказаного акта визначено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно із п. 3.5. глави 16 вищевказаного Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Тобто, вказаними приписами законодавства встановлено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус при вчиненні виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів (вказане також підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20.05.2015 у справі 6-158цс15).

В господарських судах при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право.

З наведеного вбачається, що господарський суд при розгляді позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, перевіряє лише належність банку, як кредитору, права задоволення його вимог за кредитним договором, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, а також встановлює наявність (відсутність) об'єктивних обставин, при яких виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню.

При цьому, господарські суди не повинні перевіряти правильність виконавчого напису з позиції законності дій приватного нотаріуса при його вчиненні та здійснювати оцінку його діям при вчиненні виконавчого напису, оскільки за змістом статей 1, 2, 18 Господарського процесуального кодексу України, статей 1 і 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а у відповідності до статті 50 названого Закону нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

До господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

З урахуванням викладеного, посилання позивача як на те, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевірив безспірність вимог, а також на те, що при його вчиненні, нотаріус не отримував від сторін первинних документів є недоведеними належними та допустимими доказами, у встановленому законодавством України порядку.

З аналізу вищенаведених норм законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що викладені позивачем у позові обставини в обґрунтування підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись Законом України "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Агроцентр" до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні від 30.10.2017р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 06.11.2017р.

Суддя Р.Г. Новікова