Рішення № 70020888, 31.10.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.2017 Справа № 904/8220/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТАЛАКТИВ", м. Дніпро

до Державного підприємства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОБУДІВНИЙ ЗАВОД", м. Дніпро

про стягнення 400 000,00грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 13/01/2017 від 13.01.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 2308/2017/1 від 23.08.2017;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалактив» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства «Дніпровський Електровозобудівний завод» (далі - Відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 400 000, 00 грн.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову (а.с. 68-70), обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № 16 від 17.06.2015 Позивачем було сплачено на користь Відповідача попередню оплату за виконання робіт у розмірі 400 000, 00 грн. У зв'язку із тим, що потреба у виконанні передбачених договором робіт згодом відпала, Позивач звернувся до Відповідача з повідомленням про відмову від договору на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України.

Зважаючи на те, що підстава з якої Відповідач отримав спірну суму грошових коштів, відпала, Позивач просив суд стягнути відповідну суму за правилами ст. 1212 ЦК України.

Відповідач проти заявленого позову заперечував, посилаючись на те, що на час звернення Позивача з даним позовом до суду, договір № 16 від 17.06.2015 року не був розірваним. Крім того, Відповідач вважає, що подальша відмова Позивача від договору, суперечить умовам самого договору, яким передбачено можливість його розірвання лише за письмовою згодою сторін. Крім того, заперечуючи проти позову, Відповідача вважає, що виходячи з найменування сторін договору № 16 від 17.06.2015 року та його предмету, даний договір є договором надання послуг, що виключає підстави для його розірвання за правилами ст. 849 ЦК України.

В судовому засіданні 31.10.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалактив» (далі - Замовник) та Державним підприємством «Дніпровський Електровозобудівний завод» (далі - Виконавець) укладено договір № 16. (далі - Договір).

Пунктом 1.1 договору визначено, що Виконавець зобовязується виконувати роботи, зазначені у специфікаціях, а Замовник зобовязується прийняти та оплатити дані роботи.

Умови та термін оплати визначаються сторонами в специфікаціях, які є невідємною частиною договору (п. 2.2 договору).

Відповідно специфікації № 1 до договору, сторони визначили найменування робіт - роботи з механічної обробки центрів колісних, загальну вартість робіт, яка становить 402 000,00 грн. та умови оплати 100% передоплата на підставі наданого рахунку.

На виконання умов договору, згідно рахунків - платіжних вимог № 163 та № 164 від 18.06.2015 року, Позивач перерахував Відповідачу попередню оплату в розмірі 400 000,00 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями (а.с. 17, 18) та актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 24).

Листом № 7/463 від 20.07.2015 Виконавець просив повідомити про потребу у виконані визначених специфікацією робіт, оскільки центра колісні від Замовника не надійшли для їх механічної обробки.

22.07.2015 року, Позивач повідомив Виконавця про відсутність потреби у виконані вищевказаних робіт.

02.02.2016 Позивач звернувся з вимогою про повернення перерахованої суми попередньої оплати, яку мотивував відсутністю потреби у виконанні робіт, передбачених договором.

У відповідь на зазначену вимогу, Відповідач повідомив про неможливість повернення суми попередньої оплати, через відсутність обігових коштів на рахунках підприємства.

04.10.2017 та 20.10.2017 року, Позивач направив на адресу Відповідача повідомлення про відмову від договору № 16 від 17.06.2015 року, з посиланням на приписи ч. 4 ст. 849 ЦК України, та просив повернути суму попередньої оплати в розмірі 400 000,00 грн.

Зазначені повідомлення отримані Відповідачем 23.10.2017 року, що підтверджується інформацією із сайту ДП Укрпошта - сервісу відстежень поштових відправлень (копія надана в матеріали справи).

Як убачається з матеріалів справи, укладений сторонами договір № 16 від 17.06.2015 року, за своєю правовою природою є договором підряду, до якого підлягають застосуванню положення Глави 61 ЦК України.

Доводи Відповідача стосовно того, що даний правочин є договором надання послуг, на думку суду не заслуговують на увагу, адже предметом даного правочину є виконання робіт з переданням її результату замовнику, що відповідає визначенню змісту договору підряду, наведеному в ст. 837 ЦК України.

Згідно із ч. 4 ст. 849 ЦК замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Як вище встановлено судом, користуючись своїм правом, яке імперативно закріплено ч. 4. ст. 849 ЦК України, Позивач відмовився від договору № 16 від 17.06.2015 року, направивши Відповідачеві відповідне письмове повідомлення.

Суд відхиляє доводи Відповідача стосовно того, що одностороння відмова Позивача від договору суперечить умовам п. 8.2. даного правочину, який передбачає розірвання договору лише за письмовою згодою сторін, адже, як вище зазначено судом, право замовника на односторонню відмові від договору підряду, імперативно закріплено ч. 4 ст. 849 ЦК України та не може бути обмежено умовами договору.

В силу приписів ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним.

Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В силу приписів ч. 3 названої статті, положення глави 83 ЦК України застосовуються, крім іншого до вимог про повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні.

Враховуючи те, що за правовідносинами, які виникли на підставі договору № 16 від 17.06.2015 року, виконання мало місце лише з боку однієї сторони у зобов'язанні - Позивача, який здійснив попередню оплату підрядних робіт, та зважаючи на те, що згодом зазначений договір було розірвано, тобто, підстава за якою Відповідач отримав спірну грошову суму відпала, суд вважає, що вимоги Позивача, які заявлені на підставі ст. 1212 ЦК України, є обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Згідно приписів ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 651, 653, 837, 849, 1212 ЦК України; ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83-85 ГПК України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

Стягнути з Державного підприємства «Дніпровський Електровозобудівний завод» (49068, м. Дніпро, вул. Орбітальна, 13, код ЄДРПОУ 32495626 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалактив» (49033, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 106А) 400 000,00 грн. основного боргу, 6 000, 00 грн. витрат зі сплати судового збору, видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 06.11.2017

Суддя ОСОБА_3