Постанова № 70020780, 30.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року Справа № 904/12169/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Корнілової Ж.О., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши матеріали касаційноїскаргипублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.17 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.17у справі№904/12169/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"допублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"простягнення 81 733,86грн.,за участі представників сторін:

від позивача - Литвин Ю.С.,

від відповідача - Долгих А.С.,

У С Т А Н О В И В:

26.12.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" звернулися до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" 81 733,86грн. нарахованої плати за користування вагоном, який перебував у ремонті з вини останніх.

14.02.2017 рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мельниченко І.Ф.), залишеним без змін 10.04.2017 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді Широкобокова Л.П., Орєшкіна Е.В., Сизько І.А.) позов задоволено, стягнуто з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ТОВ "Металургтранс" 81 733,86грн. та судові витрати.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" посилалися на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які просили скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 20.04.2015 між публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (виконавець) було укладено договір на транспортно-експедиторські послуги №2045 (з додатками та додатковими угодами), строком дії до 31.12.2016, а в частині розрахунків та нарахування і відшкодування санкцій - до повного їх завершення (п.9.1. договору).

Відповідно до п.2.1.1. договору виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з організації перевезення вантажів у вагонах по напрямках та об'ємах, зазначених в заявках, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги, у порядку та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього.

Згідно п.2.1.2. договору перелік необхідних замовнику послуг, їх вартість, номенклатура вантажу, розрахункова вага, маршрути перевезень та інші істотні умови організації перевезень визначаються сторонами в Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.2. договору сторони визначили, що вартість плати за користування вагонами виконавця за цим договором визначається сторонами у додаткових угодах до нього, які є його невід'ємною частиною. Розмір плати за користування вагонами визначений Додатковою угодою №1/4 від 30.04.2015 до договору (з урахуванням змін згідно додаткової угоди №64 від 23.03.2016 та №95 від 31.08.2016).

За умовами пункту 5.7. договору у разі пошкодження, розукомплектування, приведення в непридатність вагонів під час їх знаходження на під'їзній колії замовника, він забезпечує проведення ремонту такого вагону за власний рахунок в найкоротші строки. За весь час відволікання вагону для проведення ремонтних робіт замовник сплачує виконавцю плату за користування згідно умов додатків/додаткових угод до договору. Період відволікання вагонів для проведення їх ремонту та відновлення визначається з дати складання повідомлення форми ВУ-23 до дати складання повідомлення форми ВУ-36, які визначаються на підставі даних електронної бази ГІОЦ Укрзалізниці та/або документів, оформлених відповідно до діючих нормативних актів.

Господарськими судами встановлено, що з 00-20 год. 14.03.2016 до 15-40 год. 18.07.2016 спірний вагон знаходився у відповідача, у зв'язку з чим позивач нарахував плату за користування у розмірі 81 733,86грн., склав на цю суму акт прийому-передачі послуг №4131/2864 від 17.10.2016, оформив рахунок №2838 від 17.10.2016, та 18.10.2016 передав їх представнику відповідача, що останнім не заперечується.

Утім відповідач відмовився сплатити надані послуги із посиланням на п.3.1.1.11 та п.3.3.3.11 договору через сплив передбачених для пред'явлення рахунку 45-ти діб з часу виконання робіт.

Зі змісту правовідносин сторін убачається, що укладений між ними договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування при перевезенні вантажів залізничним транспортом.

Відповідно до приписів ст.316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу.

Згідно положень ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Як визначено сторонами у п.4.1. договору, замовник проводить оплату вартості організації перевезень вантажів, оплату за користування вагонами, оплату винагороди (плати) експедитора і вартості інших узгоджених сторонами послуг за фактом наданих послуг на підставі наданих актів приймання-передачі наданих послуг, рахунків та податкових накладних протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання оригіналів актів.

Із матеріалів справи видно, що факт пошкодження вагону №56619729 підтверджується актом про пошкодження вагону №68 форми ВУ-25М та повідомленням форми ВУ-23 від 14.03.2016, тобто посвідчений за правилами пункту 5.7. договору.

У пункті 3.1.1.11 договору встановлено, що виконавець зобов'язується пред'являти рахунки по платі за користування вагонами протягом 45 календарних днів після місяця, в якому було зафіксовано час знаходження. У разі невиконання зобов'язання, зазначеного у п.3.1.1.11, замовник не приймає претензії та фінансові зобов'язання від виконавця.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що доказів здійснення розрахунків за користування спірним вагоном у період його відволікання для проведення ремонту в сумі 81 733,86грн., що не спростовувалось відповідачем, останнім не надано, тому вимоги щодо примусового стягнення цієї заборгованості є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи та доводи сторін, господарські суди мотивовано відхилили твердження відповідача щодо недотримання умов п.3.1.1.11 договору з тих підстав, що умови цього пункту виходячи зі змісту п.3.1.1.10 розділу 3.1 договору, поширюються на обов'язок виконавця щодо надання документів, які стосуються плати за користування вагонами на станціях вантажоодержувача/вантажовідправника, крім під'їзних колій Замовника. Між тим, пошкодження вагону №56619729 відбулося на коліях вантажовласника "ст.Восточно-Сортировочная путь №26", що зафіксовано в акті №68 від 08.02.2016.

За таких обставин, попередні судові інстанції правомірно стягнули з відповідача визначену суму плати за користування вагоном, який перебував у ремонті, дійшовши обгрунтованого висновку щодо відповідності дій позивача умовам укладеного договору, вимогам Статуту та Правилам користування вагонами.

Твердження заявника стосовно того, що господарським судом Дніпропетровської області розглядається справа №904/4201/17 про тлумачення змісту пунктів 3.1.1.11 та 3.1.1.12 договору, до вирішення якої неможливо розглянути спір у цій справі, були відхилені обгрунтованими висновками суду апеляційної інстанції, яким зазначено, що надання правової оцінки договору, що є підставою позову, входить до обов'язків суду при розгляді конкретного спору про право. Тому відсутня неможливість розгляду цієї справи, оскільки господарський суд самостійно встановлює зазначені обставини при вирішенні справи по суті.

Належних обґрунтувань, із посиланням на норми права, які б спростовували висновки судів обох інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст.111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2017 у справі №904/12169/16 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Ж.О. Корнілова

Суддя Н.М. Нєсвєтова