Вирок № 70020618, 26.10.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/6054/17

н.п. 1-кп/415/756/17

ВИРОК

Іменем України

26 жовтня 2017 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.

за участю секретаря Бервено Ю.В.,

прокурора Швиденко О.С.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130240001860 від 08 серпня 2017 року у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодруженого, судимого 25 квітня 2003 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.185 ч.3, ст. 70 ч.1, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі; 06 листопада 2008 року Лисичанським міським судом за ст.309 ч.1 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 УУ України звільнений з випробувальним терміном на 1 рік; 05 січня 2010 року Лисичанським міським судом за ст.263 ч.1, ст.71,72 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 19 червня 2013 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.2, ст.263 ч.2, ст. 297 ч.2, ст.357 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 23 травня 2017 року, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На початку вересня 2017 року у денний час доби, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2, знаходився неподалік терикону, який розташований в районі КП «Лисичанський завод ЗБВ» міста Лисичанська Луганської області, знайшов корпус ручної бойової гранати РГД-5 та підривач УЗРГМ-2 для ручних гранат РГД-5 та РГ-42, де у нього виник умисел на придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 залишив бойову гранату РГД-5 та підривач УЗРГМ-2 для ручних гранат РГД-5, Ф-1 та РГ-42 собі, після чого переніс в інше місце біля зазначеного терикону. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, 07 вересня 2017 року, ОСОБА_2, прийшов до терикону, який розташований в районі КП «Лисичанський завод ЗБВ» міста Лисичанська Луганської області та взяв раніше знайдені ним корпус ручної бойової гранати РГД-5 та підривач УЗРГМ-2 для ручних гранат РГД-5, Ф-1 та РГ-42, та з метою їх подальшого зберігання, направився за місцем свого мешкання. В районі магазину «Тонік», який розташований за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Генерала Потапенка, будинок №319, ОСОБА_2 був зупинений працівниками поліції для встановлення особистості. У період часу з 21 години 40 хвилин до 22 години 55 хвилин під час огляду місця події, працівники поліції виявили та вилучили вищевказані корпус ручної бойової гранати РГД-5 та підривач УЗРГМ-2, які згідно висновку вибухотехнічної експертизи № 19/113/10/283-е від 27.09.2017 року є конструктивно-оформленим зарядом вибухової речовини корпусом ручної бойової гранати РГД-5 та засобом ініціювання-підривачем УЗРГМ-2 для ручних гранат РГД-5, Ф-1 та РГ-42, які в сукупності будуть являтися боєприпасом.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

29 вересня 2017 року під час досудового розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017130240001860 від 08 серпня 2017 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_3, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_2, за участю захисника ОСОБА_1, на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочину та зобов'язався: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, у звязку з наявністю обставини, що помякшує покарання підозрюваного ОСОБА_2, а саме щирим каяттям. В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також розяснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст.473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, у тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст.476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Швиденко О.С. у підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник ОСОБА_1 також вважала можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз. Просила суд призначити обвинуваченому ОСОБА_2 мінімальний іспитовий строк.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до положення ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 263 ч.1 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом зясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 29.09.2017 між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_3 та підозрюваним у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2, відповідає вимогам ст.ст.469, 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 263 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з урахуванням обставини, яка відповідно до ст. 66 КК України помякшує покарання обвинуваченого щире каяття, та відсутністю обставин, що його обтяжують. Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства. Очевидної неможливості виконання обвинуваченого взятих на себе зобов'язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому ОСОБА_2 узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст.474 ч.7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням вибухотехнічної експертизи № 19/113/10/283-е від 27.09.2017, що згідно довідки НДЕКЦ складає 790 гривень 96 копійок, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 у дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази по справі, а саме - скоба, кільце з чекою, металеві осколки та первинна упаковка, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, підлягають знищенню.

Керуючись п. 1 ч.3 ст.314, ч.2 ст.373, статтями 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29.09.2017 між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_2, за участю захисника ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130240001860 від 08 серпня 2017 року відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обовязки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням вибухотехнічної експертизи в сумі 790 гривень 96 копійок у дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази: скоба, кільце з чекою, металеві осколки та первинна упаковка, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, - знищити.

Відповідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.4 ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: О.В. Шевченко