Рішення № 70020579, 01.11.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1988/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

01.11.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів: Суровицької Л.В., Чельник О.І.

секретар Бодопрост М.М.

за участю сторін і їх представників

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності.

Зазначала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17 липня 2015 року їй на праві спільної часткової власності належить 2/3 частки житлового будинку № 21 по вул. Вільній в м. Світловодську та відповідна земельна ділянка. Відповідачці на підставі рішення Світловодського міськрайонного суду від 08 лютого 2016 року належить на праві спільної часткової власності 1/3 частки житлового будинку № 21 по вул. Вільній в м. Світловодську та відповідна частина земельної ділянки. Право спільної часткової власності кожна з них набула в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який доводився їй чоловіком, а відповідачці батьком.

Вона та відповідачка не є членами однієї сім’ї, спільно не проживають, спільного господарства не ведуть.

Частина відповідачки у праві спільної власності на житловий будинок є незначною, оскільки на неї припадає 1/3 частки житлового будинку, вона ж має ідеальну частку, яка становить 2/3 від вартості всього житлового будинку.

Розмір частки відповідачки не дає можливості виділити в натурі приміщення (кімнату) для володіння та користування, оскільки становить менший розмір ніж площа будь-якого з приміщень житлового будинку. Відповідно до технічного паспорту на будинок, частина житлової площі, що припадає на частку відповідачки становить 11,03 кв. м, що менше норми жилої площі, встановленої ст.47 ЖК України, яка складає 13,65 кв.м.

З висновку експертного дослідження вбачається, що виділ з домоволодіння в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників в розмірі 1/3 та 2/3 на дві окремі квартири, з технічної точки зору не можливий.

Відповідачка зверталась до неї із пропозицією відчуження на її користь своєї частки, однак надто завищила її вартість, тому вона відмовилась від купівлі її частки.

Відповідачка відмовляється здійснювати капітальний ремонт житлового будинку та надвірних споруд, облаштовувати прибудинкову територію та нести витрати по оплаті комунальних послуг, поточні витрати на утримання житлового будинку, що робить неможливим спільне володіння та користування майном. Ремонтні роботи проводились нею за власний рахунок. Особові рахунки на своє ім’я відповідачка не переоформила. Не здійснює жодних видатків на утримання спірного майна.

Відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстрована та проживає.

Просила припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/3 частку житлового будинку № 21 по вул. Вільна в м. Світловодську та 1/3 частку земельної ділянки, кадастровий номер 3510900000:50:100:0026, площею 0,0600 га, за адресою: м. Світловодськ, вул. Вільна, 21. Присудити на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за належну їй 1/3 частку житлового будинку та 1/3 частку земельної ділянки у розмірі 88917 грн. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частку житлового будинку № 21 та 1/3 частку земельної ділянки та стягнути на її користь судовий збір.

В ході судового розгляду позовні вимоги уточнила в частині розміру грошової компенсації за належну їй 1/3 частку житлового будинку та 1/3 частку земельної ділянки та просила визначити її в сумі 60728 грн. 67 коп., стягнути з відповідачки на її користь судовий збір в сумі 889 грн. 17 коп. та витрати на проведення експертизи в сумі 5346 грн.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2017 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що суд незаконно позбавив її права власності на 1/3 частку житлового будинку та прилеглої земельної ділянки та безпідставно визначив її частку в житловому будинку, як незначну. Набувши право власності на 1/3 частку спірного нерухомого майна вона не може ним користуватись, оскільки позивачка не надає такої можливості. З цих причин вона ще в жовтні 2016 року до подання цього позову звернулась в суд з позовом про вселення в спірний будинок, провадження в якій судом зупинено до розгляду цієї справи. Вона бажає реалізувати своє право на проживання та користування вказаною нерухомістю. Докази того, що сумісне користування будинком неможливе і що вона та члени її сім’ї забезпечені іншою жилою площею відсутні. Вона з двома неповнолітніми різностатевими дітьми проживає в двокімнатній квартирі жилою площею 27,5 кв.м, тобто вона з сім’єю не забезпечені житлом, адже у кожного з них немає окремої житлової кімнати. Факт того, що на даний час місцем її з сім’єю проживання є м. Дніпро не позбавляє її права проживання в спірному будинку. Суд безпідставно дійшов висновку, що припинення права власності на 1/3 частку житлового будинку та земельної ділянки не завдасть їй та її сім’ї істотної шкоди, оскільки житлові умови, в яких проживає вона з сім’єю є недостатніми для нормального існування. Також в м. Світловодську проживає її мати, яка є пенсіонером та хворою людиною. Проживання в одному населеному пункті разом із нею відповідатиме інтересам її та її сім’ї. Грошова компенсація в сумі 60728 грн. 67 коп. явно не відповідає дійсній вартості 1/3 частки житлового будинку та 1/3 частки земельної ділянки та є значно заниженою.

В засіданні апеляційного суду відповідач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, зазначивши, що рішення суду про позбавлення права власності, є несправедливим, а позивач та її представник просили відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним та не порушує інтереси відповідача.

Колегія суддів вважає, що в апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 16 січня 2015 року помер ОСОБА_4, після смерті якого залишилося спадкове майно, зокрема, житловий будинок та земельна ділянка площею 600 кв.м., що розташовані в м. Світловодськ, вул. Вільна, 21 .

Із свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17 липня 2015 року на 2/3 частини житлового будинку на ім’я позивача ОСОБА_3, вбачається, що позивач в порядку спадкування за законом успадковує 1/3 частину спадкового майна, як дружина спадкодавця, а 1/3 частину вона успадковує з тих підстав, що на її користь від 1/3 частини спадщини відмовився син спадкодавця ОСОБА_5 (а.с.14-15).

Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2016 року підтверджується, що ОСОБА_2 не змогла отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на будинок та земельну ділянку через відсутність у неї правовстановлювальних документів на це майно, тому цим рішенням суду за нею визнано право власності на 1/3 частку житлового будинку та 1/3 частку земельної ділянки (а.с.21-25).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 317, 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян, власність зобов’язує. На зміст права власності не випливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Разом з тим, відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 365 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позову, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї і саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року №6-68 цс 14, від 16 січня 2012 року № 6-81ск11, від 02 липня 2014 року № 6-68цс14 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права .

З аналізу ч. 2 ст. 365 ЦК України випливає, що згоди особи, право якої на частку у спільному майні припиняється, на отримання грошової компенсації не вимагається, а позивачу необхідно лише довести обставини, передбачені ч. 1 ст. 365 ЦК України, а й внести розмір цієї компенсації на депозитний рахунок суду.

Крім того, у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз'яснено, що при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

Задовольняючи позов про припинення права власності відповідача на 1/3 частку будинку та 1/3 частку земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що частка відповідача у праві власності є незначною, оскільки не може бути виділена, що підтверджується висновком експертизи, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки вона за свою частку гарантовано отримує грошову компенсацію, яка внесена позивачем на депозитний рахунок, однак погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та зроблений внаслідок неналежної оцінки доказів, які надали сторони.

Матеріалами справи підтверджується, що спірний будинок, загальною площею 51,1 кв.м.,житловою площею 33,1 кв.м., складається з трьох житлових кімнат площею 11,2 кв.м., 14 кв.м., 7,9 кв.м., таким чином 1/3 частка відповідача становить 17 кв.м загальної площі та 11,03 кв.м. житлової площі (а.с.17,27). Відповідач, зокрема, зазначала, що вона б могла користуватися житловою кімнатою площею 11,2 кв.м., що відповідає її частці.

Той факт, що за висновком експертиз розділити спірний будинок на дві окремі ізольовані квартири не дозволяє дотримання об’ємно-планувальних вимог чинних будівельних норм та правил, а саме, щоб становили житлова кімната 15 кв.м., кухня 7 кв.м., передпокій, санвузол 3,8 кв.м., не свідчить про те, що 1/3 частка відповідача є незначною у праві власності на будинок та земельну ділянку.

Докази того, що неможливо встановити між співвласниками порядок користування спірним майном відповідно до їх часток у праві власності, суду не надані. Також відсутні докази, які б свідчили про те, що спільне володіння і користування жилим будинком сторонами є неможливим.

Посилання суду на ст.47 ЖК України щодо дотримання норми житлової площі в розмірі 13,65 кв.м. на одну особу при поділі нерухомого майна, яке перебуває у приватній власності громадянина, є безпідставним. Також обгрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо одностороннього застосування цієї норми права при вирішенні спору. Зокрема, цю норму житлової площі суд врахував для обгрунтування висновку про позбавлення відповідача права власності на частку нерухомого майна, разом з тим не застосував її при оцінці істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, яка складається з трьох осіб та має квартиру площею 27,5 кв.м. і саме за рахунок спірної частки будинку буде майже забезпечена житловою площею відповідно до зазначеної норми.

Крім того, сторони не дійшли згоди щодо вартості частки відповідача у спірному майні, а надані суду експерті висновки (а.с.26-36,118-130) мають різницю вартості частки відповідача в сумі 28189 грн. (88917 грн. і 60728 грн.).

Щодо дійсної вартості спірного нерухомого майна колегія суддів, також враховує пояснення сторін в засіданнях апеляційного суду.

Зокрема, відповідач та її представник пояснили, що у позивача на праві особистої власності була двохкімнатна квартира в м.Світловодську, яку вона продала в 2015 році та сплатила сину спадкодавця та брату відповідача за частку у спадщині 200000 грн., 28 тисяч за автомобіль, 18-20 тисяч грн. за грошові вклади, решту суми в межах 150000 грн. за частку в будинку, на таких умовах він відмовився від спадщини на користь позивача. Крім того, відповідач також зазначила, що цей будинок був у власності ще її діда, вона згідна виплатити позивачу грошову компенсацію за її 2/3 частки пропорційно до тієї частки, яку та їй пропонує, однак на таку ціну за 2/3 частки позивач не погоджується. Також просила врахувати, що вона не вживала заходи для погіршення своїх житлових умов, як позивач, яка позбулася права власності на квартиру.

Факт продажу належної їй квартири в 2015 році після смерті чоловіка та сплату брату відповідача 200000 грн. за його частку у спадщині позивач в засіданні апеляційного суду не заперечувала, проте зауважила, що не може сказати, скільки саме вона сплатила за частку в будинку, оскільки передала кошти також за грошовий вклад та за 1/6 частку автомобіля, вона не думала, що відповідач подасть заяву про прийняття спадщини, оскільки батька вона не доглядала, про подання заяви попередньо її не повідомила. Грошовий вклад спадкодавця складав приблизно 100-110 тисяч грн.

Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2016 року підтверджується, що вартість 1/6 частини автомобіля становить 28000 грн. (а.с.21-25).

Таким чином, кожна із сторін погоджується виплатити іншій стороні грошову компенсацію за ціною будинку 182186 грн., проте не погоджується на отримання такої ж суми грошової компенсації за свою частку. Продати будинок та поділитися грішми сторони також не домовилися.

За таких обставин колегія суддів вважає, що частку відповідача у праві власності на будинок та земельну ділянку не можна визнати незначною, а неотримання грошової компенсації в належному розмірі за частку в нерухомому майні завдає істотної шкоди інтересам власника та членам його сім'ї, тому передбачені законом підстави для припинення права власності відповідача на частку в майні відсутні.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2017 року.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: Л.ВІ.Суровицька

ОСОБА_6