Рішення № 70019506, 01.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5465/17 Справа № 201/6204/17 Головуючий у 1 й інстанції - Ходаківський М. П. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 59

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Попазовій Н.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, Університету митної справи та фінансів на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 червня 2017 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 до Університету митної справи та фінансів про стягнення заборгованості з виплати стипендії, стягнення неповернутих коштів за навчання, втраченої вигоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що він навчався на денному відділенні бюджетної форми фінансування технічного факультету Університету митної справи та фінансів з 01 вересня 2010 року по 03 липня 2014 року.

Батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на час його вступу до університету мав стаж роботи під землею 18 років, що підтверджено відповідними документами і тому позивач, користуючись пільгою передбаченою ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мав право, як дитина батько якої мав стаж підземної роботи понад 15 років на стипендію за рахунок коштів державного бюджету в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Після вступу на навчання, він мав право на отримання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб в розмірі 1 281 грн., проте за період з травня 2014 року по грудень 2014 року, стипендія не нараховувалася і не виплачувалася, у зв»язку з чим виникла заборгованість зі сплати стипендії у розмірі 8 526 грн.

Крім того, в період з 01 вересня 2014 року по 29 грудня 2014 року він навчався на п»ятому курсі за спеціальністю «Інформаційні управляючі системи та технології» на денній формі навчання за кошти фізичних та юридичних осіб, в порушення вищевказаного Закону.

В період з 01 вересня 2015 року по 25 червня 2016 року він навчався на п»ятому курсі за спеціальністю «Інформаційні управляючі системи та технології» на денній формі навчання, за кошти державного бюджету, та будучі випускником закладу, не був працевлаштований, чим саме йому завдано збитки, у вигляді недоотриманої заробітної плати.

Позивач зазначає, що відповідач не в повному обсязі нараховував та виплачував йому стипендію, у зв'язку з чим утворилась недоплата у розмірі 2 212 грн. за період з вересня 2015 року по грудень 2015 року, та у розмірі 8 412 грн. за період з січня 2016 року по червень 2016 року.

На підставі викладеного, просив стягнути заборгованість із виплати стипендії, залишок неповернутої суми у розмірі 6 600 грн., сплаченої вартості освітньої послуги за рік навчання за договором про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання освітніх послуг Академією митної служби України № 36 від 04 серпня 2014 року; збитки у вигляді упущеної вигоди внаслідок неотримання ним заробітної плати за період з 01 вересня 2016 року по 01 травня 2017 року у розмірі 18 750 грн. та витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 червня 2017 року позовні вимоги задоволено частково (а.с.63-66).

Стягнуто з Університету митної справи та фінансів на користь ОСОБА_2 недонараховану та невиплачену стипендію за період з 01 травня 2014 року по 01 липня 2014 року к розмірі 2 436 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог (а.с.26-32).

В апеляційній скарзі Університет митної справи та фінансів, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просить змінити рішення суду в частині розподілу судових витрат (а.с.33-40).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити, в той час, як апеляційну скаргу Університету митної справи та фінансів, слід задовольнити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду першої інстанції не в повному обсязі відповідає вимогам закону.

Згідно преамбули та ст. 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», цей Закон спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

Дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у редакції станом на 01 вересня 2014 року, шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менш як три роки, а також протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти особи, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами I або IIгрупи, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 навчався на денному відділенні бюджетної форми фінансування технічного факультету Університету митної справи та фінансів з 01 вересня 2010 року по 03 липня 2014 року. По закінченню навчання отримав диплом бакалавра.

В подальшому він був зарахований до Академії на п»ятий курс за спеціальністю «Інформаційні управляючі системи та технології» за кошти фізичних та юридичних осіб.

За довідкою ДТЕК «Шахта «Павлоградвугілля» № 1-6/4815 від 20 травня 2010 року батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3, має стаж роботи у вугільній промисловості на підземних роботах з повним робочим днем у шахті 18 років 09 місяців 24 дні (а.с. 24).

Таким чином, наявність у ОСОБА_3 стажу підземних робіт 18 років 09 місяців на момент зарахування його сина до курсантів першого курсу, прийнятих на навчання в Академію митної справи та фінансів за державним замовленням, є тією обставиною відповідно диспозиції ч. 1 ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», що становить підставу виплати ОСОБА_2 стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Нарахування йому стипендії на загальних підставах свідчить про порушенням вимог Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку відповідно до вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, правильно виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з Академії митної справи та фінансів на користь позивача недонарахованої та невиплаченої стипендії за період із 01 травня 2014 року по 01 липня 2014 року у розмірі 2 436 грн.

Крім того, правильним є висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, внаслідок неотримання ним заробітної плати за період з 01 вересня 2016 року по 01 травня 2017 року у розмірі 18 750 грн., з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 56 Закону України «Про вищу освіту, визначено, що випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 04 березня 2004 року № 5-рп/2004 у справі № 1-4/2004, положення ст. 53 Конституції України про забезпечення державою безоплатності вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах необхідно розглядати у контексті гарантованого Основним Законом України права на освіту та доступу громадян України до її здобуття в цих навчальних закладах на конкурсній основі.

Аналізуючи вищезазначені норми законодавства, колегія суддів вважає, що право обов'язкового працевлаштування на підставі направлення на роботу виникає відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником. Натомість, Держава у співпраці з вищими навчальними закладами забезпечує створення умов для реалізації випускниками права на працю, гарантує створення рівних можливостей для вибору місця роботи, виду трудової діяльності з урахуванням здобутої вищої освіти та суспільних потреб.

З огляду на відсутність в матеріалах справи тристоронньої угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником, суд вірно визначився з характером спірних правовідносин та зробив правильний висновок про відсутність обов'язку відповідача щодо укладення договору про працевлаштування з позивачем.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, як підстави для скасування рішення в цій частині, апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Одночасно з вищенаведеним, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги Університету митної справи та фінансів, оскільки положеннями ст. 88 ЦПК України, встановлено наступний порядок розподілу розміру судових витрат.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до матеріалів справи за подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 640 грн., тоді як ціна позову складає 44 500 грн., з яких було задоволено позовних вимог на суму 2 436 грн.

З наведеного вбачається, що судом першої інстанції, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, присуджено з відповідача повний розмір судових витрат, чим порушено вимоги ст.88 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Апеляційну скаргу Університету митної справи та фінансів - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07 червня 2017 року змінити в частині стягнення судових витрат.

Стягнути з Університету митної справи та фінансів на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 35,03 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Н.М. Деркач

М.О. Макаров