Ухвала суду № 70019407, 01.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5962/17 Справа № 205/1765/17 Головуючий у 1 й інстанції - Нижний А. В. Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів -Городничої В.С., Посунся Н.Є.,

при секретарі - Василенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 травня 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрборг», Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрборг», Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди повернуто позивачу.

З цією ухвалою не погодився позивач та, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідачів, у якому просить суд визнати протиправними дії відповідачів з примушування його та його сина до виконання умов кредитного договору, шляхом здійснення дзвінків та налаштування роботи автоматизованої системи сповіщення телефоном про наявну заборгованість, а також стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 60 000,00 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що між ОСОБА_2 та ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» було укладено кредитний договір №14#00017252187 від 06.08.2012 року. З серпня 2015 року на телефони позивача та його близьких почали надходити дзвінки, якими в загрозливій формі вимагали повернення кредиту, здійснювали психологічний тиск, залякування та приниження. Зазначені дії відповідачів позивач вважає такими, що порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що справа непідсудна Ленінському районному суду м. Дніпропетровська, враховуючи що позивачем не обґрунтовано та не доведено, що заявлені вимоги є вимогами про захист прав споживачів.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

У своїй позовній заяві ОСОБА_2 посилається на протиправні агресивні дії відповідачів, шо порушують, зокрема приписи ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

У ч. 4 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» наголошується, що при встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться, зокрема, вживання образливих або загрозливих висловів, загроза здійснити незаконні або неправомірні дії. А також згідно з ч. 5 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються такі форми підприємницької практики, як здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача.

Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що на правовідносини між сторонами спору поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 110 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Таким чином, позивач скористався своїм правом та звернувся з позовом за місцем свого проживання до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви не може вважатися таким, що відповідає нормам процесуального права, тому ухвала суду підлягає скасуванню з передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції, згідно ст.312 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 травня 2017 року- скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

Н.Є.Посунся