Ухвала суду № 70018107, 02.11.2017, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1760/17

№ 1-кп/183/618/17

У Х В А Л А

02 листопада 2017 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Тен І.О.,

прокурора Супруна М.О.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12012040000000155 відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_1 ОСОБА_2 повторно заявив клопотання про призначення по справі судової психологічної експертизи, на вирішення якої просить поставити наступні питання: чи є ситуація, що досліджується по справі, в результаті якої загинув брат потерпілого ОСОБА_5 психотравмувальною для потерпілого ОСОБА_1; якщо так, то чи завдані ОСОБА_1 страждання (моральна шкода); якщо ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання? Клопотання обґрунтовано наступним. Внаслідок вчиненого злочину потерпілому ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду, для визначення розміру якої необхідні спеціальні знання, потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди, а ухвала суду про відмову в призначенні експертизи від 17.10.2017 року є необґрунтованою. Відповідно до ч. 2 ст. 242 КПК України для визначення розміру шкоди немайнового характеру призначення експертизи є обовязковим і остання входить до предмету доказування згідно ст. 91 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав клопотання про призначення судової психологічної експертизи.

Прокурор Супрун М.О. не заперечував проти призначення судової психологічної експертизи.

Захисник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання з тих підстав, що воно заявлено повторно і з тих самих підстав, які суд вже розглянув і постановив ухвалу про відмову в його задоволенні. В своєму клопотанні потерпілий та його представник не наводять жодних нових обставин, які дають підстави для призначення вказаної експертизи. В той же час, потерпілий має змогу самостійно звернутись до експертної установи і надати суду висновок експерта на підтвердження своїх позовних вимог, обґрунтованість яких саме потерпілий і повинен доводити. Призначення ж експертизи судом лише призведе до затягування розгляду справи.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, просив відмовити в призначенні судової психологічної експертизи.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до положень ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Положеннями ч. 2 ст. 242 КПК України встановлено вичерпний перелік підстав для обов'язкового проведення експертизи, в пункті 6 якої передбачено проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням. Також, норму ч. 2 ст. 242 КПК України щодо випадків обовязкового призначення експертизи слід тлумачити в логічному і системному звязку із ч. 1 цієї статті, згідно якої експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.

Отже, експертиза повинна призначатися в обовязковому порядку якщо вона необхідна для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, і для цього потрібні спеціальні знання.

У даному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_1 подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди в сумі 864000 гривень.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Таким чином, під час розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні суд застосовує положення Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не врегульована КПК України і не суперечить засадам кримінального судочинства. Однією із засад як цивільного так і кримінального судочинства є змагальність сторін.

Відповідно до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Однак, питання, які ставляться у клопотанні представника потерпілого, фактично зводяться лише до зясування обставин, якими позивач обґрунтовує свій позов, а не для зясування питань, які мають значення для самого кримінального провадження. Суд вважає, що положення ст. 242 та ст. 91 КПК України слід розуміти таким чином, що відповідна експертиза повинна бути проведена для визначення розміру відповідної шкоди лише у випадку, коли наявність та/або розмір такої шкоди є обовязковим чи факультативним елементом складу відповідного кримінального правопорушення, наявність якого і підлягає доказуванню у кримінальному провадженні. В той же час, наявність та розмір шкоди немайнового характеру не є елементом складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 КПК України кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. В судовому засіданні представник потерпілого повідомив суд про те, що потерпілий готовий сплатити витрати на проведення психологічної експертизи, а на запитання суду чому потерпіла сторона самостійно не звертається для проведення цієї експертизи до обраної експертної установи, представник потерпілого відмовився відповідати.

Отже суд вважає, що потерпілий не позбавлений можливості, з огляду на положення ст.ст. 10,60 ЦПК України, самостійно звернутися до відповідної експертної установи і надати суду висновок експерта як доказ на підтвердження своїх позовних вимог, тягар доведення обґрунтованості яких покладається на потерпілого (позивача). Розгляд заявленого потерпілим цивільного позову в рамках кримінального провадження не звільняє потерпілого (позивача) від цього, оскільки в іншому випадку це призвело б до порушення принципів змагальності і диспозитивності судового процесу.

Суд також приймає до уваги, що аналогічне клопотання вже було розглянуто судом, про що постановлено ухвалу від 17.10.2017 року про відмову в його задоволенні. Будь-яких інших (нових) доводів потерпілим та його представником не наведено. Як раніше зазначав суд, на даний час по справі не досліджено жодного доказу, не допитано потерпілого, свідків та обвинуваченого, що свідчить про відсутність необхідних відомостей про обставини події, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження. Тож навіть за умови призначення відповідної експертизи для її проведення у справі взагалі відсутні будь-які вихідні дані.

Тому, в задоволенні повторно заявленого клопотання слід відмовити через його необґрунтованість.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 242, 332, 350 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

В задоволенні повторно заявленого клопотання потерпілого ОСОБА_1 та представника потерпілого ОСОБА_2 про призначення судової психологічної експертизи, відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Мельник