Ухвала суду № 70017965, 26.10.2017, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-43/11

Провадження № 1-в/210/281/17

У Х В А Л А

іменем України

"26" жовтня 2017 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - судді Ступак С.В.,

при секретарі Драгунової Я.М.,

за участю:

прокурора Петрова В.І.,

захисника адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_2 про зняття судимості,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2017 до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу надійшло вищевказане клопотання ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_2 про зняття судимості.

Клопотання обґрунтовують тим, що 21.02.2011 року Дзержинським районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, справа №1-43/11, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, було засуджено за ст.ст. 27 ч. 3, 191 ч. 5; 358 ч. 2, 3; 27 ч. 3, 366 ч. 2 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до 10 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади повязані з організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю, з конфіскацією особистого майна http://www.revestr.court.gov.ua/Review/I6708426 (далі - вирок суду).

08.06.2011 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області із зазначеного рішення суду першої інстанції виключено додаткове покарання у виді позбавлення права займати посади повязані з організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю, в іншій частині - залишено без змін. Вирок суду набрав законної сили http://www.revestr.court.gov.ua/Review/50010949.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.07.2012 вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.02.2011 та ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.06.2011 в частині кваліфікації діянь ОСОБА_3 за ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.2 ст.366, ч.2, 3 ст.358 КК України залишено без змін, помякшено покарання за ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України до 7 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності http://www.revestr.court.gov.ua/Review/25390058.

Постановою Верховного Суду України від 07.02.2013 вказану ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.07.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції http://www.revestr.court.gov.ua/Review/30005872.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.10.2013 та уточнюючою ухвалою цього ж суду від 12.12.2013, справа №5-1839км13, вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.02.2011 та ухвалу Апеляційного суд Дніпропетровської області від 08.06.2011 змінено. Дії ОСОБА_3 перекваліфіковано з ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України на ч.3 ст. 27 і ч.2 ст.364 КК України та призначеного покарання за цим законом 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю, строком на 2 роки (http://www.rеvestr.court,gov.ua/Review/36535881, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36535867).

3 20.04.2010 ОСОБА_3 перебував у місцях позбавлення волі, зокрема, в Київському та Криворізькому слідчих ізоляторах, а з 23.07.2011 у Бориспільській виправній колонії №119, з якої відповідно до ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2013, залишеної без змін згідно з ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06.03.2014, мене звільнено від подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі за хворобою.

19 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році». На підставі вказаного Закону постановою Обухівського районного суду Київської області від 29.05.2014 мене звільнено від додаткового покарання, призначеного уточнюючою ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ухваленою від 12.12.2013 у виді позбавлення права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю строком на 2 роки http://www.revestr.court.gov.ua/Review/39016635.

Необхідно відмітити, що з огляду на положення ст. 2 та п. «б» ст. 4 Закону України «Про амністію у 2014 році», останні поширювались також і на основне покарання, призначене ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.10.2013 року.

За період знаходження в місцях позбавлення волі вимог режиму я не порушував, стягнень не мав.

Відповідно до ч.1 ст. 91 КК України якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням л праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків. зазначених у статті 89 цього Кодексу.

З часу звільнення я працював на наступних підприємствах: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Груп СА», код ЄДРПОУ 32892924, на посаді радника генерального директора, з 08.01.2014 по 02.02.2015; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Держзакупівлі.Онлайн» (м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, код ЄДРПОУ 39008321), де працюю з 07.09.2015 по даний час на посаді експерта проекту.

Також надаю характеристики з місць роботи. Згідно з ч. 3 ст. 91 КК України зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу.

Відповідно до п.8 ст.89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

Згідно з ч.3 ст.91 КК України зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу.

Оскільки мене звільнено від подальшого відбування основного покарання 10.07.2013, згідно з ухвалою Бориспільського міжрайонного суду Київської області від 02.07.2013, та від подальшого відбування додаткового покарання 29.05.2014. згідно з ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 29.05.2014, станом на дату подання цього клопотання минуло понад 3 роки, тобто більше половини строку погашення судимості.

Щодо незастосування ч.2 ст.91 КК України у редакції 2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 КК України зняття судимості до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу, не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні злочини.

За ч.2 ст.4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

З аналізу норм Кримінального кодексу України та приймаючи до уваги твердження вчених у галузі кримінального права є безперечним, що під іншими кримінально-правовими наслідками діяння розуміється в тому числі інститут судимості як такий. Зокрема, дані твердження наведені доктором юридичних наук, професором ОСОБА_4 у праці «Заходи кримінально-правового впливу: які вони бувають»1. У розясненнях, наведених до ч. 2 ст. 4 Науково-практичного коментарю до КК України (2012 р.), відзначається, що до інших кримінально-правові наслідки злочину слід віднести будь-які примусові заходи кримінально-правового характеру, які можуть поліпшити чи погіршити становище особи, це зокрема судимість2.

Також у розясненнях, наведених до ч.3 ст.3 Науково-практичного коментарю до КК України (2013 р.), відзначається, що інші кримінально-правові наслідки злочину - це звільнення від кримінальної відповідальності, призначення покарання, звільнення від нього та від його відбування, судимість тощо3.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, інститут судимості, а саме ст.ст.88-91 КК України, необхідно застосовувати у редакції, що діяли під час вчинення діяння, встановлених вироком, а саме редакції КК України 2004 року.

Станом на 2004 рік чинна редакція ст. 91 КК України не містила ч.2 у діючій нині редакції цієї статті 2016 року. Таким чином, норма КК України щодо неможливості зняття судимості до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу, у випадках засудження за умисні тяжкі злочини, не застосовується під час вирішення даного клопотання.

Також необхідно відмітити, що ч.2 ст.4 КК України у новій редакції із доповненим словосполученням «а також інші кримінально-правові наслідки діяння» була внесена Законом України від 15.04.2008 №270-УІ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності», і в силу ст. 5 КК України, має зворотну дію у часі.

Відповідно до ч.4 ст.91 КК України порядок зняття судимості встановлюється Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України).

Згідно з ст.538 КПК України після відбуття покарання у виді позбавлення вол| або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про знятті судимості з цієї особи за її клопотанням.

У судовому засіданні ОСОБА_2 (який діє в інтересах ОСОБА_3І.) підтримав клопотання та просив суд його задовольнити, посилаючись на обґрунтування викладені в ньому та на додаткові документи, надані у судовому засіданні.

Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки ОСОБА_3 повністю не відбув необхідної частини покарання, оскільки був звільнений умовно-достроково.

Суд, вислухавши димку адвоката та прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

Статтею 89 КК України визначені строки погашення судимості, такими, що не мають судимості, визнаються зокрема, особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

Стаття 89 КК установлює диференційовані строки погашення судимості залежно від виду і строку (розміру) покарання, яке було відбуте винним, а також від категорії злочинів - ступеня їх тяжкості (ст. 12 КК). Так, відповідно до пп. 1 і 2 ст. 89 КК в осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням (статті 75 і 79 КК), судимість погашається при сприятливому закінченні іспитового строку, тобто, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину або рішення про звільнення не буде відмінено за іншими підставами, передбаченими в законі (ч. 2 ст. 78 КК). Якщо таким особам було призначено вироком додаткове покарання, строк якого перевищує іспитовий строк (наприклад, передбачене ст. 55 КК), судимість погашається після відбуття цього додаткового покарання, тобто ці особи вважаються такими, що не мають судимості після відбуття додаткового покарання.Відповідно до пп. 5-9 ст. 89 КК судимість погашається перебігом певного, передбаченого в законі, строку з дня відбуття особою основного і додаткового покарання.

Тривалість цих строків встановлюється залежно від виду покарання та від категорії злочинів із урахуванням їх класифікації за ступенем тяжкості (ч. 3 п. 4 ППВСУ від 26 грудня 2003 р.). Лише від виду відбутого покарання залежить строк погашення судимості й у осіб, засуджених до обмеження волі. У таких осіб строк погашення судимості згідно з п. 6 ст. 89 КК складає два роки. Такий саме строк погашення судимості встановлений законом і у випадках засудження до позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості. Отже, у таких осіб тривалість строку погашення судимості залежить і від ступеня тяжкості вчиненого ними злочину, і від виду (позбавлення волі) відбутого за такий злочин покарання.

Відповідно до ст. 90 КК України, строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового).Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання (основного та додаткового).Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин.

Згідно ст. 91 КК України, якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених устатті 89 цього Кодексу. Зняття судимості до закінчення строків, зазначених устатті 89 цього Кодексу, не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні злочини. Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного устатті 89 цього Кодексу. Порядок зняття судимості встановлюєтьсяКримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до Вироку Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.02.2011, ОСОБА_3 було засуджено за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч. 3, 191 ч. 5; 358 ч. 2, 3; 27 ч. 3, 366 ч. 2 КК України, та призначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади повязані з організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю, з конфіскацією особистого майна. Один з вказаних злочинів, а саме, передбачений ст. 191 ч. 5 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

03.10.2013 Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та уточнюючою ухвалою цього ж суду від 12.12.2013, Вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.02.2011 змінено, дії ОСОБА_3 перекваліфіковано з ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 191 КК України на ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України та призначено покарання за цим законом 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади повязані з організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю, строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ст. 364 ч. 2 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Крім того, відповідно до ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02.07.2013, залишеної без змін згідно з ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06.03.2014, ОСОБА_3 звільнено від подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі за хворобою, відповідно до ст. 84 КК України.

Враховуючи вказані норми законодавства, суд не знаходить правових підстав для застосування до ОСОБА_3 частини 1 статті 91 КК України та вважає, що останній звернувся передчасно із вказаним клопотанням, тому в його задоволенні необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 89, 90, 91 КК України, ст.ст. 538, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_2 про зняття судимості з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом семи діб з моменту її проголошення, а у разі складання ухвали відповідно до ч. 2 ст. 376 КПК України, строк апеляційного оскарження обчислюється з моменту отримання її копії.

Повний текст ухвали складено 30 жовтня 2017 року.

Суддя: С. В. Ступак