Постанова № 70014966, 06.11.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/6882/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Степаненко О.М., за участю секретаря Чмих І.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Коваленко А.П.,

представника третьої особи Яроміної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 доводить, що він в період часу з 04.05.1986 по 19.05.1986 перебував на посаді дільничного інспектора міліції Соснівського РВВС УВС Черкаського облвиконкому в званні лейтенанта міліції та брав участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження.

Він має право на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Для отримання вказаної пенсії необхідна довідка про розмір заробітної плати отриманої під час виконання обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

21.07.2016 йому було надано довідку, в якій не були зазначені всі суми грошового забезпечення отриманого ним в зоні відчуження.

Просив визнати неправомірними дії ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області щодо відмови в перерахуванні заробітної плати за роботу в зоні відчуження без урахування в ній додаткових коштів та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та видати довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 04.05.1986 по 18.05.1986 з урахуванням нарахованих коштів: заробітну плату обраховану в подвійному розмірі та в 3-кратнму розмірі виходячи з тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату; надбавку за вислугу років з 04.05.1986 по 19.05.1986 (12 днів) в сумі 246 крб.; за роботу в зоні відчуження в період з 04.05.1986 по 18.05.1986 премії в розмірі 500 крб.; одноразова виплата за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення 50 мілізівертів за вищевказаний період у розмірі трьох місячних окладів грошового утримання - 615 крб.; добових в розмірі - 52,50 крб.; виплати за харчування - 42,75 крб.; одноразова виплата за переопромінення в 25 бер за вказаний період у сумі 1000 крб.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задоволити.

Представник відповідача Коваленко А.П. вимоги не визнала, пояснила, що відомості, які зазначені у довідці, яка видана ОСОБА_1 від 21.07.2016 №182, відповідають отриманим ним доходам в зоні відчуження. Підстав для перерахунку немає. Просила відмовити у позові.

Представник третьої особи за довіреністю Яроміна А.В. при вирішенні позову покладалась на розсуд суду.

Заслухавши доводи позивача, заперечення представника відповідача, думку представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

З урахуванням норм ч.1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанови КМУ від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсій таким особам, грошове забезпечення за перебування у зоні відчуження має характер заробітку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 працював в населених пунктах зони відчуження с. Запрудка, с. Корогод, с. Черевач, с. Рудня-Вересня, с. Разсоха, с. Новосілки, с. Запілля, с. Залісся, с. Іловниця, с. Старі Соколи з 04.05.1986 по 18.05.1986 за місцем роботи УВС Черкаського облвиконкому на посаді дільничного інспектора.

21.07.2016 позивачу ліквідаційною комісією УМВС України в Черкаській області було надано довідку, в якій були зазначені суми грошового забезпечення, отриманого ним в зоні відчуження.

Не погоджуючись із зазначеними в довідці показниками заробітної плати ОСОБА_1 01.06.2017 звернувся до Головного управління національної поліції в Черкаській області з проханням здійснити перерахунок його заробітної плати, яку він повинен був отримати за час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 04.05.1986 по 19.05.1986.

30.06.2017 відповідач листом відмовив позивачу у такому перерахунку, вказав, що довідка про заробітну плату відповідає чинному законодавству, і підстав для її перегляду немає.

Щодо наявності у позивача права на отримання посадового окладу у подвійному розмірі, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 7 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» передбачались виплати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військовим або спеціальним званням в подвійному розмірі.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткових фондів заробітної плати» дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за згодою представника урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих роботах у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах, а особам офіцерського і начальницьких складів, прапорщикам і мічманам також із окладів за військове і спеціальне звання. Процентна надбавка за вислугу років та інші надбавки за основним місцем роботи (служби) нараховувалися на одинарний посадовий оклад.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 № 1031-рс поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 № 964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ.

Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11 травня 1986 року № 0130, від 17 травня1986 року № 0149, від 30 червня 1986 року № 0189 та інших.

Отже, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 7 травня 1986 року № 524-156. Вказані види оплати праці є взаємовиключними та не доповнюють один одного.

Факт нарахування позивачу оплати праці у кратному розмірі визнається ним під час судового розгляду.

Таким чином, вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 7 травня 1986 року № 524-156, відтак, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26.05.2016 р. у справі № 357/14970/15-а.

Щодо нарахування та виплати позивачу 500 крб. премії суд зазначає наступне.

Розпорядженням від 17.05.1986р. №964-рс було встановлено, що у тих випадках, коли працівник отримав гранично допустиму дозу радіації і в зв'язку з цим не допускається для подальшої роботи в зазначених зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода у розмірі особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 крб.. військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 карбованців.

Основні дозові межі радіоактивного опромінення встановлені ст.5 Закону України «Про захист людини від іонізуючого випромінювання» від 1998 року.

Згідно цієї норми основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта ефективної дози опромінення за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичних груп, не повинні перевищувати встановленого цією статтею основних лозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз.

Відповідно до примітки до частини 1 ст. 5 зазначеного закону 1 мілізіверт дорівнює 0,1 бера.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1993 року № 1006-р з метою соціального захисту колишніх співробітників апарату МВС учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. віднесених до першої категорії, а також тих, які отримали в 1986 -1987 роках дозу опромінення в 25 бер і більше, органам внутрішніх справ дозволено перераховувати їх грошове утримання за період роботи в зоні відчуження із розрахунку посадових окладів і окладів за спеціальними званнями, що діяли в період роботи в зоні ЧАЕС, у кратних розмірах відповідно до зон небезпечності, де вони несли службу.

Згідно наказу МВС СРСР №0149 від 26.05.1986 на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР №964-рс від 17.05.1986 всім працівникам органів внутрішніх справ, які працювали в зоні відчуження в період з 26.04.1986 по 09.11.1986 повинна бути нарахована та виплачена пермія і розмірі 500,00 крб.

В той же час, як свідчать відомості довідки від 21.07.2016 №182, позивачу ця премія нарахована та виплачена не була, а відповідач, в межах вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів існування об'єктивних підстав для невключення такої премії позивачу як складова грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження всупереч наказу МВС СРСР № 0149 від 26.05.1986 р.

Таким чином, суд приходить до висновків, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо правомірності зобов'язання нарахування та виплати позивачу одноразової допомоги за радіоактивне переопромінення в період з 04.05.0986 р. по 18.05.1986 р. більше 50 мілізівертів (у позивача - 265,4 мілізівертів) - 645 крб. суд зазначає наступне.

Розпорядженням Ради міністрів СРСР «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» від 17 травня 1986 року № 964-рс визначено, що у тих випадках, коли працівник отримує гранично допустиму дозу радіації і в зв'язку з цим не допускається для подальшої роботи в зазначених зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода у розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського та начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового утримання за посадою та військовим чи спеціальним званням, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб.

У відповідності до вказаного Розпорядження в тих випадках, коли працівник отримав гранично допустиму дозу радіації - позивачу виплачується одноразова винагорода, якщо ця особа відноситься, серед інших, до офіцерського і начальницького складу органів внутрішніх справ, у розмірі трьох місячних окладів грошового утримання по посаді і спеціальному званню, що становить 645 крб. Посадовий оклад - 95 крб., звання - 110 крб. (95+110) х 3 = 615 крб.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача права на отримання вказаної одноразової винагороди за званням лейтенант міліції у розмірі трьох місячних окладів грошового утримання за посадою та військовим чи спеціальним званням, а відтак такі показники підлягають включенню як грошове забезпечення до довідки про заробітну плату в зоні відчуження.

Щодо права позивача на за вислугу років в сумі 246 крб. суд зазначає наступне.

Факт отримання вказаної надбавки не заперечується як позивачем, так і відповідачем. Однак суд доводи позивача про наявність підстав для задоволення вимог в цій частині вважає неприйнятними з огляду на те, що на думку суду така надбавка не входить до заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження як то визначає ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а входить до нарахувань за основним місцем роботи на посаді дільничного інспектора міліції Соснівського РВВС УВС Черкаського облвиконкому і має бути врахована (надбавка) під час нарахування та виплати пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Щодо наявності підстав для донарахування позивачу добових та витрат за харчування суд зазначає наступне.

Постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради профспілок №207-7 від 10.06.1986 р. передбачено виплату добових у розмірі 3 крб.50 коп., а також забезпечення їх безкоштовним гарячим 3-разовим харчуванням із розрахунку 2,85 крб. на добу.

Кошти на харчування та добові позивачу, всупереч наявного у нього права на їх отримання, не нараховувались і не виплачувались, а від так вимоги про включення таких виплат у довідку про заробітну плату підлягають задоволенню.

Щодо зобов'язання позивача про нарахування і виплату за переопромінення за 1986-1987 р.р. в 25 бер (у позивача - 26,54 бер) з 04.05.1986 по 18.05.1986 одноразову винагороду в сумі 1000 крб. суд зазначає наступне.

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.11.1993 р. № 1006 при дозі опромінення 25 бер - виплачувалась одноразова винагорода в сумі 1000 крб.

Таким чином позивач має право на отримання вказаної винагороди, а відтак такий показник має бути включений у довідку про заробітну плату в зоні відчуження.

За таких обставин, суд вважає, що позивачу необхідно зробити перерахунок заробітної плати, оскільки його робота за період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС повинна бути оплачена із врахуванням зазначених вище постанов, котрі регламентують порядок оплати праці робітників та службовців. Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про правонаступництво України» вказані нормативні акти не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України, іншими нормативними актами порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, не передбачені, у зв'язку з чим вони є діючими на теперішній час. За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160,161 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області щодо відмови в перерахуванні заробітної плати за роботу в зоні відчуження без урахування в ній додаткових коштів.

Зобов'язати ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області здійснити перерахунок та видати довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 04.05.1986 по 18.05.1986 з урахуванням нарахованих коштів:

- за роботу в зоні відчуження в період з 04.05.1986 по 18.05.1986 премії в розмірі 500 крб.;

- одноразова виплата за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення 50 мілізівертів за вищевказаний період у розмірі трьох місячних окладів грошового утримання - 615 крб.;

- добових в розмірі - 52,50 крб.

- виплати за харчування - 42,75 крб.

- одноразова виплата за переопромінення в 25 бер за вказаний період у сумі 1000 крб.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. З урахуванням застосування судом частини третьої статті 160 КАС апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий: О. М. Степаненко