Ухвала суду № 70014198, 30.10.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2238/16-к Номер провадження 11-кп/786/433/17Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г. Доповідач ап. інст. Костенко В. Г.

Категорія: ч.1 ст.286 КК - Н.Т.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - суддіКостенка В.Г., суддівКорсун О.М., Томилка В.П., з секретарем з участю прокурора потерпілих представника потерпілих - адвоката захисника обвинуваченогоПархоменко Ю.І., Акулової С.М., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_10, з внесеними змінами, на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 7 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з вищою освітою, розлучений, маючий на утриманні неповнолітню дитину 2002 року народження, працюючий старшим майстром управління з переробки газу та газового конденсату, несудимий,

визнаний винуватим та засуджений за ч.1 ст.286 КК України на 2 роки виправних робіт з відрахуванням 15% із суми заробітку в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Постановлено стягнути з обвинуваченого:

- в дохід держави витрати на стаціонарне лікування потерпілих в сумі 13463 грн. 34 коп.;

- на користь потерпілого ОСОБА_7 96399 грн. 20 коп. майнової шкоди, 60000 грн. моральної шкоди та 8750 грн. 98 коп. процесуальних витрат;

- на користь потерпілого ОСОБА_6 50000 грн. моральної шкоди та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до ПАТ СК «Універсальна».

Вирішене питання про речові докази.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_10 визнаний винуватим в тому, що він 15 лютого 2016 року близько 7 год. 40 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Машівка - Полтава у напрямку смт. Машівка Полтавської області, в районі с. Марківка Полтавського району та області, в порушення п.12.1 Правил дорожнього руху України, допустив занос керованого ним автомобіля з виїздом на смугу зустрічного руху, де зіткнувся із зустрічним автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 та пасажир автомобіля «Hyundai Accent» ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

В апеляційній скарзі з внесеними змінами обвинувачений просить звільнити його від відбування покарання на підставі акту амністії та скасувати вирок в частині вирішення цивільних позовів потерпілих, призначивши в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 просять вирок суду залишити без змін.

Інші учасники провадження вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які просили застосувати Закон України «Про амністію у 2016 році» та скасувати вирок в частині цивільних позовів і призначити новий розгляд в порядку цивільного судочинства, міркування прокурора, який погодився з доводами апеляційної скарги, думку потерпілих та їх представника, які не заперечували проти звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», а вирок суду в частині вирішення цивільних позовів просили залишити без змін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин і кваліфікація його дій за ч.1 ст.286 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються.

Разом з тим, заява ОСОБА_10 про застосування акту амністії відповідає приписам закону.

Згідно з п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.

Відповідно до ч.1 ст.15 цього Закону особи, на яких поширюється його дія, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_10 має доньку 2002 року народження, засуджений за необережний злочин невеликої тяжкості, який вчинив до набрання чинності акту амністії, надав письмову заяву про застосування амністії.

Враховуючи, що обставини, які перешкоджають застосуванню амністії відсутні, колегія суддів вважає за необхідне звільнити ОСОБА_10 від відбування основного і додаткового покарання, призначеного місцевим судом.

Рішення суду про стягнення з ОСОБА_10 витрат на стаціонарне лікування потерпілих та їх витрат на правову допомогу підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та належних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким надана належна оцінка та не заперечується обвинуваченим.

Доводи обвинуваченого про необхідність скасування вироку в частині вирішення цивільних позовів потерпілих про відшкодування майнової та моральної шкоди з призначенням нового розгляду в порядку цивільного судочинства є слушними.

Підставою для скасування вироку судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що передбачено п.3 ч.1 ст.409 КПК України.

Згідно з ч.1 ст.412 цього Кодексу, істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і забезпечити права і законні інтереси учасників провадження.

Суд апеляційної інстанції при виявленні відповідних порушень повинен виходити не лише із того, що вони фактично перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а й з потенційної можливості такого перешкоджання.

За змістом ст.128 КПК України потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов, який розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом та нормами ЦПК України.

Згідно з вимогами ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Як вбачається з резолютивної частини вироку, місцевий суд відмовив потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у задоволенні пред'явленого в тому числі до ПАТ СК «Універсальна» позову про стягнення майнової і моральної шкоди та одночасно роз'яснив право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Тобто, суд увійшов у суперечність, оскільки спочатку відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а потім роз'яснив потерпілим право на звернення до суду з таким позовом в порядку цивільного судочинства.

Хоча за змістом кримінального процесуального закону (ст.129 та ст.326 КПК України) суд надає цивільному позивачеві можливість відшкодування завданої йому шкоди в порядку цивільного судочинства у разі залишення цивільного позову без розгляду, а не у разі відмови в його задоволенні.

Враховуючи викладене, вирок в частині вирішення цивільних позовів потерпілих про відшкодування майнової та моральної шкоди підлягає скасуванню з призначенням в цій частині нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд в даному випадку позбавлений можливості ухвалити рішення по суті цього цивільного позову з огляду на таке.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

При розгляді таких спорів суд має вирішити питання про залучення до участі у справі власника майна як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у порядку, передбаченому статтями 35, 36 ЦПК України, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї зі сторін.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження і ніким не оспорюється той факт, що власником автомобіля НОМЕР_2 є ОСОБА_11

Проте місцевий суд, всупереч наведеним роз'ясненням Пленуму, питання про залучення до участі у справі власника майна не вирішив.

За наявності зазначених обставин апеляційний суд відповідно до наданих чинним ЦПК України повноважень позбавлений можливості ці недоліки виправити.

Проте порушення судом першої інстанції вищевказаних норм процесуального права не можуть бути підставою для відмови в захисті права позивача та підлягають перевірці та з'ясуванню судом під час нового розгляду справи в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілих про відшкодування майнової та моральної шкоди підлягає скасуванню в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з призначенням в цій частині нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.404, ст.405, ст.407, ст.418 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 7 лютого 2017 року щодо ОСОБА_10 в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди скасувати, призначивши в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

На підставі ст.1 та ст.15 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_10 від відбування основного і додаткового покарання, призначеного вироком суду.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

СУДДІ:

Костенко В.Г. Корсун О.М. Томилко В.П.