Рішення № 70012986, 11.10.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3204/17

Провадження № 2/369/2153/17

РІШЕННЯ

Іменем України

11.10.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Водала А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальності «Клайт» про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року позивач звернувсь до суду з позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 15 травня 2013 року сталась ДТП. Винним було визнано водія ОСОБА_2, який на час пригоди працював в ТОВ «Клайт». У результаті чого він отримав тілесні ушкодження, які відносяться до середньої тяжкості. На лікування ним було витрачено 3000,64 грн., які мають бути відшкодовані відповідачами. Також вказав, що до ДТП він займався підприємницькою діяльністю - вантажними перевезеннями, отримував прибуток. Після ДТП він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, а після виписки продовжує лікуватись амбулаторно, що тривало кілька місяців. Весь цей час він не міг займатись своєю підприємницькою діяльністю, отримувати доходи та забезпечувати свою родину. Враховуючи його заробіток за останній звітний квартал сума завданих збитків, упущеної вигоди становить 55 000 грн., яка також має бути відшкодована відповідачами, оскільки саме через винні дії ОСОБА_2 йому було завдано збитків. Крім того, винними діями відповідача ОСОБА_2 йому завдано і моральної шкоди. Вказавши, що його здоров'я підірвано, він втратив можливість на певний час вільно пересуватись, постійно болить спина та паморочиться голова, він постійно має відвідувати лікарів, проходити курси лікування та реабілітації в лікарнях. Він не може повноцінно жити та нормально працювати, порушені нормальні життєві зв'язки. Відповідачі в добровільному порядку не відшкодували ні моральної, яку він оцінює в розмірі 40 000 грн., ні матеріальної шкоди, які складаються з витрат на лікування та втраченого заробітку, в розмірі 58 000,64 грн.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 та ТОВ «Клайт» в рівних частинах на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 58 000,64 грн. та на відшкодування моральної шкоди 40 000 грн.; судові витрати покласти також на відповідачів.

При розгляді справи позивач уточнив позовні вимоги. Вказав, що через порушення водієм ОСОБА_2, який працював на час ДТП в ТОВ «Клайт», він отримав травми, які унеможливили зайняття ним своєю підприємницькою діяльністю - вантажними перевезеннями, що є збитками. Розмір його доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, на підставі його річного доходу (303 200 грн.) за минулий звітний період - що становить 25 266 грн. Враховуючи, що з травня по вересень через отриману травму він не міг займатись підприємницькою діяльністю, тому відповідачі мають відшкодувати йому збитки в розмірі 126 333 грн. Крім того, винними діями відповідача ОСОБА_2 йому завдано і моральної шкоди. Вказавши, що його здоров'я підірвано, втратив можливість на певний час вільно пересуватись, постійно болить спина та паморочиться голова, він постійно має відвідувати лікарів, проходити курси лікування та реабілітації в лікарнях. Він не може повноцінно жити та нормально працювати, порушені нормальні життєві зв'язки. Ні ОСОБА_2, ні ТОВ «Клайт» за весь час після ДТП не відшкодували завданої шкоди.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 та ТОВ «Клайт» на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 3 000,64 грн., упущену вигоду в розмірі 126 333 грн. та на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.; судові витрати покласти також на відповідачів.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Просили задоволити позов.

У судовому засіданні представник ТОВ «Клайт» проти позову заперечував, подав суду письмові заперечення проти позову. Просив відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явивсь. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Заперечення проти позову також суду не направив.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінальної справи №369/8906/15-к, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При розгляді справи судом встановлено, що 15 травня 2013 року близько 16 години 30 хвилин водій ОСОБА_2, керуючи маршрутним автобусом марки «РУТА 20-СПГ», державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по маршруту № 741 по вул. Зеленій у м. Вишневе зі сторони вул. Жовтневої (Європейської) в напрямку вул. Лесі Українки. Рухаючись у вказаному напрямку, перед виїздом на нерегульоване перехрестя з вул. Лесі Українки в напрямку вул. Залізничної, водій ОСОБА_2 проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, проігнорував вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не переконався, що подальший рух буде безпечним і не створить небезпеки для інших учасників дорожнього руху, відхилився від затвердженого маршруту та, як наслідок, не надав переваги в русі транспортному засобу, який наближався до перехрестя проїзних частин по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «КАМАЗ-5410», д/н НОМЕР_6, у щепленні з напівпричепом марки «ОДАЗ 9370», д/н НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі - вул. Лесі Українки зі сторони вул. Святошинської в м. Вишневе.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п. 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків); пп. «б» п. 2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом на дорозі); п. 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху); п. 16.11 (на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля КАМАЗ-5410 д/н НОМЕР_6 ОСОБА_1 отримав тілесне ушкодження у вигляді хребтово-спинномозкової травми, що супроводжувалась переломом тіла 12-го грудного хребця, яка згідно висновку експерта № 148/Д від 10-22.07.2013 року, відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, як така, що викликала довготривалий розлад здоров'я.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього обов'язок, передбачений ст. 76 КК України: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ТОВ «КЛАЙТ» на користь ОСОБА_1, - 26500 грн. 32 коп. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 26500 грн. 32 коп. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні № 1201310020003279 у розмірі 3033 грн. 12 коп. Речові докази у справі - автомобіль марки «РУТА 20-СПГ», д/н НОМЕР_1, який переданий ТОВ «КЛАЙТ» та автомобіль марки «КАМАЗ-5410», д/н НОМЕР_6, у щепленні з напівпричепом марки «ОДАЗ 9370» д/н НОМЕР_5, який передані ОСОБА_1 , - залишити в їх розпорядженні.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 березня 2017 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року, ухвалений відносно ОСОБА_2, в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1, - скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

ОСОБА_1 є власником автомобіля «КАМАЗ-5410», державний номерний знак НОМЕР_6, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 (а.с. 85-86, справа №369/8906/15-к) та користувачем напівпричепу «ОДАЗ 9370», д/н НОМЕР_5 (а.с. 85-86, справа №369/8906/15-к).

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 має посвідчення водія серії НОМЕР_8, видане 02.02.2005 року, та право керування транспортними засобами категорії «В», «С», «D» (а.с. 82). Автобусом «РУТА 20-СПГ», д/н НОМЕР_1, керував на підставі тимчасового реєстраційного талону серії ДАП № 537215, виданого ТОВ «КЛАЙТ» (а.с. 85-86 справа №369/8906/15-к). В ТОВ «КЛАЙТ» ОСОБА_2 працював водієм на підставі наказу № 6 від 07.05.2013 року (а.с. 104 справа №369/8906/15-к), про що зроблений запис в його трудову книжку (а.с. 105 справа №369/8906/15-к).

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Обумовлені диспозицією ст. ст. 1187, 1188 ЦК України обставини відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом ( ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

У такому випадку обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, покладається на власника цього джерела підвищеної небезпеки, а не на винного водія (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-108цс13 від 6 листопада 2013 року).

Представник відповідача ТОВ «Клайт» посилався на те, що на час ДТП ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах та не під час виконання останнім трудових обов'язків, але належних та допустимих доказів цим обставинам суду не надав. А отже, вказані пояснення на думку суду, в розумінні ст.ст. 58-59 ЦПК України, не можуть бути належними та допустимими доказами і не доводять ту обставину, що ОСОБА_2 15 травня 2013 року не міг виконувати свої трудові обов'язки, а використовував автомобіль у власних цілях.

Поряд з тим, відповідачами не доведено, що товариство як власник джерела підвищеної небезпеки забезпечив належний контроль за використанням джерела підвищеної небезпеки водієм, не вжив заходів для запобігання аварійності при використанні джерела підвищеної небезпеки та зазначені обставини дозволили водієві використовувати автомобіль поза межами робочого часу, що як наслідок призвело до ДТП, у результаті якого пошкоджено автомобіль позивача та він отримав тілесні ушкодження, саме відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки зобов'язаний відшкодувати позивачу заподіяну шкоду на підставі частини 4 ст. 1187 ЦК України (Постанова Вищого господарського суду України від 24.05.2016р. у справі № 912/4768/15 в продовження вищевказаного спору який розглядався Верховним Судом України по справі №6-229цс14 від 28.01.15р. де висловлено вказану вище правову позицію)

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки не довів факту забезпечення ним належної схоронності джерела підвищеної небезпеки у неробочі дні та поза межами робочого часу з метою недопущення його експлуатації, в т.ч. працівниками. Доказів на підтвердження здійснення викрадення (самовільного використання) ОСОБА_2 автомобіля, належного відповідачеві, останнім не надано.

Зазначене підтверджується, також, і тим, що ключі та реєстраційні документи на належний йому автомобіль у неробочий день та час перебували у ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 1ІК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, уберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 1187 ЦК України, якщо неправомірному заволодінню іншою особою (транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом) сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, власник або інший володілець джерела підвищеної небезпеки може бути притягнений до відповідальності, якщо буде доведено, що неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця). В такому випадку до відповідальності притягуються як володілець джерела підвищеної небезпеки, так і особа, яка неправомірно заволоділа небезпечним об'єктом, у частці, яка визначається за рішенням суду з врахуванням обставин, що мають істотне значення - ступеня вини володільця об'єкта у недбалому ставленні до його зберігання, величини завданої шкоди, матеріального становища сторін тощо.

Як роз'яснено у п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 з послідуючими змінами, володілець джерела підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо ( доведене, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона тощо), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

З означеного вбачається, що винна в ДТП особа (водій) відшкодовує шкоду за правилами відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки, тобто, на підставі ч.2 ст. 1187 ЦК України, проте, зазначене не виключає відповідальності власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, винні дії якого сприяли скоєнню ДТП, який повинен відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду у відповідності до ч. 4 статті 1187 ЦК України у визначеному судом розмірі.

Враховуючи вище наведене, зібрані по справі докази, а також заявлені позивачем позовні вимоги, суд вважає, що відповідачем не було доведено тих обставин, що автомобіль вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, і ОСОБА_2 керував ним під час ДТП не у зв'язку з виконанням своїх посадових обов'язків.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи було безспірно встановлено, що ОСОБА_2 на момент ДТП використовував автомобіль, саме, з метою виконання своїх посадових обов'язків, оскільки дані обставини не було спростовано жодним належним та допустимим доказом, а отже, і шкоду повинен відшкодовувати відповідач ТОВ «Клайт» в повному розмірі, відповідно до ст.1172 ЦК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснено, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

В силу ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 1.5, пп. «б» п. 2.3, п. п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП - отриманням середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_1

Так, на підтвердження витрат на лікування позивачем надано копії квитанцій до прибуткового касового ордеру, товарні чеки та копії видаткових накладних на загальну суму 3000,64 грн. (оригінали були оглянуті в судовому засіданні, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи №369/8906/15-к) та підлягають стягненню з ТОВ «Клайт».

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 07 серпня 2008 року, основним видом діяльності згідно КВЕД 49.41 є вантажний автомобільний транспорт, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань №1002323628 від 15 березня 2017 року.

Ст. 1198 ЦК України передбачено, що розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців. Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, визначається на підставі даних органу доходів і зборів. Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, у сумах, нарахованих до вирахування податків.

Розмір доходу, втраченого фізичною особою, яка самостійно забезпечує себе роботою (адвокатом, особою, зайнятою творчою діяльністю, та іншими), визначається у порядку, встановленому частинами першою - третьою цієї статті.

Згідно довідки Києво-Святошинського ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 04 вересня 2017 року вбачається, що сума доходу ФОП ОСОБА_1 за 2012 рік складає: І квартал - 37200 грн., ІІ квартал - 56 000 грн., ІІІ квартал - 117000 грн., IV квартал - 93000грн. (загальний розмір - 303 200 грн., середньомісячний - 25 266 грн.); за 2013 рік складає: І квартал - 55000 грн., ІІ квартал - 34 000 грн., ІІІ квартал - 8000 грн., IV квартал - 96500 грн.

Виходячи зі змісту вищезазначеного, при вирішенні вказаного спору, у судовому засіданні підлягала обов'язковому встановленню наявність самої такої шкоди; протиправна, винна поведінка у формі дій або бездіяльності відповідача; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю відповідача та наслідками, у вигляді шкоди, що були заподіяні позивачеві.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні позивач повинен довести також, що втрачений дохід є наслідком неправомірних дій відповідача, що стало єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його усталеного способу життя та понесення втрат.

Встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля КАМАЗ-5410 д/н НОМЕР_6 ОСОБА_1 отримав тілесне ушкодження у вигляді хребтово-спинномозкової травми, що супроводжувалась переломом тіла 12-го грудного хребця, яка згідно висновку експерта № 148/Д від 10-22.07.2013 року, відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, як така, що викликала довготривалий розлад здоров'я.

З наданого суду витягу №5002 Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району Київської області вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 15 травня 2013 року по 14 червня 2013 року, 21 травня 2013 року - виконана операція; при виписці на амбулаторне лікування рекомендовано: ортопедичний режим, ЛФК, кальцемін адванс, перев'язки в поліклініці, ходіння на милицях.

Враховуючи завдану травму, тривалість лікування, втрату реальних доходів, які б позивач міг отримати за звичайних обставин, якби не травма, яка викликала довготривалий розлад здоров'я, що унеможливлює керування транспортним засобом, необхідність лікування та реабілітації з травня по вересень, оцінюючи всі докази в сукупності, відповідачем будь-яких доказів на підтвердження своїм запереченням в цій частині не надано, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Клайт» упущеної вигоди підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 84 330 грн. (25 266 грн. х 5 місяців - 42 000 грн.(задекларований дохід за вказаний період).

Згідно із ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 9 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної( немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Також позивачу спричинені й моральні страждання, а саме внаслідок ДТП позивач пережив моральні страждання та хвилювання, змушений був витрачати час та кошти на лікування, тяжкість травми призвели до негативних змін упорядкованого життєвого ритму позивача. При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд також враховує обставини справи та докази в їх сукупності, характер і тривалість страждань, стан здоров'я позивача, тяжкість завданої травми та наслідки. Тому до стягненню з відповідача ОСОБА_2 підлягають кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі - 10 000грн.

Відповідно до приписів ст.88 ЦПК України суд покладає на відповідачів судові витрати. Так з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 640 грн. та з ТОВ «Клайт » - 1264,95 грн.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальності «Клайт» про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Клайт» (08132 Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Вітянська, буд. 4а, оф. 63, код ЄДРПОУ 31364138) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на відшкодування коштів на лікування 3 000,64 грн. (три тисячі грн. 64 коп.), дохід, втрачений внаслідок ушкодження здоров'я, в розмірі 84 330 грн. (вісімдесят чотири тисячі триста тридцять три грн.).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. (десять тисяч грн.).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Клайт» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Вітянська, бу.4а, оф.63, код ЄДРПОУ 31364138) на користь держави судовий збір в розмірі 1264,95 грн. (одна тисяча двісті шістдесят чотири грн. 95 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн. (шістсот сорок грн.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич