Постанова № 7001252, 20.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції суддя Бєломєстнов О. Ю.

Суддя-доповідач Міронова Г. М.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2009 року справа № 2-а-9832/09/0570

зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Міронової Г. М.

суддів:

при секретарі судового засідання Гаврищук Т. Г.

Білак С. В.

Крючкової К. М. за участю представників від: позивача Різник Т. Г. за дов. № 03-01/2759 від 8 вересня 2009 року, відповідача не зявився, повідомлений належним чином, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного відділення

Фонду соціального захисту інвалідів

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 14 серпня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-9832/09/0570 (суддя Бєломєстнов О. Ю.) за позовом Донецького обласного відділення

Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 16 червня 2009 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. спр. 2-4) до товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» про стягнення на користь Державного бюджету України адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році у сумі 9480 грн. 81 коп. та пені у сумі 189 грн. 50 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року (арк. спр. 43-47) позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів були задоволені частково, стягнуто з ТОВ «Данком» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції у сумі 3950 грн. 33 коп. та пені у сумі 78 грн. 96 коп., у задоволенні позову в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 5530 грн. 48 коп. та пені у сумі 110 грн. 54 коп. було відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник позивача під час судового розгляду підтримав вимоги апеляційної скарги. Відповідач до судового засідання не прибув, хоча про дату та час слухання був повідомлений заздалегідь.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Данком» є юридичною особою, яка включена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 13492430 (свідоцтво та довідка статистики арк. спр. 9-10).

Відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. При цьому, підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Згідно пункту 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 3 травня 1995 року № 314 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

З наявного в матеріалах справи звіту відповідача (арк. спр. 6) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ за 2008 рік вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу 99 осіб, фонд оплати праці штатних працівників 938,55 тис. грн. Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених згідно вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 4, фактично на підприємстві відповідача у 2008 році працевлаштовано 3 інваліди.

За розрахунком позивача (арк. спр. 7) ТОВ «Данком» не працевлаштувало у 2008 році одного інваліда, за що повинно було сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 9480 грн. 81 коп. Відповідачем санкції своєчасно не були перераховані, тому позивач додатково просив стягнути пеню в розмірі 189 грн. 50 коп. (арк. спр. 8).

Згідно положенням статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико - соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Згідно пунктів 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до статті 19 Закону підприємства, установи організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону, а як було вказано вище, стаття 18 Закону передбачає, що безпосередньо інвалід звертається для працевлаштування на підприємства та в організації.

Згідно пунктів 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314 (із змінами та доповненнями), зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано відповідною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Пунктом 4 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314, передбачено, що місцеві органи соціального захисту спільно з громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їх професійних навиків і знань готовлять пропозиції по створенню нових робочих місць для інвалідів. Пунктом 14 цього Положення встановлено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до пункту 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда. За змістом Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, інших норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ; на підприємства покладено обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно пункту 3.7 Наказу Міністерства праці від 10 лютого 2007 року № 42 "Про затвердження форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкції щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів"" у рядку 06 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу, для роботодавців, у яких працює 15 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює: рядок06=(рядок03-рядок02)хрядок05. На підставі звіту ТОВ «Данком» за 2008 рік (арк. спр. 6) позивачем було заявлено до стягнення адміністративно-господарську санкцію в сумі 9480 грн. 30 коп. та пені 189 грн. 50 коп.

За інформацією Донецького міського центру зайнятості № 05-12/2415 від 5 липня 2009 року, наданої на запит суду першої інстанції (арк. спр. 32), ТОВ «Данком» звіт про наявність вакансій за формою № 3-ПН за 2008 рік подавав до центру зайнятості один раз станом на 5 червня 2008 року (арк. спр. 33). 18 червня 2008 року для працевлаштування центром зайнятості до ТОВ «Данком» був направлений ОСОБА_6, який відмовився від працевлаштування у звязку з невідповідною заробітною платою.

Суд першої інстанції вирахував та задовольнив позов в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій за період з січня по травень 2008 року у розмірі 3950 грн. 33 коп. та пені в розмірі 78 грн. 96 коп. з врахуванням того, що відповідач у червні звітував про створення робочого місця для інваліда, яке той відмовився зайняти.

Колегія суддів, з такою позицією суду першої інстанції не може погодитися, оскільки адміністративно-господарські санкції застосовуються за кожне не створене місце для працевлаштування інвалідів в цілому за рік та ця санкція не залежить від кількості звітів поданих до центру зайнятості. ТОВ «Данком» створило 4 місця інвалідів, на трьох з яких працюють інваліди, про прийняття заходів для створення одного місця для працевлаштування інваліда відповідач до Фонду соціального захисту інвалідів інформації не надавав, звіт за 2008 рік був поданий у лютому 2009 року, в якому товариство вирахувало та визначило розмір адміністративно-господарських санкцій за не створення місця для 1 інваліда, що й стало підставою для позову, проти якого ні в суді першої, ні апеляційної інстанції відповідач не заперечував та доказів відсутності вини не надавав.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга та позов задоволенню.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-9832/09/0570 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-9832/09/0570 скасувати.

Задовольнити повністю позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» про стягнення на користь Державного бюджету України адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році у сумі 9480 грн. 81 коп. та пені у сумі 189 грн. 50 коп.

Стягнути на користь Державного бюджету України з товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» адміністративно - господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році у сумі 9480 грн. 81 коп. та пеню у сумі 189 грн. 50 коп.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк пять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 20 листопада 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 23 листопада 2009 року.

Головуючий: Г.М.Міронова

Судді Т.Г.Гаврищук

С.В.Білак