Ухвала суду № 70011651, 01.11.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/551/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

01 листопада 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: Решетило С.В.,

представника відповідача: Волошенюк Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пфаннер Бар" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пфаннер Бар" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Пфаннер Бар» звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001961409 від 22.03.2017 року («форма «Р») Головного управління ДФС України у Вінницькій області; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001971409 від 22.03.2017 року («форма «Р») Головного управління ДФС України у Вінницькій області.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача заперечила стосовно задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, в період з 07.02.2017р. по 20.02.2017р. службовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Пфаннер Бар" дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів за митною декларацією МД від 21.10.2014 № 401090000/2014/022512, за результатами якої складено акт від 22.02.2017р. № 64/02-32-14-09/30425482, яким зафіксовано порушення наступних вимог: ст. 284, ч. 2 ст. 105, ч. 3 ст. 108, ч. 1 ст. 112 Митного кодексу України, в результаті чого ТОВ "Пфаннер Бар" занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за МД від 21.10.2014 № 401090000/2014/022512 на суму 13469,62 грн.; п. 1 ст. 190, п. 16 ст. 206 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ "Пфаннер Бар" податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД від 21.10.2014 № 401090000/2014/022512 на суму 44138,91 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 22.03.2017 року ГУ ДФС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001961409, яким збільшено ТОВ "Пфаннер Бар" суму грошового зобов`язання за платежем "Мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності" за податковими зобов`язаннями на 13469,62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 3367,40,00 грн.; № 0001971409, яким збільшено ТОВ "Пфаннер Бар" суму грошового зобов`язання за платежем "ПДВ з ввезених на територію України товарів" за податковими зобов`язаннями на 44138,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 11034,73 грн.

Однак, ТОВ "Пфаннер Бар", вважаючи вказані повідомлення-рішення незаконними та такими, що порушують його права, звернулося з даних позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Статтею 103 Митного кодексу України визначено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

За приписами ч. 1 ст. 105 Митного кодексу України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

Водночас, ч. 2 ст. 105 Митного кодексу України встановлено, що у разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України.

Частиною 1 статті 108 Митного кодексу України передбачено, що строк тимчасового ввезення товарів встановлюється органом доходів і зборів у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення.

Крім того, з урахуванням мети ввезення товарів та інших обставин попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів за письмовою заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним органом доходів і зборів (ч. 3 ст. 108 Митного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 112 Митного кодексу України, митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Пфаннер Бар" на підставі зовнішньоекономічного контракту ТЕМП-РВ 06-01 від 16.10.2014 року, укладеного із Herman Pfanner Getranke GmdH (Австрія), ввезено на митну територію України товари, оформлені за МД 21.10.2014 № 401090000/2014/022512, а саме: контейнери багаторазового використання для пакування соку яблучного концентрованого - тара для багаторазового використання, яка залишається у власності Постачальника (на безоплатній основі), кількість 105 шт.

Вінницькою митницею, відповідно до заяви ТОВ "Пфаннер Бар" від 20.10.2014 року №1654/02-80-61-08, на підставі ст. 103, 104, 105, 108, 110 Митного кодексу України, надано дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України контейнерів багаторазового використання для пакування соку яблучного концентрованого - тара для багаторазового використання, яка залишається у власності Постачальника, строком до 20.10.2015 року.

У заяві від 20.10.2014 року № 1654/02-80-61-08 ТОВ "Пфаннер Бар" надало митному органу зобов`язання про зворотне вивезення тимчасово ввезеного товару строком до 20.10.2015 року.

Однак, станом на 21.10.2015 року ТОВ "Пфаннер Бар" не здійснило жодних заходів щодо виконаних в строк, встановлений Митним кодексом України, зобов'язання зворотного вивезення тимчасово ввезеного товару або продовження митного режиму тимчасового ввезення.

У послідуючому, 22.10.2015 року, порушивши взяте зобов`язання від 20.10.2014 року №1654/02-80-61-08, ТОВ "Пфаннер Бар" звернулось до Вінницької митниці із заявою №1898/02-80-61-08 про продовження строку тимчасового ввезення на митну територію України контейнерів багаторазового використання для пакування соку яблучного концентрованого - тара для багаторазового використання, яка залишається у власності Постачальника.

Так, на підставі поданої заяви, Вінницькою митницею 22.10.2015 року надано ТОВ "Пфаннер Бар" дозвіл на продовження розміщення в режимі тимчасового ввезення на митній території України вищезгаданих товарів строком до 31.12.2015 року.

Разом з тим, за фактом порушення строків митного режиму тимчасового ввезення товарів, 22.10.2015 року Вінницькою митницею ДФС на керівника ТОВ "Пфаннер Бар", ОСОБА_4 складено протокол про порушення митних правил № 0499/401090002/15 за ознаками порушення митних правил, передбаченого частиною 1 статті 481 Митного кодексу України, а саме, за перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів.

З постанови Вінницької митниці ДФС у Вінницькій області від 11.12.2015 року слідує, що провадження у справі №0499/401090002/15 від 22.10.2015 року, порушеної відносно Громадянина України ОСОБА_4 за ознаками порушення митних правил передбаченого ч. 1 ст. 481 Митного кодексу України, закрито, відповідно до п. 2 ч. 2 статті 521 Митного кодексу України.

Крім того, 27.11.2015 року між керівником ТОВ "Пфаннер Бар" ОСОБА_4 та Вінницькою митницею ДФС укладено мирову угоду про припинення провадження в справі про порушення митних правил від 22.10.2015 року № 0499/401090002/15 шляхом компромісу, згідно якої ОСОБА_4 визнав факт вчинення ТОВ "Пфаннер Бар" порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України а саме - перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України, та зобов`язався до 11.12.2015 року унести до Державного бюджету кошти у розмірі 850,00 грн., що дорівнює сумі штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 481 Митного кодексу України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що станом на 21.10.2015 року ТОВ "Пфаннер Бар" не вжито жодних заходів по завершенню митного режиму тимчасового ввезення та по продовженню строків тимчасового ввезення обладнання на митну територію України.

В силу вимог пункту 206.16 статті 206 Податкового кодексу України, у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.

Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта в частині наявності листа №1695/02-80-61-01 від 03.04.2017 року за підписом начальника Вінницької митниці ДФС України Калашнікова В.В., яким констатується факт вивезення товарів, які були задекларовані у режимі тимчасового ввезення без порушення строків, встановлених законодавством, оскільки вказаний лист не спростовує факту порушення позивачем строків тимчасового ввезення обладнання на митну територію України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем надано суду достатньо належних доказів, які свідчать про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пфаннер Бар" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 листопада 2017 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.